Несподіванки демократії

Недовго тішилися прибічники мирного врегулювання півстолітнього громадянського конфлікту в Колумбії (див. зокрема «ОВ» за 30 серпня, «Зміна профілів»).

На референдумі, який мусив затвердити договір між урядом і Революційними збройними силами Колумбії (FARC), більшість громадян країни (втім, із мінімальною перевагою) висловилися проти миру на тих умовах, яких досягнули переговірники. Це означає, що угода не може бути імплементована. З натяку британської «Ґардіан» стає зрозуміло, що багатьох колумбійців не влаштовує цілковита амністія бойовиків і перетворення їхньої організації на легальну політичну партію. Згідно з «Ґардіан», президент Хуан Мануель Сантос перед референдумом заявляв, що не має плану «Б» на випадок негативного голосування і країна в такому разі повернеться до громадянської війни. Але він був упевнений в успіху, адже попередні опитування прогнозували дві третини прихильників договору. Його опоненти, очолювані колишнім президентом Альваро Урібе, говорили, що для них перемогою був би «мандат» для уряду і повстанців, який націлював би на досягнення «кращої угоди». Зі свого боку представники і керівництва країни, і FARC заявляли, що вони домоглися найліпшого з того, що було можливо, і повторні переговори не є реальною перспективою.

Нині ж президент Сантос, дізнавшись про результати голосування, все-таки запропонував новий цикл перемовин, заявивши, що вже посилає своїх делегатів знову до Гавани і переговори триватимуть аж поки не вдасться виробити такі умови, які влаштували б і обидві договірні сторони, і решту громадян країни.

Він додав, що припинення вогню, яке триває від 29 серпня, продовжуватиметься безстроково. Результати голосування не мусять стати причиною дестабілізації у країні, заявив президент.

Лідер FARC Родріго Лондоно на прізвисько «Тимоченко» (в іспанській мові не вимовляється «ш») наголосив, що члени його угруповання й далі плекають глибоке прагнення миру, попри невтішні результати плебісциту. «FARC повторює, що вживатиме винятково слова як зброю для побудови майбутнього. Колумбійському народові, який мріє про мир, скажу: покладіться на нас, мир переможе», – запевняє він.

Політичний оглядач Фернандо Хіральдо вважає, що, звісно, наполягання керівництва обох сторін – то добрий знак, але майбутнє країни наразі є вельми непевною річчю. «Плебісцит розклав усе на чорне та біле і нас нині заклинило в сірій зоні», – по-латиноамериканськи образно та красномовно прокоментував він.

За кілька днів перед голосуванням керівники FARC просили пробачення перед жертвами, перед родичами загиблих. Лідер їх­ньої переговірної делегації Іван Маркес навіть подарував новий хрест для церкви, в результаті руйнування якої 2002 року загинуло 119 осіб, а щодо 35 загиблих в іншому інциденті 2004 року сказав, що «цього нізащо не мусило б статися». 

Але перепрошування надійшли запізно, щоб уплинути на голосувальників, констатує «Ґардіан», нагадуючи слова політичної діячки з команди Альваро Урібе, яка була свого часу викрадена революціонерами: «Коли вони опиняться у суді, я підійду і подам їм руку на знак примирення».

Сам же колишній президент Урібе вважає, що договір має бути відкорегований так, щоб він не став «подарунком для кримінальних злочинців».

Інше популярне британське видання – «Індепендент» на тлі цих подій розповідає про розмову брата громадянина США індійського походження, якого вбив 2001 року вражений подіями 9/11 американець, не збагнувши, що тюрбан на голові – то ознака приналежності до сикхської релігії, а не ісламського тероризму. Убивця просив прощення. «Ми давно простили», – від свого імені та від імені родичів сказав брат загиблого, додавши для громадськості та американської влади, що не хоче смертної кари для злочинця.

І, мабуть, не емоції, не прагнення помсти спонукало колумбійців до негативного голосування, а аргумент, висловлений колишнім президентом.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті