Зацікавлення таким дискусійним явищем, як екзорцизм, дуже пожвавилося з поширенням у світових ЗМІ матеріалів, спровокованих репортажем агенції «Франс-Прес».
Першу в Аргентині та всій Латинській Америці школу з відповідним навчальним курсом відкрив лютеранський єпископ Мануель Акунья. Тридцять п’ять учнів щомісячно платять ціну, що приблизно дорівнює 1200 гривням, аби за три роки перейняти досвід чоловіка, який не так давно виконав «найзначніший у світі екзорцизм», вигнавши диявола з 23-річної Лаури – після її десятилітнього перебування у психіатричній лікарні без жодної надії на одужання. Нині дівчина почувається цілком здоровою, а видимий представник невидимого екзорциста архангела Гавриїла викладає курс парапсихології, ангелології та демонології в парафії Доброго Пастиря, що в Буенос-Айресі.
Слід зазначити, що аргентинська лютеранська церква назагал несхвально ставиться до ініціативи пана Мануеля. Наприклад, пастор Естебан Троновський вважає, що «є речі, які перевершують наші звичайні знання та навички і потребують особливого повноваження від Бога». Втім, Акунья якраз і стверджує, що не обирав собі такої долі, що його на цю стежину поставив сам Бог і що екзорцизм є взагалі покликанням. Яким чином ця теза узгоджується з викладанням практики, непіддатної засвоєнню з власної волі людини? Цього єпископ уже не пояснює.
Та й віряни вельми по-різному ставляться до новації. «Піди поглянь на блазня, але спершу віддай свої 700 песо на місяць», – говорить один, на що другий відповідає: «Не смій чіпати слугу Божого», – і чує контраргумент: «Підкажи мені, скільки заробив Ісус, навчивши пана шахрая цього мистецтва». Шанувальник довколарелігійної конспірології Енріке Сильва посилається на репліку Римського папи Франциска, буцімто промовлену в дуже приватному режимі і, звісно, ніде не відображену публічно (звідки тільки про неї знає сам пан Енріке?) Ідеться про явлення на Землі Антихриста, що – як стверджують утаємничені – мало відбутися 16 серпня. Пан Енріке іронізує, що оскільки це початок передвиборної кампанії у США, то і школу треба було відкривати там, а не в Аргентині. Розсудливий же університетський працівник Рохеліо Ернандес із дидактичним пафосом пояснює, що взагалі-то це все царина психології, психіатрії та неврології.
Політичні аспекти теми не обмежені увагою приватних коментаторів. Відомий ще від 1971 року в Домініканській Республіці оглядач Персіо Мальдонадо, який колись співпрацював навіть із французьким радіо, наводить метафору: мовляв, вибори у США стали там «соціальним екзорцизмом», оскільки виявили глибоко прихований конфлікт між жителями регіонів із провінційним стилем життя та урбаністичних центрів. У результаті уряд постає перед необхідністю долати дисгармонію в громадській думці щодо поглядів на перспективи розвитку країни. А іспанський католицький теолог Хосе Антоніо Фортеа, що спеціалізується на біснуватих, пеклі та сучасних проблемах екзорцизму, у своїй «Елегії Фіделеві Кастро» запитує нещодавно спочилого кубинського лідера, чи використав той відведені йому Богом 90 років, аби «змінитися, зрозуміти і попросити пробачення за численні людські жертви та поламані долі».
Найвідоміший же екзорцист сучасності Ґабрієле Аморт, що практикував у Римі й народився та помер майже одночасно з Фіделем Кастро, устиг видати книжку, де підбив підсумок своєму багаторічному досвідові і на 176 сторінках у доступній для простого читача формі пояснює, що таке страждання, хто такий Люцифер, чи може диявол читати наші думки і який він є на вигляд. Але більше уваги приділяє обґрунтуванню саме вигнання демонів, стверджуючи, що всі християнські праведники, які спочили за 2000 років, моляться за нас перед престолом Божим, а отже головний засіб у цій справі – вдатися до них по допомогу. Тож у жодному разі не бере заслугу успіху на себе, чим долає найпершу спокусу та головний гріх, яким, власне, і входить диявол у людську душу, – пиху, духовну та світську гордість, тобто основну причину страждань як кожного індивіда зокрема, так і цілого людства вкупі.
