Зараз від першого появлення в друку його творів той мужик, недавній невольник, загальною опінією своїх земляків зістає признаний проповідником, перворядним світилом української літератури. Той сам, що перед кількома літами ще мусив тремтіти перед грізним поглядом свого пана і тільки случайно спасся від лютих різок економа Прехтеля, той сам, котрим торговано, котрого оціновано і продано за 2500 рублів, як якого породистого коня, – тепер зістає признаний за провідника цілого народу!

З нечуваним ентузіазмом вітає його молодіж, приймають і гостять як рівного собі ті самі поміщики, котрі преспокійно держать у себе в неволі сотні й тисячі його братів-мужиків. Його наввипередки запрошують до себе, угощають і відзначають усякими способами, а пісні його швидко вже стаються предметом народної гордості. Справді, в історії всесвітньої літератури мало знайдено прикладів подібної наглої зміни долі. Тим вибранцем долі, котрому судилось з найтемнішого дна суспільності виплинути на її сонячну поверхність, щоб по кількох літах широкого свобідного життя знов, з роздертою душею і надломаною надією провалитися в темну пропасть і знов по десяти літах виплинути з неї на короткий час і тоді вмерти, – тою справді незвичайною, високо трагічною появою був Тарас Шевченко, досі найбільший і в своїм роді одинокий поет український.

Коли б мені прийшлось одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідне життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя. Неволя і переслідування – чи то народне, політичне, суспільне чи релігійне – мали в нім непримиримого ворога. Бажання життя пробивається у всіх його творах як золота нитка з-посеред різнобарвної тканини. Індивідуальність людська – без огляду на стан, народність і віру – є для нього свята. Терпіння і кривди людські порушували його все з однаковою силою, чи то були терпіння мужички, гнаної на панщину і лишаючої свою дитину під снопом, чи терпіння молодої княжни, котрої життя знівечив рідний батько, чи генеральші, котру мати продала за генерала, за палати, чи тої жидівочки, котра мститься криваво на рідному батькові за поругані права люблячого серця.