Масова загибель ув’язнених – не таке вже й рідкісне явище в мексиканських тюрмах. Наприклад, торік у лютому під час заворушення у в’язниці Топо Чіко поблизу Монтеррея у штаті Новий Леон вбитих було 49. Тому й нині 28 трупів в Акапулько, штат Ґерреро, – не те щоб дрібниця, але новина в одному ряду з масштабними ДТП, пожежами, ураганами та іншими неминучими прикрощами.
Безпосередньо причиною стають бунти проти начальства або розбірки між угрупованнями при загальній слабкості пенітенціарної системи. Знавці свідчать, що в 60% мексиканських в’язниць панує специфічне кримінальне самоврядування, адміністрація ж здійснює лише зовнішній нагляд. Звісно, в такій ситуації періодично виникають конфлікти через поділ влади між групами ув’язнених. До бунтів же призводить переважно погіршення умов утримання – передусім через перенаселеність в’язниць: правда чи ні, але іспанська «Ель Паїс» стверджує, що кількість заґратованих у Мексиці за останні десять років зросла вдвічі. Може, це й перебільшення, але в будь-якому разі становище тяжке. Уряд не байдужий до ситуації й докладає зусиль до розв’язання проблеми, але ж вона не з таких, що долаються одним-двома простими рішеннями…
Не новиною є для Мексики і повідомлення про вбивства та інші негаразди, так чи інакше пов’язані з культом «Святої Смерті». Помічено, що з людьми, які цей культ практикують, частіше трапляється якась халепа. Втім, можна припустити, що це зумовлено особливостями середовища: по-перше, йдеться здебільшого про людей з маргінесів суспільства – бідноту, крадіїв, контрабандистів, наркодилерів, а по-друге, до адорації «Блідої Дівчинки» з косою в одній руці та земною кулею в другій особливо схильні люди ризикових професій, не конче пов’язаних із порушенням закону. Щоправда, останнім часом культ поширився і серед поміркованої публіки – і в цьому разі «Кумася» приваблює людей двох категорій. Одні хочуть домогтися з її допомогою якихось вигод, як-от прибутків, щасливого кохання, кар’єрного успіху, помсти конкурентам. Для других же це радше мода, ніж віра, – тобто альтернативна субкультура, такий собі мікс панку та нью-готики. Тож сумарна кількість представників різних суспільних категорій серед закоханих у «Худеньку» чимала – три з половиною мільйони: два мільйони на вітчизні культу і ще півтора серед мігрантів-мексиканців у США.
Але вперше суспільство зіштовхнулося з поєднанням двох явищ – місцеві ЗМІ тиражують припущення, що отих 28 в акапульківській в’язниці вбито не у простій різанині кримінальників, а у плині обряду, присвяченого «Святій Смерті». Мовляв, двоє наркобаронів спровокували конфлікт, щоб використати його як прикриття для ритуального заклання. Таку думку навіяли характер поранень, монети, розсипані по тілах, і та обставина, що майже всі загиблі лежать перед зображенням шанованої багатьма з них «Дівчинки». Але як і в більшості інших випадків, коли виникали підозри такого роду, факт кривавого жертвоприношення не є беззаперечно доведеним. Адже поклонники «Кумасі» зазвичай приносять їй в офіру квіти, смаколики, алкогольні напої, тютюн і легкі наркотики – і навіть не чути, щоб там курку зарізали чи щось таке. Резонансні ж пригоди, коли малолітні любителі потойбічної атрибутики замордували товариша або коли у штаті Сонора вбивці на слідстві пояснили мету злочину як намагання задобрити «Святу Смерть» кров’ю двох дітей і літньої жінки, можна віднести й до індивідуального бузувірства. До речі, в останньому разі вбивці належали до однієї сім’ї. А в типовому дискурсі кістяколюби декларують просто прагнення до «красивого життя» – цілком узгоджено з рекомендаціями психологів і взагалі панівними нині тенденціями. Чому ж тоді блідавка з косою? Кажуть: а щоб пам’ятали, що час лімітований і треба квапитися. При цьому багато хто вважає себе католиком – попри те, що сама церква рішуче наголошує: будь-яке вшанування персоніфікованої смерті суперечить християнському світогляду – як щодо об’єкта поклоніння, так і з точки зору мотивації. Чому ж намагаються поєднати несумісне? Бо «свята усміхнена» – така сама шельма, як і ми, тому зрозуміє нас краще, ніж оті насуплені святі з кафедрального собору, – так пояснила одному з дослідників квазірелігії продавчиня дрібного краму на площі у Мехіко.
