Нове життя сільської школи

Добровільне об’єднання територіальних громад дало потужний старт децентралізації влади, про яку так довго лише говорили чиновники всіх рівнів. Проте одні сільські та селищні голови скористалися нагодою стати самостійними і сьогодні активно розвиваються, а інші – сидять в очікуванні, поки за них усе вирішить держава.

Спілкуючись із лідерами громад, що не хочуть добровільно об’єднуватися, почула таку їхню думку: навіщо, мовляв, нам щось змінювати? Це ж будуть лише наші кошти забирати до центру ново­створеної територіальної одиниці, а про потреби села забудуть…

Можливо, саме так міркувала у 2015 році й Галина Таран із села Гребеники. На той час вона вже десять літ очолювала однойменну сільраду і з великою тривогою обговорювала зі своїми односельцями процес злиття з райцентром Велика Михайлівка. Це була одна з перших ластівок на всій Одещині, адже перед тим ніхто не мав досвіду роботи в об’єднаній громаді.

Та все ж після тривалих обговорень жителі Гребеників вирішили кардинально змінити своє життя. Люди сподівалися, що їхнє віддалене село (а воно розташоване за 30 кілометрів від райцентру, при самому кордоні з Молдовою) отримає новий імпульс для розвитку. Таким чином, Гребеники та ще сім сільських рад увійшли до складу Великомихайлівської селищної громади.

– Я не буду розповідати вам про всі позитивні зрушення в нашому селі, – радісно сказала при зустрічі Галина Таран, яку, до речі, односельці обрали старостою. – Ходімо краще до школи і ви все побачите самі. 

Дорогою Галина Вікторівна розповіла, що стан навчального закладу завжди викликав у неї тривогу. Будівлі вже 50 років, і за цей час вона не знала добротного ремонту. А тут потребувало заміни буквально все – від даху й до огорожі. Власних коштів, які заробляла сільська рада, вистачало лише на найнеобхідніше: ремонт водогону, освітлення, грейдерування доріг. Звичайно, велику допомогу подавали місцеві фермери, які справді були та є небайдужими до рідного села. Але для чогось глобального завжди бракувало коштів.

Коли ми підійшли до школи, перед нами стояла гарна, впорядкована будівля з новими вікнами та сучасним дахом. Бригада будівельників замішувала цементний розчин під новеньку огорожу. Голова об’єднаної громади Тетяна Жарська саме приїхала до села, аби безпосередньо на об’єкті узгодити всі дії майстрів.

– Ми хочемо збудувати добротну металеву огорожу з гарними та надійними воротами, – поділилася планами Тетяна Володимирівна. – Добре, що погода дозволяє проводити всі необхідні роботи. Тож до нового року встигнемо зробити заплановане.

– Для нас було справжньою несподіванкою, коли у 2016 році на ремонт школи було надано півтора мільйона гривень, – сказала директорка навчального закладу Ніна Мундрескул, запрошуючи оглянути результати перетворень. – На ці кошти замінили одразу всі старі дерев’яні вікна на сучасні металопластикові, півстолітній дах – на металочерепицю, зробили капітальний ремонт опалювальної системи. У 2017 році роботи продовжилися – впорядкували всі коридори і встановили гарні двері у класах. Від цих перетворень приміщення посвітлішало всередині, стало привабливим і комфортним для дітей та вчителів. На решту коштів ми навіть змогли зробити капітальний ремонт одного з класів, де вчаться наші найменші школярики: нова стеля, освітлення, меблі, дошка… Здається, що це не звична для нас сільська школа, а якась зовсім інша – сучасна й дуже затишна.

Цей показовий клас настільки сподобався батькам майбутніх першокласників, що вони вирішили зібрати кошти і створити для своїх діточок такі ж умови для навчання. У цій справі осторонь не залишилася й адміністрація школи: за гроші зі спецрахунку придбали лінолеум, закупили парти, шафи для одягу й дошку. Тепер колектив навчального закладу з нетерпінням чекає продовження ремонту класів, оновлення фасаду і впорядкування прилеглої території, що заплановано у 2018 році. Таким чином, всього за три роки переважно за кошти об’єднаної громади буде виконано значний обсяг робіт для нового життя звичайної сільської школи. А колись гребениківцям здавалося, що це – неосяжна мрія.

– Можу сказати однозначно: завдяки процесові об’єднання за останні два роки у Гребениках зроблено більше, ніж за всі попередні, – не приховуючи своєї радості, сказала Галина Таран. – Колись ми сиділи й міркували, як розподілити кілька сотень гривень на благоустрій території сільради. Через брак коштів могли виконувати лише життєво найнеобхідніші роботи. А тепер масштаби зовсім інші: лише на школу пішло більше трьох мільйонів гривень, півтора мільйона – на новенький асфальт посеред села. Також вирішено ряд інших проблем, на які тодішнє районне керівництво просто заплющувало очі. Тож ми вдоволені, що ризикнули стати частиною великої об’єднаної громади, бо бачимо позитивні зміни не з чиїхось розповідей, а за реальними справами.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті