На кіностудію прийдуть професіонали

Одеська кіностудія – це візитна картка нашого міста. Вона – одна з найстаріших в України та світі. Коли Міністерство культури вирішило її акціонувати, кінематографісти були проти цього, бо вже був приклад Ялтинської кіностудії, яку втратили ще задовго до окупації Криму, і відтоді всі стривожено стежать за її долею.

У грудні 2017 року в пресі з’явився звіт Рахункової палати по Одеській, Миколаївській та Херсонській областях за результатами аудиту, проведеного на Одеській кіностудії. По коментарі ми звернулися до керівника ПрАТ Андрія Осипова.

– Андрію Олексійовичу, з цього звіту випливає, що не затверджено умови контракту з керівником ПрАТ «Одеська кіностудія» та фінансовий план, що кіностудія не включена до реєстру виробників фільмів, а також ідеться про незаконний дохід на загальну суму 5,9 млн гривень, є й інші серйозні звинувачення.

– Це не те що неправда, це радше поширення хибної інформації, яка формально заснована на дійсних подіях. Рахункова палата – навіть не наш контролюючий орган. Також незрозуміло, чому перевірка, яка була в серпні, висвітлюється у грудні. Така перевірка справді була, але її висновки мають аж ніяк не критичний, а цілком робочий характер. 

– На початку грудня Ви офіційно стали головою правління ПрАТ «Одеська кіностудія» і уклали контракт на п’ять років. Хто входить до правління? Хто є головою наглядової ради ПрАТ і яку посаду цей чиновник займає у структурі Фонду держмайна. Хто входить до контрольно-ревізійної комісії?

– Вищий орган правління – це загальні збори акціонерів. Акціонерами Одеської кіностудії є держава в особі Мінкульту, яка володіє часткою в розмірі п’ятдесят відсотків плюс одна акція, інший пакет належить приватному акціонеру – ТОВ «Нова кіностудія». Наглядову раду кіностудії сформовано в кількості чотирьох осіб: два представники від державного акціонера і два від приватного. Головою наглядової ради є держсекретар, заступник міністра культури Ростислав Карадєєв. Також членом цього органу є начальник юридичного управління Міністерства культури. Від приватного акціонера до наглядової ради входять В’ячеслав Мієнко і Олександр Ткаченко. 

– Я правильно розумію, що самого правління не існує і це є порушенням закону про акціонерні товариства?

– Наразі правління у повному складі не формувалося. Обрано лише його голову. Це посадова особа, яка приймає оперативні рішення на кіностудії. Їі обирають загальні збори, а членів правління обирає наглядова рада. Вона не використовувала своє право на формування правління вже десь протягом десяти років. Загальні збори зараз обрали новий склад контрольно-ревізійної комісії. 

– Хто зараз де-факто – а не де-юре – керує ПрАТ «Одеська кіностудія»?

– Осипов Андрій, тобто я, як голова правління.

– Ви є головою правління, але доля Одеської кіностудії по суті в руках приватних акціонерів – це ТОВ, засновниками якого є Сергій Тарута і Олександр Ткаченко. Тарута продав свою частку і більше не має стосунку до кіностудії, чи його інтереси представляє Ткаченко?

– Щоденні оперативні та розпорядчі рішення ухвалюються мною, а контроль здійснює наглядова рада, яка погоджує правочини на суму понад 5% вартості активів кіностудії. Правочини понад 25% розглядаються на загальних зборах акціонерів, де більшість належить державі. Я не можу поширювати чутки або чиїсь здогадки. Можу сказати з упевненістю, що Сергій Тарута ніколи не був акціонером кіностудії. Склад акціонерів не змінювався з моменту заснування, з 2005 року. Можливо, певні інтереси і впливи змінювалися, але це не стосувалося корпоративного управління кіностудії.

– Скільки працівників сьогодні офіційно у штаті? Це ваш управлінський штат чи люди, яких можна зарахувати до професіоналів кіновиробництва? 

– За штатом – сорок дев’ять чоловік, із яких сорок один мають постійні трудові відносини і вісім – працівники за цивільно-правовими договорами. У штаті є два режисери, є реквізитори, освітлювачі та інші працівники. Понад половина зі складу є професіоналами у сфері кіновиробництва. 

– Але протягом останніх років відбулися три масштабні скорочення штату. Звільнено 90% професійних співробітників. Як ви бачите відродження кіностудії, якщо звільнено всіх, без кого неможливе кіновиробництво?

– Принципи виробництва кіно, які існували в радянські часи, вже не актуальні років сорок. Колись на кіностудії працювали більше тисячі осіб. Але зараз немає жодного кінопідприємства, де творчі працівники перебувають у штаті самого підприємства. Знімання кіно – це проектна робота, яку створює перша творча п’ятірка – режисер, сценарист, художник-постановник, композитор і оператор, а кіностудія організовує процес, залучає фінансування, проводить переговори з основною знімальною групою, забезпечує локації, обладнання та інше. Якщо режисер за все своє життя зніме кілька фільмів, то який сенс кіностудії тримати його у штаті? 

– Розкажіть про рішення закрити основний цех, обладнаний верстатами з виготовлення та монтажу складних декорацій. 

– Свого часу виявилося, що завідувач цього цеху, який підтримував його в належному стані, робив там щось приватне, не пов’язане з кіно, і попередній керівник вирішив закрити й законсервувати цех. Обладнання у цеху з моїм приходом було інвентаризоване. Якщо є певне замовлення на виробництво декорацій, воно виконується. Це вигідніше, ніж постійно тримати цілий цех. Говорити про цех, збудований за принципами 1950-х років, як про повноцінний підрозділ – взагалі неправильно. Він перебуває у черговому режимі на той випадок, коли для нього буде робота. А стосовно оренди, гадаю, що рішення, прийняте кілька років тому, правильне, – це умови виживання в бізнесі.

– Оренда приносить більше грошей, ніж кіно? Правда, що 80-90% кіностудії здається в оренду? Чи профільною є ця оренда?

– Така ситуація практично на всіх великих пострадянських підприємствах. У нас справді є чимало вільної площі. Головний адмінкорпус будувався в 1974 році для величезного штату працівників, зараз він майже цілком заповнений орендарем. Такий великий будинок не потрібен жодній кіностудії. Отже, з господарської точки зору, кожне підприємство мусить заробляти. Тому здавання в оренду вільних площ є правильним і економічно доцільним рішенням. В Україні дуже мало кінопроектів, які приносять гроші. Немає зараз таких прикладів. Кіно здебільшого зараз не є бізнесом. 

– От і переживаємо, що немає кіно, а скоро не буде й кіностудії. І залишаться тільки рекламні ролики.

– Ви не праві, але дякую за турботу і критичне ставлення. Одеська кіностудія спільно з компанією «Інсайт Медіа» брала участь у виробництві фільму «Червоний», бюджет якого – 20 млн гривень. Держава виділила 10 млн, а у прокаті він зібрав приблизно 4 млн гривень. Скажіть будь ласка, і що це за бізнес? Знімання великого кіно в Україні на цьому етапі скоріш є питання соціальне. І коли Одеська кіностудія зможе дозволити собі розкіш брати участь у соціальних проектах, ми неодмінно таку участь візьмемо.

 – Чи правда, що майно Одеської кіностудії поступово передається в управління іншим фільмовиробничим компаніям і прокатним кінокомпаніям, наприклад, «Патріот рентал»? 

– Це успішне партнерство, а не просте передавання майна. «Патріот рентал» є лідером на ринку прокату освітлювального та кінознімального обладнання. У цієї компанії свого обладнання приблизно в сто разів більше, ніж у нас. Вона має свої підрозділи в усіх кіностудіях. У квітні минулого року було вирішено створити спільний рентал-центр. Це дозволило припинити виснажливу для Одеської кіностудії конкурентну боротьбу і збільшити рентабельність майже на 30%. Наприклад, одна з найуспішніших кінокомпаній, «Фільм UA», теж вирішила створити на своїй території рентал-центр компанії «Патріот».

– Чи правда, що реквізит і костюми, накопичені за весь повоєнний час, ви збираєтеся передати цій «Фільм UA»?

– Це повна нісенітниця. На збереженні кіностудії зараз понад 60 тисяч костюмів і предметів реквізиту. Ми не маємо жодних договірних відносин та намірів щодо передання нашого реквізиту іншим кіностудіям, зокрема й компанії «Фільм UA». У них досить власного майна. Що б могло бути їм цікаво, так це склад зброї. Він у нас унікальний, якого немає ніде на території України. Але всі склади залишаються у нас. Ми з радістю готові надавати послуги з оренди і над цим активно працюємо.

– Які зміни чекають на кіностудію?

– Одеська кіностудія має стати кінематографічним центром. Вона буде поділена на три самостійні зони. Перша частина, присвячена історії кіностудії, розташується в маєтку Сан-Донато. Це спільний проект із Одеським відділенням Спілки кінематографістів. З Одеською міською радою зараз ідуть перемовини про те, щоб вони взяли участь у фінансуванні реставрації цієї пам’ятки архітектури, де потім буде створений спільний музей площею близько 1200 кв. м. Він міститиме як архівну частину, так і розважальну. Будуть створені культурний простір та літній кінотеатр. Друга частина – медіамістечко. У нас є цех обробки плівки, який зараз нікому не потрібний за своїм функціональним призначенням, бо зараз плівку не обробляють. Ця будівля ідеально годиться для того, щоб створити в ній своєрідний хаб, який залучить сюди режисерів, операторів, сценаристів.

– Тобто ви знову запросите на роботу професіоналів?

– Тільки не на роботу, а до співпраці. Вартість бренду «Одеська кіностудія», якому скоро буде 100 років, настільки цінна, що являє собою своєрідний знак якості. Сподіваюся, що кіностудія перетвориться на «творчий мурашник» і з часом стане флагманом кінематографу. Чудово доповнить частину медіамістечка арт-центр Віри Холодної, в якому також буде розміщено музей знімальної та освітлювальної техніки. 

Для потреб кіновиробництва буде використовуватися павільйон № 5. Поруч із ним планується спорудити новий сучасний легкий павільйон. Велика паркова буде використовуватися для побудови зовнішніх декорацій. Крім того плануємо перебудувати виробничі склади. Треба розібрати недобудову адмінкорпусу, яка законсервована протягом тридцяти років, та провести рекультиваційні роботи в парку, побудувати нові приміщення. Отже, роботи чимало.

– А як щодо кіно?

– У березні плануємо разом з режисером Олексієм Хорошеньким показати спільний проект – фільм «Остання карта». Також кіностудія має чотири проекти спільно з київською компанією «Інсайт Медіа». Фільми знімаються за підтримкою Держкіно. Минулого року, на День незалежності, відбулася прем’єра фільму «Червоний». Цей фільм на сьогодні третій у рейтингу успішності українських фільмів. Вже підписали угоду на участь у виробництві його продовження. У найближчий час на екрани вийде фільм «Таразі. Прощання із пустелею». Влітку було звершено знімальний процес фільму «Антон», зараз триває постпродакшн. 

У червні Одеська кіностудія зняла соціальний короткометражний фільм «Дякую», присвячений воїнам АТО. Також у грудні минулого року закінчили історичну короткометражку про кіностудію під робочою назвою «Зима на вулиці Зарічній». Це чесний фільм та дуже вишукана робота. Ми вміємо дивитися на речі критично і бачити красу нашої кіностудії. Якщо потрібно, вміємо навіть із себе посміятися. 

Ось короткий перелік того, до чого ми доторкнулися за рік. І незалежно від того, допомагають нам чи нас критикують, ми робимо свою справу й надалі плануємо розвиватися. Увесь наш колектив вірить у майбутнє українського кіно та особливе призначення Одеської кіностудії.

Досьє «ОВ»

Юрист, політик, менеджер

Осіпов Андрій Олексійович – топ-менеджер великої компанії, адвокат, громадський діяч, правозахисник, експерт із питань місцевого самоврядування.

Народився 11 квітня 1977 року. 

У 2002 році з відзнакою закінчив юридичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки.

З 2002-го по 2005 р. працював у Волинському державному університеті на юридичному факультеті. Викладач, асистент кафедри аграрного, трудового і екологічного права, начальник юридичного відділу, член кредитного комітету АТ «Укрінбанк».

За даними журналу «Український юрист» за березень 2006 року, визнаний одним з найвідоміших юристів Волинського краю.

На місцевих виборах 2010 року обраний депутатом Луцької міської ради VI скликання.

Був заступником  голови постійної комісії міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, депутатської діяльності, етики та регламенту.

З вересня 2012 року – експерт Інституту політичної освіти.

З 2013 року по даний час – експерт Міжнародного республіканського інституту (International Republican Institute).

З 2013 року по даний час – співзасновник і голова Спостережної ради Фонду «Ефективне суспільство».

З грудня 2013 року по лютий 2014 року – учасник Революції  Гідності, керівник юридичної служби ВО «Майдан» у Волинській області.

Автор книг «Практичний курс депутата місцевої ради та його команди», «Чого не знає депутат?» (International Republican Institute), «Депутат та його команда», книги у співавторстві з Олександром Солонтаєм «Постійні комісії як інстумент депутата місцевої ради». 

З 27 грудня 2016 року – виконавчий директор, т.в.о. голови правління Приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія».

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті