… Коли на планерці обговорювали тему про маршрутки, згадалася мені історія з моїми далекими родичами. Було це в далекому 2010 році. Вирішив Максим піти в «маршруточний бізнес». Він так загорівся ідеєю і був впевнений в безпрограшному варіанті, що підбив на бізнес і свого брата. Поміркували, порахували, і купили хлопці по «Богдану»… в кредит.
Знайшли «своїх» людей і поставили машини на крутий 168-й маршрут всього лише за три тисячі доларів. Ми всі тільки встигли розвести руками і сказати «Ой, може не треба», а маршрутки везли вже своїх пасажирів. Новоспечені бізнесмени раділи, рахували рентабельність, доходи, і що вони куплять на зароблене.
Три місяці всі були щасливі, бізнес працював, кредит виплачувався. Аж тут грім серед ясного неба - хлопців вигнали з маршруту. Тобто п’ятдесят машин розформували на інші, нерентабельні, маршрути. Ходили чутки, що важливий чиновник з Києва поставив на 168-й свої машини, але то таке… Гроші ніхто не повернув. І почався реальний бізнес. Маршрути були збитковими, кредит треба було виплачувати, почалися борги.
Саме в цей час знайомий Максима запропонував купити «Богдана» разом з кредитом. Чесно скажу, всі зраділи такій пропозиції, а Максим більше за всіх. Документи вони оформили та недооформили. Максим зрозумів це, коли за шість місяців прийшов «лист щастя» з банку. Знайомий виявився більш тямущим. Він скористався тим, що кредит не змогли переоформити, і просто перестав сплачувати по ньому. Щез він із «Богданом» разом. Не щезли лише борги з пенею, відсотки, суди. Так і не знайшли ні знайомого (говорять, за кордон поїхав), ні «Богдана» (на деталі розібрали). Брат Максима пішов іншою дорогою: віддав свою машину банкові за кредит. Ще досі тривають суди.
А Максим… Максим пішов у море. Цілих п’ять років відробляв «маршруточний бізнес».Втішався хіба єврейською мудрістю :
Спасибі, Господи, за те,
Що взяв з нас тільки лиш грошами!
Фото авторки
