Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» передбачено, що права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів». Ці слова написані у Сертифікаті акцій Серія А, № 0000194, що був наданий мені 19 липня 2004 року Відкритим акціонерним товариством «Одеське виробниче об’єднання «Холодмаш». Його я отримав в обмін на ваучери, які начебто давали жадану надію на покращення життя. Маючі немалий життєвий досвід, чесно кажучи, відчував, що ніякого зиску від тої ваучерізації для простих людей не буде. Але після тривалих роздумів вирішив довіритися ВАТ «Одеське виробниче об’єднання «Холодмаш»: все ж таки це поважна структура під наглядом держави.
Років зо п’ять справно відвідували (дружина теж довірила свої ваучери «Холодмашу») річні загальні збори акціонерів. Порядок денний завжди включав і такий пункт (як правило, під восьмим номером) «Розподіл прибутку і збитківТовариства з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством». І також завжди виходило на те, що йшлося тільки про збитки та ліквідацію основних фондів Товариства. І це при тому, що на час видачі сертифікатів його статутний фонд налічував шість мільйонів шістсот п’ять тисяч шістдесят гривень. По курсу долара на той час – немалі гроші.
Акціонери постійно запитували, коли ж вони будуть отримувати так звані дивіденди? А у відповідь чули одне: склалася непроста економічна ситуація і тому немає доходів. Не було пояснень і тому, з яких причин продається майно, що належить Товариству. До мене, як до журналіста, так би мовити, представника четвертої влади, звернулися деякі працівники «Холодмашу» з проханням оприлюднити у ЗМІ факти незаконних дій керівництва. Коли ознайомився з наданими мені матеріалами, дійшов висновку, що, перш за все, у всьому повинні розібратися правоохоронні органи, бо тільки вони здатні перевірити точність викладених фактів. Але пообіцяв виступити на чергових річних загальних зборах акціонерів. І виступив, акцентувавши увагу присутніх на тому, що керівництво Товариства інтереси акціонерів відштовхує на задній план, а в першу чергу дбає про свої гаманці. Це обурило поважну президію. Коли почав говорити про прихід до редакції працівників «Холодмашу» зі скаргою, мені заявили, що я говорю не в тему і попросили з трибуни.
Після цієї «свободи слова» декілька років не ходив на загальні збори, але мене не забували у виконавчому органі ПАТ «ОВО «Холодмаш» і справно надсилали повідомлення про те, коли і де вони відбудуться. А у 2013 році навіть написали про можливість викупу (невідомо ким і за яку ціну) моїх акцій. А їх у мене 811 по 25 копійок кожна. Пропоную Вам, шановні читачі, підрахувати мій капітал. Це ж яка загальна сума виходить !? І чи варто було стільки років чекати такого прибутку? А ось ті, хто створив цю прикру ваучерізацію, добре таки нажилися на беззахисних акціонерах і продовжують коїти свої «великі» діла. Чому так? Це питання явно риторичне.
У цьому році знов прийшло повідомлення про загальні збори акціонерів. Вони проходили в Палаці культури імені Лесі Українки, у великій залі №1. Вирішив побувати на них, щоб звернутися до членів виконавчого органу Публічного Акціонерного Товариства «Одеське виробниче об’єднання «Холодмаш» з проханням не посилати повідомлення на ім’я моєї дружини, яка відійшла у вічність три роки тому. А ще - щоб подарувати Товариству отриманий нею у 2004 році Сертифікат на 811 акцій, щоб він нагадав керівництву його виконавчого органу про хитромудрого гоголівського Чічікова. Та недаремно ж кажуть: бажалося – та не сталося. Мене не пустили до зали, бо я спізнився на шість хвилин і не встиг потрапити до реєстраційного списку. Така ось справа. І тому вирішив написати про таку собі прикру ваучерізацію, на початку якої нам обіцяли золоті гори. І ще тому, що певен – таких, як я, довірливих людей чимало. І тепер залишається у нас лише одне - хоч промовити, а хоч і проспівати: лети, мій ваучере, лети у невідому далечінь.
Маючі немалий життєвий досвід, чесно кажучи, відчував, що ніякого зиску від тої ваучерізації для простих людей не буде. А ось ті, хто створив цю прикру ваучерізацію, добре таки нажилися на беззахисних акціонерах і продовжують коїти свої «великі» діла.
