Днями 95-річному учаснику бойових дій у Другій світовій війні 1939-1945 років Дмитру Захаровичу Волошину — єдиному з Одещини — призначено довічну державну стипендію. Бойовий дідусь, яким опікується син-пенсіонер Олександр, мешкає у Любашівці. Має, як кажуть, порох у порохівницях, а ще, попри поважний вік, — ясну пам’ять.
Для нього війна з нацизмом розпочався влітку з оборони Одеси, де він навчався на фельдшера, а завершилася у 1947 році. У цих довгих шість років вплелися кровопролитні бої за чорноморські твердині Одесу і Севастополь, гіркота поразок, відступів, полону, катування у концтаборі, втеча з неволі, смертоносні атаки на ворожі позиції, біль від отриманих на фронті ран, радість довгоочікуваної перемоги на ворогом.
Ветеран пригадує, як на початку липня 1941 року їх, тридцять п’ять фельдшерів, направили в розпорядження 2-ї Кавалерійської дивізії. Отримавши обмундирування і бойового коня, військовий фельдшер Волошин відправився на передову. Своє перше бойове хрещення отримав на Дністрі. У кровопролитних боях гинули люди і коні, тож кавалеристи відрізнялися від піхотинців тільки лампасами на галіфе.
5 серпня 1941 року Одеса опинилася у ворожих лещатах, і кавдивізія тримала оборону в районі сіл Сичавка і Григорівка. Тисячі убитих солдат лежали непохованими на полях брані, а ще тисячі поранених волали про допомогу. Медики не встигали виносити їх з-під обстрілу. В одному з боїв отримав поранення і сам медик.
В ніч на 16 жовтня 1941 року з Одеської гавані вийшов корабель «Червона Україна» з останніми героїчними захисниками міста. З 35 фельдшерів живими зосталося лише п’ятеро. І попереду їх очікували не менш кровопролитні бої за Севастополь. Коли ворог зламав опір захисників, Дмитро Волошин разом з іншими бійцями потрапив у полон…
Навесні 1944 року, невдовзі після визволення його рідного села Кричунове, Дмитра Волошина призвали на фронт. Воюючи у складі 2-го Українського фронту, він пройшов через горнило Яссько-Кишинівської операції, форсував Віслу, а потім Одер, захищав Сандомирський плацдарм. З ратні подвиги лейтенанта медичної служби нагороджено орденом Червоної Зірки. На підступах до річки Шпреє медик отримав важке поранення. Тому очікувану перемогу зустрів у Львівському шпиталі.
Перед випискою Дмитра Захаровича обікрали, і він марно добивався поновлення в офіцерському званні. Через це непорозуміння йому два роки довелося дослужувати строкову рядовим і лише в період Незалежності він зміг добитися правди.
На знімку: Дмитро Волошин ділиться пережитим
