Центральний Ізмаїльський ринок восени традиційно заповнений усім, чого душа побажає. І народу у вихідні, як правило, стільки, що не так-то просто протиснутися до прилавків, незважаючи на зліт цін на багато продуктів відразу після виборів. Подобається це далеко не всім, а що робити?

Ми поцікавилися у покупців, і продавців тим, з яким настроєм вони зустрічають прихід зими, що не за горами.

Марина, Ізмаїл:

– Як прожити, коли ціни буквально на все – це при нашому-топівденному достатку, зростають? З якої причини раптом стрибнули ціни на куряче яйце, на соняшникову олію? Хто б це пояснив? Купила олію по 7 гривень за літр, а вона виявилася такою гіркою, хоч викидай. Довелося купувати нову, по 10 – це неочищена, а очищена – ще дорожча…

Марія, реалізатор соняшникової олії:

– То немає ж насіння на Україні – так принаймні говорять нам постачальники. Так, врожай на півночі України був набагато кращий, але хто контролював, скільки насіння за кордон вивезли, доки не загальмували вивезення? От, напевно, і вплинуло, що весь південь України соняшнику не дав, і в наших краях він погорів. Не знаю, що буде завтра. Добре, що принагідно торгую овочами, – а на ринок з раннього ранку привозять і стоять під воротами які хочеш овочі, навіть із західної України – домовляємося, беремо їх на реалізацію. За рахунок того і живемо. А от продаж олії різко скоротився. У нашому, «олійному» ряду було раніше понад 20 реалізаторів. Залишилося тільки три. Отож ми теж шоковані. А жити ж то треба. І дітей піднімати. Добре, чоловік у мене працює, але ж у багатьох у місті сьогодні і роботи зовсім немає… Я і на вибори не ходила – вважала нижче своєї гідності, все одно нас не беруть до уваги…

Сергій

Федорович,

пенсіонер:

– Ось, прибув отоваритися на базар. А чи багато можу собі дозволити купити при своїй пенсії? Взяв і підрахував: тепер, щоб зварити повну каструлю пісного борщу, потрібно до 20 гривень. Це якщо все купувати на ринку. А якщо в супермаркетах – то дорожче. Літр молока коштує до 5 гривень. Яйця, щоправда, спочатку стрибнули в ціні, а потім впали до 5,5 – 6 гривень за десяток. А нещодавно були по 3,50 – 4 гривні. Як хочеш, так і живи. Ось про що подумав би наш “гарант” замість того, що він влаштовує, підтримуючи УПА. А чи нормально, що моя онука в школі одержує неправдиві знання з історії, не знає, хто з ким воював? Ви ж бачите, що за цим почало відбуватися – на вулиці Києва виходять профашистські молодчики, як говорять, «качають права». Ну кому це потрібно? Невже «гарант» не розуміє, все це може привести до розколу країни, загостренню відносин у суспільстві? Невже нам потрібна нова громадянська війна? То давайте краще думати, як всім жити далі, як економіку стабілізувати, як, зрештою, зиму пережити!

Катерина

Добрева:

– Ми з чоловіком, Дмитром Добревим, фермери вже не перший рік. Працюємо не покладаючи рук. Завдяки цьому змогли розгорнути і торгівлю на ринку. Тримаємося. Хоча тільки нам відомо, чого це коштує. Разом з нами трудяться наші діти. Рік, звичайно, був важкий, але нас виручає те, що фермерське господарство розташоване поруч з Дунаєм, за селом дунайським, свого часу це були невдоби, ми їх осушили, прорили канали. Використовуємо для поливу краплинне зрошення. Але, звичайно, багато в чому стримує, на мій погляд, і відсутність цілеспрямованої державної підтримки, довгострокового кредитування фермерів, і те, що немає сьогодні в місті переробки овочів. А чи багато ми продамо на ринку? Нам, взагалі ж, політичними дебатами займатися ніколи, і все ж таки скажу: якби в тих, нагорі, було більше тверезості, навряд чи влаштовували додаткові вибори. Мета-то, як не крути, одна – портфелі чергового разу поділити, а не про народ подумати. Ми своєю продукцією в основному торгуємо за тими же цінами, як і раніше. Але якщо життя змусить – і нам доведеться ціни підвищувати, щоб просто вижити.

Руслан, Ізмаїл:

– Спекулянтів у нас сьогодні нема, є ринок. Є попит. Але треба, щоб були більш твердими важелі керування, ринок теж може бути стихійним, а може – цивілізованим. Отож, у нас поки що ринок – дикий, що зовсім не передбачає – а як жити людям, як їм встигати за все платити. Насторожує й інше – чому саме відразу після виборів ціни стрибнули? Хтось провокує це. Для чого? Щоб знову колобродити народ? А нам це навіщо? Втомилися ми всі від цього.

Геннадій,

працівник порту:

– Пожили б діячі з Києва на нашу зарплату! А більше і говорити нема чого.

Тетяна, Ізмаїл:

– Грошей, якщо чесно, не вистачає ні на що. Таке враження, що ми живемо в рівнобіжних світах з київськими політиками. Ну, чому так – тільки щось починає налагоджуватися, починаються політичні ігри, і все коту під хвіст. А звідси і всі ці підвищення цін, напевно, тому що ті, хто повинен вирішувати справи державні, поспішає вирішувати свої… Приїжджають, агітують, всяк на свій лад. Проходять вибори, і нічого не змінюється, тільки гірше стає.