ПАРАЛЕЛЬ ВОСЬМА
Прислівник
Українська мова дуже багата на прислівники – адже утворюються вони практично від усіх частин мови. Конкретно:
• від іменників(з прийменниками і без) – миттю, вмить, умент, зимою, взимку, зверху, рано, зранку, заміж, уночі, опівночі, обабіч, даремно, вчора, сторчака, силоміць, запанібрата, часом, вчасно, годинами, голіруч, натщесерце, споконвіку…
• від прикметників– добре, палко, глибоко, затишно, здалеку, напоготові, востаннє, побатьківському, весело, журно…
• від займенників– десь, там, тут, коли, як, так, звідки, будьде, будьколи, денеде, яко́сь, сяктак…
• від числівників– утричі, надвоє, вперше, доперва, занайперше…
• від дієслів– пошепки, навпомацки, жартома, навстоячки, навсидячки, хильцем, пере́вальцем, мовчки, насипом, натрусом…
• від самих прислівників(з новим відтінком значення) відтепер, дотепер, замало, забагато, задуже, занадто, надовго, назавжди, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, позавчора, якнайдужче…
Прислівник завжди прилягає до присудка і пояснює в реченні головне: де, коли, як, яким способом, для чого та з якої причини відбувається дія. І, треба сказати, пояснює дуже лаконічно: частенько вкладається в одне слово там, де, наприклад, росіяни використовують кілька слів. Ось погляньмо:
рос. укр. рос. укр.
в каком-л. месте десь не разбирая дороги навмання́
в две нити задво́єна каждом шагу щокро́к
в прошлом году торік на скорую руку нашвидкоруч
в позапрошлом
году поза́торік под рукой напо́хваті
в одиночку самото́ю под окнами попідвіко́нню
в последний раз воста́ннє под забором попідти́нню
довольно много чимало по большей части здебі́льшого
до каких пор доки по крайней мере прина́ймні
до тех пор доти плечом к плечу попліч, о́пліч
до сих пор досі с каких пор відко́ли
до последнего собственными
времени дотепер усилиями самоту́жки
до недавнего
времени донедавна с давних пор відда́вна
во весь дух щодуху с недавних пор віднедавна
изо всех сил щосили с сегодняшнего дня відтепе́р
со всех сторон звідусіль со всех ног чимдуж
Цей список, ясна річ, можна зробити набагатобагато довшим.
Проте мета тут не в цьому, а в тому, щоб підкреслити: мову, здатну одним словом відтворювати поняття, замість кількох слів, тепер називають інформативною.
На жаль, багато сучасних авторів по цю особливість забувають і сліпо копіюють російські зразки. В усіх газетах читаємо в минулому році, наче не маємо місткого і виразного слова торік; працює там до цього часу, замість лаконічного працює досі; натиснув з усієї сили, замість щосили; з сьогоднішнього дня, замість відтепер; з того часу, замість відтоді тощо.
Особливо ж недоречними є копії російських висловів типу с нетерпением, с удовлетворением, в нерешительности, с завистью. Речення з ними просто не українські. Порівняймо, наприклад, речення з газет зі спеціально дібраними до них фразами з художньої літератури
з газет з художньої літератури
З нетерпінням слухали промовця Нічого ви не знаєте! – нетер пляче перебила вона (Л. Українка)
Оратор із задоволенням Гармаші не відстають, – викон статував, що… глянувши крізь
вирву вікна задоволенно
промовив Чумаченко.
(О. Гончар)
Дівчина в нерішучості топталась Гафійка раптом почервоніла і
під дверима нерішуче стала (М. Коцюбинський)
Він із заздрістю поглядав Таня заздрісно розглядала…
на сусідову іномарку ляльок (О. Копиленко)
