Ситуацію, що склалася в Іллічівському морському торговельному порту, частина трудового колективу оцінює як критичну. Трудівники доводять, що приватизація, яка стане можливою завдяки швидкому набуттю чинності Закону України «Про морські порти України», буде проведена шляхом банкрутства підприємства.
Подією, що змусила незалежну проф–спілку працівників ІМТП бити на сполох, стало скорочення працівників порту, розпочате у 2010 році і що вже досягло 2 тисяч чоловік. При цьому тенденція масових звільнень тільки зростає, і число відправлених за ворота має наблизитися до 3 тисяч. Причину такого явища голова цієї профспілки Анатолій Бойчук співвідносить з цілковитою неготовністю підприємства до приватизації.
– Потрібно вносити багато змін у законодавчі акти. Зокрема, внести корективи до законів про землю, про оренду землі, про концесію. Потрібно провести реорганізацію. Але нічого з цього не зроблено, – говорить він. – Проте від «зайвих» людей уже почали звільнятися. Останні накази портового керівництва готують ґрунт для скорочення ще 140 чоловік. Вони залишилися на своїх місцях тільки завдяки захисту трьох профспілок ІМТП, які виграли 26 судів. «Відбито» також запроваджене начальством положення про 4–денний робочий тиждень у зв'язку зі спадом обсягів вантажів. Тепер розпочалася епопея причіпок усе з тією ж метою: звільнити!
Це називається «приведенням чисельності колективу у відповідність з фактичним вантажопотоком». Міністерство інфраструктури схвально ставиться до такої ініціативи. Зі свого боку А. Бойчук попередив міністра, що докери поїдуть до Києва стукати касками.
Прикрість виробничників з приводу поставленого як приклад спільного підприємства «Укртрансконтейнер» (УТК), яке практично нічого не вклавши в портову діяльність, мало прибуток, висловив профспілковий активіст Віктор Степанов. За даними профспілки, «під концесію йде все майно порту за винятком спорткомплексу і навчально–курсового комбінату». Територія з 1–го по 9–й причал, яка перебуває в операторстві УТК, взагалі не фігурує у списку. Кандидатури потенційних концесіонерів не оголошені. У незалежній профспілці їх називають «халявниками», які бажають збагачуватися за рахунок користування державним майном.
Проте коли вносити зміни до Закону про порти, якщо до його набуття чинності залишилося 3 місяці?
– Протест ми висловлюємо проти того, що адміністрація почала діяти в дусі цьо–го закону вже зараз, – говорить колишній заступник начальника ІМТП Сергій Белюк. – Уже є накази, за якими вантажі з усіх терміналів повинні бути передані в зону, де працюють підприємства щодо спільної діяльності. Від цього страждає бюджет, що втратив приблизно 50 відсотків можливих надходжень! Страждають і докери, які одержують частину зарплати у конвертах, що у майбутньому впливає на їхні пенсії.
Після таких заяв, як пояснив сам С. Белюк, він потрапив у немилість і змушений був звільнитися. На підтвердження того, що більше не працює у порту, він показав видану йому на руки трудову книжку.
Це було контраргументом у розв'язці екс–цесу, що відбувся на прес–конференції. Не будучи серед запрошених, у залі побажав бути присутнім заступник начальника ІМТП з питань кадрів і побуту Володимир Косієвський. Через прес–секретаря порту він вручив екс–заступникові листа із запрошенням вийти на роботу, оскільки звільнення не законне.
Журналістам же він пояснив, що у цьо–му питанні члени профспілки беруть за основу тільки зовнішню арифметичну сторону. Коли в грудні 2011 року прийшов на посаду нинішній начальник порту Олександр Григоращенко, майже з тисячею пенсіонерів була досягнута домовленість, що вони подають заяви про звільнення, а своєю чергою адміністрація виплачує їм на прощання по 5 місячних окладів. Приблизно половина їх прийняла пропозицію. Майже 720 чоловік перейшли до УТК, і вже не значаться по відділу кадрів у порту. 12 чоловік були звільнені відповідно до статей за порушення. Але ці перестановки відбувалися з відома профспілки. Близько семисот працівників пішли самі в процесі плинності кадрів.
Далі заступник начальника сказав, що «читириденка» була тимчасовим явищем. Необхідність у ній виникла влітку минулого року у зв'язку зі стрімким спадом вантажообігу, щоб «не з'їдати» зароблені гроші. До вересня вантажі з'явилися, і необхідність в скороченому робочому тижні відпала.
Щодо докору портового керівництва, який прозвучав на прес–конференції в тому, що підприємство віддає перевагу низькотарифним вантажам, відмовляючись від високотарифних, заступник начальника ІМТП з правових питань Олександр Кравцов сказав, що це нонсенс. Хоча б тому, що контракт зобов'язує начальника порту під страхом зняття з посади прагнути до збільшення вантажопотоку і обсягів переробки. Але порт змушений поділяти всі мінливості нинішнього ринку і задовольнятися тими вантажами, які вдається залучити. Крім того, впливає природний недолік Іллічівського порту, що полягає у віддаленості від залізничних колій. Це автоматично піднімає величину транспортної складової, що призводить до подорожчання вантажів. Тарифи ж у порту встановлюються державою, і змінювати їх самочинно не можна. А. Кравцов висловив співчуття, що прибутковість ІМТП знижується, а витратна частина зростає, зокрема, з причини фонду зарплати, що збільшується, і витрати на утримання соціального сектору, що збільшується. За таких умов зменшення персоналу дає деяку економію. Чи кризове це становище? Гадаємо, не революційне, оскільки обидві сторони зацікавлені у рентабельності роботи Іллічівського порту. Але, судячи з конфлікту, кожна по–своєму.
