Будь-який громадянин України може, поряд із законними вимогами, мимохідь образити, оббрехати, полити брудом працівника-управлінця, держслужбовця, тільки тому, що в громадянина поганий настрій, або не задовольнили його прохання, бажання.
Навіть читаючи афоризми видатних особистостей, нічого доброго про чиновників не знаходиш.
А сьогодні, на переламі історії України, спрацьовує старий, як світ, закон суспільства: “хто перший крикнув “Тримай злодія!”, той і жертва”. Поки гаданий “злодій” доводить свою невинність, непричетність, вдавана “жертва” влаштовує і вирішує свої справи.
Що і було зроблено панами Танасовим С.І., Ткачовим О.І., Хлівненком І.М.
Властиво, “злодій” - це я, а “жертви” - це громада селища Затока, і насамперед оці троє панів.
Пішов другий місяць, як робота Затоцької селищної ради практично паралізована перевірками всіх служб і відомств України за численними скаргами, звертаннями, виступами оргкомітету громадської організації “Врятуємо курорт Затока” у складі вищезгаданих добродіїв.
Час для зведення рахунків із селищною радою та особисто селищним головою обрано досить удало - посилюється боротьба з корупцією, потрібні показники.
Приводом для гонінь обрано генеральний план розвитку селища, бо він зачіпає найживотрепетніше земельне питання. Про генплан можу сказати лише те, що розроблений він на гроші територіальної громади, пройшов усю передбачену законом процедуру, і є користь від цього важливого інженерно-архітектурного рішення як для бізнесу, так і для розвитку селища, і найголовніше - реалізації конституційного права громадян на гідне життя. Хоча привід міг бути й іншим, актуальним сьогодні - з ким ти був під час виборів, наприклад.
Причина ж для жителів селища, депутатів селищної ради, підприємців зрозуміла від початку - це незадоволення селищною радою амбіційних вимог цих добродіїв в одержанні додаткових земельних ділянок до вже наявних:
* б/в “Бриз” (Хлівненко І.М.) - 2,62 га;
* б/в “Робінзон” (Ткачов О.І.) - 1,82 га;
* б/о “Факел” (Танасова Л.А.) - 0,607 га (продано).
Методи “полеміки” також досить тривіальні: домисли, погрози всіх пересадити, зняти з роботи, відвертий наклеп, злостивість. Можна ж написати до органів, що Ярцева володіє нафтовими свердловинами в Іраку, мільйонними рахунками за кордоном - обиватель усе прийме за істину. Поки відмиєшся від бруду, усі вже й забудуть причину розпаленого сир-бору, але те, що ти “злодій” - не забудуть.
Так, Танасова Сергія Івановича, із дворічним нардепівським стажем, можна вважати скривдженим. Усе складалося в нього якнайкраще: вдало продана б/в “Факел”, додатково отримана земельна ділянка площею 0,35 га під будівництво готелю, був обраний віце-президентом Асоціації підприємців “Ковчег”, прийнятий на роботу до виконкому селищної ради на посаду фахівця з рекреаційних ресурсів.
Може ці події й запаморочили голову пана Танасова? Поступово вимоги до працівників виконкому з його боку почали переростати в окрики, образи, а потім у погрози з добротним матом. Зазнала і я на собі норми ненормативної лексики Сергія Івановича.
Звичайно, виконком селищної ради - не Верховна Рада, де, можливо, і спілкуються мовою вулиць і підворіть. Обстановка в колективі виконкому розжарювалася. Природно, потім був вибух у вигляді колективного листа працівників виконкому з вимогою про виведення Сергія Івановича з членів виконкому. Я, як селищний голова, а потім і депутати більшістю голосів підтримали вимоги колективу.
І почалося кромішнє пекло: скарги, листи до всіх інстанції, публікації у ЗМІ, виступи на радіо й телебаченні, потім численні комісії, перевіряльники.
І що характерно: коли селищна рада звертається по захист інтересів територіальної громади до різних інстанцій, жодної реакції, тиша.
Феміда виглядає для мене не богинею правосуддя, а однооким піратом.
Звертання селищної ради, думка фахівців, експертів ігноруються, бо “сигнали” скривджених громадян для перевіряльників є аксіомою.
На ці “сигнали”, а попросту доноси, реакція правоохоронних органів миттєва. Селищній же раді потрібно було майже 4 роки, щоб домогтися скасування незаконного рішення Білгород-Дністровського міськвиконкому про видачу Одеському відділенню АТ “Укрпрофздравниця” Державного акта на право постійного користування землею площею 87,29 га. Одним розчерком пера були грубо порушені права й інтереси територіальної громади.
Протягом 4-х років 63 га землі з виділених АТ “Укрпрофздравниця” 87,29 га не принесли в місцеві бюджети ні копійки. Земля заростала бур’яном і перетворювалася на смітник.
На сьогодні селищною радою укладені договори довгострокової оренди на землі, що пустують, площею 39,353 га на загальну суму річної орендної плати 641996 гривень.
У 2003 році Затоцька селищна рада виставила на продаж з аукціону 8 земельних ділянок. Проте аукціон не приніс очікуваних фінансових результатів. Було продано 2 земельні ділянки на загальну суму 940 тис. гривень. Гроші від продажу цих ділянок були спрямовані на придбання техніки для СУЖКГ (сміттєвози, асенізаційна машина, автокран, збиральна машина, євроконтейнери, самоскид тощо, тобто на те, без чого життєдіяльність Затоки неможлива).
Сьогодні селищна рада вивчає питання проведення конкурсу на купівлю права оренди земельних ділянок.
На території селища 42 садівничі та дачні кооперативи, 40 із яких існують за рішенням Одеського облвиконкому з 1957 року. Зайнято під кооперативами 149,957 га земель.
Садові й дачні кооперативи створюються з ініціативи громадян України, зокрема і притча во язицех “Комунбуд-1”. Склад кооперативу формується не селищною радою. Списки членів кооперативу на оформлення землі надаються самими кооперативами.
Ділянка землі, яку рішенням селищної ради було виділено для цього кооперативу, охарактеризував директор б/в “Бриз” у своєму листі від 16.06.2004 р. Наводжу текст листа:
“Голові селищної ради Ярцевій Н.Ф.
Шановна Надіє Федорівно.
Рішенням сесії Затоцької селищної ради базі відпочинку “Бриз” була дозволена реконструкція, внаслідок якої виникла потреба розширення бази відпочинку.
За територією бази відпочинку є земельна ділянка, яка ніким не використовується і яку ми постійно прибираємо, здійснюємо планування, охороняємо від незаконного вивезення піску. Сьогодні ця ділянка являє собою хащі очерету, де незаконно відпочивають туристи “дикуном”: розпалюють багаття, розкидають сміття, роблять туалети, і все те на очах у відпочивальників.
Крім того, нами, згідно з рішенням сесії, уздовж цієї ділянки викладено дорогу до моря.
З метою приваблення туристів, благоустрою та розвитку нашого мікрорайону, поповнення бюджету смт Затока, прошу вас передати цю земельну ділянку в довгострокову оренду і закріпити її за б/в “Бриз”.
Попередні розміри ділянки 104х120 м.
Викопіювання з ген. плану додається.
З повагою, директор б/в “Бриз” Хлівненко (вих. № 28 від 16.06.2004 р.)”
Чому ж селищна рада віддала перевагу дачному кооперативу? Та тому, що б/в “Бриз” і за ділянку землі, яким вона вже користується, винна до бюджету 25733 гривень. Кількаразові звертання на адресу дирекції бази відпочинку повертаються з позначкою “адресат не мешкає”.
Невже Ви провадите боротьбу з селищною радою з підпілля, пане Хлівненко?
Виявляється, законні вимоги селищного голови щодо відшкодування боргів за платою за землю можуть трактуватися як корупційні!
Хочу пояснити, чому я, будучи з 1996 року ініціаторкою присвоєння селищу статусу курорту, перетворилася на головну мішень громадської організації “Врятуємо курорт Затока”, яка має на увазі порятунок курорту від Ярцевої.
Тепер про курортний статус Затоки. У 1997 році Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про віднесення великої кількості населених пунктів до курортів. Серед них була й Затока. Проте у 2000 році був ухвалений Закон України “Про курорти”, в якому описано чіткі вимоги до місцевостей і населених пунктів, що претендують на статус курорту. Я підкреслюю - статус, а не назву. Затока не відповідає цим твердим вимогам. А якщо комусь захочеться все-таки втиснути Затоку в це прокрустове ложе (щось подібне затоківцям уже пропонувалося в 1962 році), то доведеться переселити велику частину місцевих жителів із нажитих місць, скоротити число установ відпочинку втроє, садові та дачні кооперативи взагалі прибрати. Чи хочуть цього жителі селища? Підприємництво ж буде так сильно обмежене, залишаться лічені одиниці, і ті - тільки “монстри”, без дрібних і середніх. Чи це в інтересах бізнесменів? Що ж стосується звинувачень у тому, що мною скасовано статус курорту, не я ухвалюю закони України, не я розробляю вимоги, в них викладені. І не я розробляла обґрунтування неможливості віднесення населеного пункту Затока до курортів. Я тільки виконую свої обов’язки селищного голови в межах закону з обов’язковим врахуванням інтересів територіальної громади смт Затока.
Метушня навколо прибережної захисної смуги нагадує мені постійний шум Чорного моря, яке то намиває берег, то “забирає” його. Прибережно-захисна смуга зразка 1999 року була затверджена Затоцькою селищною радою за наявною тоді забудовою. У 2004 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1900 від 10.12.2003 р. і розпорядження Одеської обласної держадміністрації 3 2/А-2004 від 10.01.2004 р. на замовлення селищної ради був розроблений проект землевпорядження прибережної захисної смуги і водоохоронної зони Чорного моря, Дністровського і Будацького лиманів на території смт Затока. До цього проекту є всі погодження. Право на це Затоцькій селищній раді надано Конституцією України, законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про основи містобудування” та іншими. На розробку зазначеної документації витрачено великі кошти - 25000 грн. Тепер же ці незадоволені “рятувальники” методом погроз, шантажу, залякування і наїздами природоохоронної прокуратури намагаються змусити держслужби відкликати свої погодження.
Я твердо переконана, що цей важливий документ, виконаний фахівцями, відповідає всім нормам чинного законодавства, а Затоцька селищна рада затвердила його, маючи на це повне конституційне право. Мимоволі виникає питання: хто ж істиннийрятувальник Затоки?!
Забуто ту Затоку, що використовувалася як кар’єр із видобутку піску, не беруться до уваги днопоглиблювальні роботи підхідного каналу, ненавмисно похована баржа в районі порт-пункту “Бугаз”, що впливають на гідрогеологічні процеси, берегову лінію, нерідкі надзвичайні ситуації, з яких селищна рада завжди виходила за рахунок власнихкоштів і сил, і багато інших проблем. Це оргкомітет “Врятуємо курорт Затока” не тривожить, хоча його очолюють люди, безумовно, енергійні, заповзятливі, з певними зв’язками, досить заможні. Але дуже вже нетерплячі...
Шановні панове Танасов С.І., Ткачов О.І., Хлівненко І.М., дочекаймося чергових виборів і позмагаймося за право очолити територіальну громаду селища Затока.
Не варто переносити бруд останніх виборних компаній України на затоцьку землю.
Усе своє життя я прожила і пропрацювала в Затоці. У Затоці і для Затоки. Мене знають мої односельці, і тільки їхня думка є для мене значущою. Тільки їхні вимоги можуть уплинути на мою позицію. І поки жителі Затоки підтримують мене, я буду міцно стояти і захищати інтереси громади.
Я, що народилася і зросла в селищі, як ніхто знаю, що жителі селища гідні кращої долі, спокою, впевненості в завтрашньому дні.
