Найменше мені хотілося б віднести ці нотатки під рубрику «Нотатки фенолога». Хоча із задоволенням зробив би, як колись, прогулянку у пошуках весни по місту або схилами над морем з фенологом – ученим, який вивчає сезонний розвиток природи, або з орнітологом, який знає птахів по голосах та піснях, але найкраще, звичайно, - з невгамовним Василем Пєсковим, який майже сорок років веде рубрику «Вікно у природу» у «Комсомольской правде». Не вийшло.
Мені здавалося, що весна цього року надто довго не приходить, навіть на диво теплі дні в середині березня були сірими, позбавленими життя – гола земля, міцно стулені бруньки, небо без хмар. Услыд за великим Блоком мимоволы повторював безнадійно сумні рядки: «Весны, дитя, ты будешь ждать, Весна обманет, Ты будешь солнце на небо звать, Солнце не встанет...» І дивними, чужими здавалися милі серцю народні назви березня – березень, протальник, крапельник, грачівник. І раптом...
Я несподівано зустрів весну цього року - в Одесі на розі вулиць Гайдара і Терешкової. Це сталося 21 березня о 9 годині 20 хвилин. Раптом зупинився і побачив на голій і сірій землі палісадника появу свіжої зелені нової трави майбутнього літа і гострі кінчики листочків ірисів. Між кущами по землі господарем крокував чорний грак з могутнім дзьобом. Волого запахло пріллю, торішнім падолистом. Я стояв на липовій алеї і, озираючись, відзначав із солодким подивом все більше маленьких, але незаперечних прикмет весни. Десь вгорі, на одній із сухорлявих пірамідальних тополь, які вимахали вищі за п’ятиповерхівки, делікатно пересвистувалася пара синиць. Ці-пі, ці-пі, ці-пі - і вслухаються: чи одні вони на світі чи є свідок? Як у Пастернака. Варто мені відкинути назад голову, щоб побачити птахів серед чорного гілля, вони замовкали – свідком був я. На проїжджаючі мимо автомобілі вони зовсім не звертали увагу. Розглянути добре знайомих білощоких пташок з жовтим черевцем у той день мені не вдалося. Але мине ще кілька днів, синиці прочистять горлечка і заспівають гімн весні та любові пронизливо і лунко.
Отже, настав все-таки місяць-зимобор, березень-весновій, і пробуджується від довгого сну природа. Одразу згадався Пушкін: «Улыбкой ясною природа Сквозь сон встречает утро года».
Те, що моє випадкове рандеву з весною відбулося саме 21 березня - чиста випадковість, слово честі. Адже це дата астрономічного приходу весни – весняне рівнодення. Сонце з південної півкулі переходить до нашої північної, перетинає небесний екватор, і тепер проміння його падатиме під прямим кутом до осі обертання землі. 21-22 березня на всій планеті день дорівнює ночі, і далі сонце стає господарем на небі і землі - дні ставатимуть все довшими, а ночі коротшими. Астрономічно весна у нашій півкулі триває 92,8 доби. Є ще метеорологічна весна - це коли середньодобова температура встановлюється вище за нуль градусів.
З підсніжників починається фенологічна весна. А остаточно вона настає, коли температура вже не опускається нижче 5 градусів тепла. Після відлиг провесені цей ранній період весни в наших краях настає після 20 березня – на початку квітня.
У слов'ян вважається, що першими приносять весну на своїх крилах граки. Але із середини минулого століття в Одесі граки - не перелітні, вони залишаються у місті на зиму, збираючись зграями у високих платанах на вулицях зі своїм мікрокліматом - Пушкінській, Ришельєвській, Катерининській, Філатова. А навесні вони знову займають свої гнізда, і самці голосно «кра-кракають», закликаючи на квартири подруг.
Займають свої торішні гнізда і сорочачі пари. В одному з гнізд на високому каштані біля наших будинків давно живе така пара. Сусід розповідав, як минулої весни сорочача пара кілька днів захищала своє гніздо, відбиваючи атаки сірих ворон, і перемогла. Але в місті у птахів є ще страшніші вороги – дворові кішки. Минулого літа я спостерігав, як наші сороки, захищаючи пташенят в гнізді, з гучним лементом пікірували на дуже перелякану білку, яку прийняли за кішку.
Потім прилітають шпаки, у народі кажуть: «Увидел скворца – весна у крыльца». Шпаки – скворчуны, але після далекої дороги через різні країни дуже люблять пересмішувати «іноземними мовами». Якось у своєму саду на фазенді я слухав такого умільця: сидячи на верхівці черешні, він повторював трелі і пересвисти різних птахів всієї округи, імітував навіть нявкання кішки та іржавий скрип криничного ланцюга – дивовижа!
Над морським узбережжям вже пролітають до плавнів Дністра зграї гусей-лебедів, а на піщаних пляжах кружляють парами сріблясті чайки у весільному вбранні, і по чистому синьому небі вже пливуть кучмасті хмари, радують нас своєю білизною та свіжістю.
І хоча весна вважається найнепостійнішою порою року, матінка-природа наполегливо бере своє, і ми віримо: весна не обдурить, прийде, з'явиться, і розпочнеться радісний хід її по містах і селах, і в належний час розпушиться верба, почнеться «плач» беріз та кленів, потім прилетять ластівки і жайворонки, звідкись вилетять метелики-кропивниці, і з'являться на прогрітій землі діловиті мурахи, і виповзуть на світ божий павуки, загудуть голодні комарі-товкунчики, забігають швидкі жуки-жужелиці, і задзижчать мухи, а там і джмелі загудуть, і почне літати весняне павутиння, і ось вже всі палісадники, клумби і галявини за одну ніч вкриваються ніжним димом зелені, і нетерплячий бузок розкриває бруньки, і у моєму саду, я знаю, першими розкішно зазеленіють кулясті кущі аґрусу, а там, дивись, і загримить перша весняна гроза. Попрощаємося з березнем – весна настала!
