Після холодної затяжної весни 5 квітня стало в Одесі мабуть, першим по-справжньому жарким днем. Втім, слово "жаркий" застосоване тут і в іншому значенні.
Ще напередодні ми дізналися про рішення Приморського районного суду Одеси про визнання недійсними вибори міського голови 2002 року... Подальші події розвивалися стрімко.
По-перше, з ранку на Думській площі перед Одеською мерією знову зібралися представники одеських політичних сил. Одні вимагали негайно втілити в життя рішення Приморського райсуду. Схоже, "свого" кандидата вони сприймали, насамперед, як члена "жовтогарячої" команди. В кожному разі, за той час, що я там була, ім'я Гурвіца не звучало жодного разу. Зате пікетники активно скандували: "Ющенко!" і наспівували щось на тему "У кожному місті свій Майдан". Представники протилежного табору розташувалися за турнікетом і міліцейським кордоном безпосередньо перед входом до мерії. Вони тримали плакати, які протягом двох тижнів демонструвалися перед будинком Приморського райсуду і досить неприємно характеризували стиль роботи Едуарда Гурвіца.
Активістів з кожного боку було по кілька десятків, але оскільки знайшлося чимало просто цікавих одеситів, площа виявилося заповненою до краю. Втім, чи то через присутність міліції, чи то з інших міркувань, ніяких агресивних дій політичні опоненти не розпочинали. Максимум - намагалися гучніше увімкнути динаміки, і заглушити музичну тему супротивників. Отже, на Думській було досить галасливо.
Проте ситуація загострювалася звідкись взятою інформацією, про замінування Приморського райсуду.Там, крім міліціонерів, чергували машини пожежників та "швидкої допомоги". Рух транспорту на вулиці Успенській було припинено. Близько першої години дня прихильники Едуарда Гурвіца намагалися створити "живий коридор", щоб пройти до мерії, втім, спроб прорвати міліцейський кордон ніхто не робив. Коридор до крісла мера для переможця судового процесу був прокладений іншим способом.
О 14 годині у приміщенні міськради розпочалося засідання територіальної виборчої комісії. Кілька її членів участі у засіданні не взяли, хто "за станом здоров'я", хто "за власним бажанням". Решта десять одностайно визнали перемогу Едуарда Гурвіца, на виборах, які відбулися три роки тому. До речі, між журналістами одразу виникла жвава дискусія з теми: з якого моменту вважати дійсним мерство Едуарда Йосиповича? З 2002-го? Чи "за фактом" - з 2005-го? Тим часом далеко розходитися представникам преси не було ніякого сенсу, тому що вже о п'ятій годині вечора розпочалося засідання позачергової сесії Одеської міськради. Тривало воно не більше 20 хвилин. Делегати прийшли далеко не всі, але тих п'яти з лишком десятків, які все-таки з'явилися, було цілком достатньо для кворуму. Новообраний міський голова Едуард Гурвіц виступив з короткою енергійною промовою, у якій закликав одеситів забути старі образи, пообіцяв працювати на благо рідного міста і заявив, що результати цієї роботи вони побачать вже у 2006-му році.
Чи буде розпочинати якісь дії його традиційний політичний опонент Руслан Боделан? У журналістській тусовці туманно бродили слова "зустрічний позов" і "Верховний Суд". Але якихось офіційних заяв (в усякому разі на момент написання цієї статті) не надходило.
Тим часом багато одеситів (причому з обох таборів) вже скаржаться на неприємну традицію, відповідно до якої доля мерського крісла в Одесі вирішується не стільки на виборчих дільницях, скільки у судових залах. Якщо чесно,відчувається вже певна втома. Людям набридла політика, вони хочуть просто жити і працювати. Хоча, як показують реалії, "спокій нам тільки сниться".
