Щоб знали ОНУки і правнуки

Війна для юнака Дмитра Гончаренка з Вінниччини розпочалася з захисту легендарного Ленінграда. Він, артилерист, завжди був на передньому краї. Потім брав участь у розгромі гітлерівців під Москвою, оточені армії Паульса на Волзі. Пройшов через баталії на Курській дузі, звільняв від фашистів Україну.

Коли рядовий Дмитро Гончаренко воював уже на польській землі, йому було вручено медаль “За відвагу”. Опісля були вирішальні бої під Берліном.

Опісля війни Дмитро Гончаренко опановував наймирніші професії. Умів усе робити, за що б не брався. Як мовиться, - і швець, і жнець, і на дуду грець. І завжди поруч вірна дружина і порадниця – Тетяна Андріївна. Вона охоче оповіла історію їхнього кохання.

- Почалося все у красивому місті Львові. Мій перший чоловік безвісти пропав на війні. Залишилася в Балті з двома малолітніми дітьми, - пригадує Тетяна Андріївна. – Пішла працювати у громадське харчування. Потрібно було здобувати спеціальну освіту. Так опинилася у Львові. Моя матуся погодилася доглянути діток. А серце краялося: як там мої кровиночки? Діти захворіли на кір. Мати зателефонувала до Львова. На розмову викликали вночі.

- Куди ж ти підеш сама? Небезпечно, - захвилювалася подруга Паша. – Я з тобою.

Ішли і здригалися від кожної тіні. І коли двоє молодих міліціонерів запропонували провести дівчат до головпошти, не відмовилися. Один з них – високий, стрункий красень – був Дмитром Гончаренком.

Тетяні довелося повернутися до Балти. А новий знайомий вирішив супроводжувати, взявши відпустку.

- Тато, тато, приїхав! – радісно обійняли діти гостя.

Син і дочка були крихітками, коли рідний татусь пішов на війну. Розчулився Дмитро. Обійняв дітей і сказав, що бере їх за своїх. І залишився в Балті назавжди. Раніш не вірив, що у його тендітної Танечки двійко крихіток. Сім’я поповнилася ще сином та донькою. Жили добре. Побудували будинок на маминій садибі. Виховали дітей, доглянули стареньких батьків. Тепер вже й самі в літньому віці. Чоловік і дружина підтримують одне одного. Діти теж шанують батьків. Торік на 8 Березня справили їм золоте весілля.

Выпуск: 
07.04.2005
Автор: 
Світлана Кондратюк

Схожі статті

  • Той пам'ятний бій

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Сьогодні фронтовики повертаються пам'яттю до тих років, коли боролися з фашистами. Багато хто з них беруться за перо і пишуть свої армійські мемуари.

  • Бій був швидкоминучим. . .

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    У 1940 році Микола Георгійович Никопорчук вступив до ремісничого училища.

    Війна, що почалася, перервала навчання. Близько 800 хлопців були терміново евакуйовані з Одеси.

  • Хто захистить чиновника?

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Будь-який громадянин України може, поряд із законними вимогами, мимохідь образити, оббрехати, полити брудом працівника-управлінця, держслужбовця, тільки тому, що в громадянина поганий настрій, або

  • Щоб ефективно працювати. . .

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Ртутний стовпчик термометра опустився до п’яти з позначкою мінус. Що це першоквітневий жарт? Ні. Справді, холодно. Зима в цьому році не хоче поступатися весні.

  • Від Дунаю до Бугу - від Бугу до Дунаю

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Ізмаїл

    Автомобіль від губернатора

    Не з порожніми руками приїхав до міста губернатор області Василь Петрович Цушко.

  • Пам'яті загиблих підводників

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    З 1989 року відзначається Міжнародний день пам’яті загиблих підводників.

  • Німецьке товариство допомагає “забутим” жертвам нацизму – колишнім радянським військовополоненим

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Багато приватних організацій Німеччини вносять свій внесок до інформування громадян ФРН про історію Другої світової війни і німецького фашизму, а також допомагають тим, хто пережив німецький терор.

  • Благовіщення пресвятої богородиці

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

  • «Улыбкой ясною природа сквозь сон встречает утро года»

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Найменше мені хотілося б віднести ці нотатки під рубрику «Нотатки фенолога».

  • Коридор до крісла мера

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Після холодної затяжної весни 5 квітня стало в Одесі мабуть, першим по-справжньому жарким днем. Втім, слово "жаркий" застосоване тут і в іншому значенні.

  • Імена – нові. А що далі?

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Зі з’їзду, зацікавлено

  • Вітрила до пітера доведуть

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Сьогодні предметом потрясіння сучасників , які знаються на сенсаціях , залишається яхтинг.

  • Костюм. . . Зі сміття

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    можна було побачити на студентський конференції в Одеському коледжі стандартизації, метрології та сертифікації.

  • “а вівчар жене отару. . . ”

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Коли чую ці слова з відомої української пісні, то одразу в уяві постають гірські полонини. А ще здається, що це все таке далеке від нас.

  • Знайти свою стежину

    • Чтв, 07/04/2005 - 00:00

    Серед громадян України, зареєстрованих у службі зайнятості, кожен четвертий – віком до 28 років.