Ртутний стовпчик термометра опустився до п’яти з позначкою мінус. Що це першоквітневий жарт? Ні. Справді, холодно. Зима в цьому році не хоче поступатися весні. Та трудівники ЗАТ АПК “Саврань” на те не зважають. Вони роблять справу надійно і впевнено.
Одна за одною йдуть новенькі сівалки. І хоч механізатори Олександр Присяжнюк, Віталій Кириївський та сівальщики Василь Зубинський і Василь Панасюк добре знають своє діло, край поля уважно стежить за роботою агрегатів головний агроном господарства Микола Білоус. Не забарився навідатись сюди й генеральний директор Володимир Бондарчук. Переконавшись, що хлопці досівають останні гектари, Володимир Ростиславович з Миколою Володимировичем ще раз оглянули озиму пшеничку (на знімку). Гарно перезимувала, має міцну кореневу систему. Осінні старання не пропали марно.
- Добра підготовка грунту, елітне насіння, вчасний посів та ще з одночасним внесенням мінеральних добрив. Чому їй не бути гарній? - Не без гордості говорить агроном. А ще Микола Володимирович розповідає, як взимку боролися з мишовидними гризунами і що цими днями приступатимуть до прикореневого підживлення. Тут на цьому не економлять. І генеральний директор, і головний агроном в питаннях дотримання всіх агротехнічних вимог, в застосуванні передових технологій, висіванні тільки елітного насіння, одностайні. Адже вже не раз переконувались, що тільки таким чином можна стабільно одержувати високі врожаї.
Щорічно тут вирощують по декілька сортів кожної культури. Один, як правило, вже з тих, які добре зарекомендували себе на Савранських грунтах. З іншими - експериментують. Можливо, серед новеньких виявиться щось особливе. Як пшениці, так і ячмені та соняшник переважно вітчизняних селекцій. Хоч не відмовляються й від закордонних зразків. Наприклад, в цьому році планують сіяти кукурудзу угорської селекції. А серед ячменів мають найновіший (шестирядний) сорт Вакула.
Великого значення надають і техніці. В.Р. Бондарчук переконаний, що вигідніше купувати нову, ніж лагодити зношену. Хоч і до старих агрегатів ставляться по-господарському, дбайливо. У 2004 році лише на придбання запчастин було витрачено 372 тисячі гривень. Та й придбали чимало. Торік на тракторній бригаді з’явилися новенький комбайн “ДОН-1500Б”, шість сівалок СЗ-5,4, трактор Т-15ОК, дві дискові борони, шість культиваторів, 50 борін, розбризкувач.
Не можу утриматись, щоб не запитати:
- Звідки ж на все це гроші?
Володимир Ростиславович посміхається:
- Так ми ж постійно працюємо з кредитами. Беремо довгострокові і короткострокові під 18 відсотків річних. В цьому нам дуже допомагає співпраця з фінансовою групою “Примор’я”. Відчуваємо підтримку й народного депутата Леоніда Клімова. Крім того, ми виробляємо сільгоспродукцію. Торік, наприклад, одержали 568 тисяч гривень чистого прибутку, рентабельність склала 16 відсотків.
- Техніку використовуєте тільки для внутрігосподарських потреб?
- Звичайно, ні. Тоді треба було б чекати по декілька років, доки вона окупиться. Ми укладаємо договори з іншими господарствами. В цьому році плануємо відправити свої комбайни на два тижні у південні райони. А потім, коли завершимо жнива у себе, подамося далі. На те вона й техніка, щоб працювала, а не простоювала.
- Чула, що у господарстві зросла заробітна плата.
- Так, з першого січня. Якщо торік у нас фонд заробітної плати становив 850 тисяч гривень, то тепер він збільшився до одного мільйона 300 тисяч гривень. Змінилась й орендна плата. У 2004 році за оренду земельних паїв було виплачено (у грошовому вираженні) 499 тисяч гривень. На цей рік уже укладено договори оренди на 750 тисяч гривень.
- Виходить, що у вас зріс процент?
- Звичайно, до півтора відсотка проти одного. До того ж за рахунок господарства виготовлено 1500 державних актів, що засвідчують право приватної власності на землю. Всі клопоти і витрати, пов’язані з цим, товариство взяло на себе.
- Напевне, у вас багато охочих влаштуватися на роботу?
- Не скаржимось.
- А чому б і ні? – До розмови знову долучається головний агроном, - якщо людина не лінується, то має добрі заробітки. Ось свіжий приклад. Вчора чоловік за один день на коткуванні (найнижче оплачувальна операція) заробив 53 гривні.
- До того ж, всі, хто працює в полі, забезпечені безкоштовним харчуванням, - додає Володимир Ростиславович.
- У вас є підсобне господарство?
- Саме для господарських потреб маємо невелику ферму, де утримується близько 200 голів свиней.
Крім тракторної бригади, ми ще забезпечуємо харчами дитсадок (він на балансі господарства), школу.
- На сьогоднішній день ЗАТ “АПК “Саврань” – найбільше господарство в районі. Чи не плануєте в перспективі ще розширюватись?
- На даний момент ми орендуємо п’ять тисяч гектарів землі, яка знаходиться у чотирьох селах: Полянецькому, Бакші, Неділковому, Глибочку. Наявною технікою могли б обробляти близько семи тисяч гектарів. Щодо розширення, скажу так: без нього не обійтись. Майбутнє за великими господарствами. Лише їм буде під силу купувати техніку, добрива, застосовувати прогресивні технології. Економічний аналіз показує, щоб ефективно працювати, потрібно мати не менше, 10 тисяч гектарів орних земель. Хоча без підтримки держави й таким гігантам буде важко.
- В чому основна проблема?
- Немає стабільності. Якщо торік літр дизпалива коштував 1 гривню 40 копійок, то тепер – 2 гривні 50 копійок. Для виконання всього комплексу робіт нам необхідно понад 500 тисяч гривень тільки на пальне. Вдвічі подорожчали міндобрива, у півтора рази – насіння. Одночасно зросла заробітна та орендна плата. Таким чином, наші витрати прогнозуються на півтора мільйона гривень більшими, ніж були торік. А чи буде піднято ціну на нашу продукцію, ніхто не знає. Щоб село жило, розвивалось, державі потрібно повернутись обличчям до сільгоспвиробників, подбати про встановлення паритету цін. Дуже хочеться вірити, що новий уряд зверне на нас увагу, допоможе міцно стати на ноги.
І якщо це станеться, то виграють не лише сільські товаровиробники, а й вся держава.
