…Ніч на тринадцяте.

До вартівні ввірвався мокрий з голови до ніг командир відділення Геннадій Кокалко. Розлючений як лев - рятувальні роботи доводиться вести, як то кажуть, голими руками, і допомоги чекати немає звідки.

- Віко, давай адреси! Куди їхати? Де шукати людей?

Підхопивши інформацію про те, що затоплює будинок, де залишилася жінка з дитиною - три дні як з пологового будинку, Геннадій з усіх ніг кинувся до машини.

- Щойно по мотузці зняли одинадцять чоловік з вулиці Леніна! Семеновичу, там ідуть сельові потоки! - на бігу прокричав він начальникові.

Стало зрозуміло, що машини потрібно змінювати на човни - рівень води на вулицях піднявся, ЗИЛи проїхати вже не можуть…

Першу робочу нараду з організації ліквідації наслідків стихійного лиха провів у Рені голова облдержадміністрації В.П. Цушко, який вилетів до зони лиха на вертольоті.

За 16 годин на місто обвалилося 700 міліметрів опадів - для тутешнього Буджацького степу це дві середньорічні (!) норми. Старожили кажуть, що такого потопу в Рені ще не було ніколи.

За попередніми даними, залито водою понад тисячу будинків. За підрахунками працівників МНС, постраждали 206 приватних будинків: одні впали цілком, в інших обвалилися одна-дві зовнішні стіни.

В інтернеті пройшла інформація про те, що матеріальний збиток, завданий стихією в Рені, складає 8 мільйонів гривень. Як видно, помилка. У будь-якому разі, міський голова С.С. Колевич називає набагато більшу цифру - 68 мільйонів гривень.

Тільки на відновлення міжнародної автотраси, що проходить по території міста і стала одним із “рукавів” сельових потоків, потрібно близько 5 мільйонів гривень. А інші руйнування? Насосна станція виявилася цілком залитою сельовими потоками. Виведена з ладу система каналізації. Дерева, впавши, обірвали проводи. Сталися аварії на газових магістралях.

Яку допомогу потерпілим від повені буде подано облдержадміністрацією? Це питання після першої робочої наради ми задали губернаторові.

- Допоможемо всім, - запевнив Василь Петрович. - З облбюджету виділимо 300 тисяч гривень на ремонт водопостачання. Перше, що потрібно зробити, - запустити системи каналізації та водопостачання міста. Дизпаливо, електродвигуни, кабелі - усе це надійде по лінії “надзвичайки”. Далі подивимося по можливостях, за результатами роботи комісії, за актами. Треба допомогти людям. Треба відновити об’їзну дорогу. Будемо просити допомоги в Кабінету Міністрів України. Це - надзвичайний стан, і бюджет області самостійно проблему не подужає.

Їдучи, В.П. Цушко залишає в Рені начальником штабу свого заступника Івана Михайловича Чорбаджи. Координацію робіт доручає міському голові Сергієві Степановичу Колевичу.

***

…Ніч на тринадцяте.

Іван Семенович Костанда, 84-річний учасник бойових дій, інвалід першої групи, помітив, що його дворик заливає водою. Подзвонив до міськради. Там порадили набрати “01”. Рятувальники виклик прийняли. Рідним старий повідомити не встиг – зв’язок зник. Світло теж. Іван Семенович ліг на ліжко (недавно переніс важку операцію) і став чекати. Незабаром ветеран почув, як щось хлюпнуло, начебто зверху впала в воду цеглина. Опустив руку з ліжка і... відчув воду! Знову хлюпнуло, потім затріщало. Ветеран зрозумів, що треба вибиратися з кімнати. Але куди? Не виходити ж під дощ - ллє як з відра. Літній чоловік перебрався до іншої кімнати.

Рятувальники так і не змогли прорватися до інваліда - околиці міста вже були відрізані сельовими потоками.

Коли в другій половині ночі вода спала, і хлопці з МНС евакуювали людей на човні, Іван Семенович не почув їхніх голосів - стара контузія, глухуватий.

Родичі дісталися до діда над ранок і з жахом побачили, що одна стіна будинку звалилася. Старого знайшли всередині прошитого тріщинами будинку, він так і лежав на ліжку.

- Може, хоч зараз нашому Івану Семеновичу допоможуть із житлом? - сплеснула руками його давня знайома, що зайшла відвідати. - Воював же, двічі був поранений, має два ордени. Ще до 60-річчя Перемоги мали виділити гроші на ремонт будинку, кілька разів комісія приходила, обіцяли, але так і не дали ветеранові нічого.

***

…Ніч на тринадцяте.

По мобільному дзвонить знайома, що мешкає в мікрорайоні порту:

- По наших дворах гуде вода! Течія сильніша, ніж у Дунаї. Пливе сміття, стільці, гілки. Щойно потоком почало зносити легкові автомобілі, що стояли біля під’їздів. Наші мужики з мотузками побігли прив’язувати машини до дерев. Вода їм по груди, тримаються за стіни, дерева, стовпи. Підвали вже затопило. Вода в під’їздах, заходить у квартири перших поверхів! Телефони не працюють. Світла немає. На моєму мобільнику вже сідає батарея. Що нам робити?!

Наступного після НП дня подзвонив голова Болградської райради Микола Георгійович Чанєв, повідомив, що відправили до Рені три водовозки, КрАЗ, “Урал”, дві пальнозаправні машини. Спасибі, сусіди! Допомога рухається з Ізмаїла й інших районів області. Південне оперативне командування направило до Рені два “Урали”, десятитонний кран, переносні помпи для відкачування води з підвалів. Загалом по лінії Головного управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації, Південного оперативного командування та Головного управління МНС України в Одеській області на ліквідацію наслідків стихійного лиха до Рені прибули 175 чоловік.

Знову засідає штаб, уже на чолі з заступником голови облдержадміністрації Іваном Михайловичем Чорбаджи. Ситуацію в місті взято під контроль. 14 автомашин відкачують воду з затоплених насосних станцій, з підвалів лікарні та багатоповерхових будинків. 14 водовозок розподілені по місту - для забезпечення питною водою дошкільних установ, лікарень і мешканців багатоповерхових будинків. Машин обмаль - у деяких мікрорайонах люди з відрами стоять у чергах.

Відразу ж після припинення зливи було подано електроенергію на життєво важливі об’єкти міста - хлібозавод, м’ясокомбінат, лікарню. Відновлюються інші лінії - для того, щоб світло з’явилося й у населення. Фахівці обласної та районної санепідемстанцій контролюють якість води, роботу об’єктів торгівлі. Хліба в місті досить, хоча спочатку все-таки був ажіотаж.

Чутки про людські жертви та спалах інфекційних захворювань, що блукають по місту, фахівці спростовують. Заяв про зниклих безвісти не надходило.

***

…Ніч на тринадцяте.

Помітивши рятувальників, з п’ятого поверху гуртожитку загукали люди:

- Через дорогу в будинку живуть старі. У вікні були вогники, вони запалювали сірники. Уже двадцять хвилин, як сигналів не подають.

Штовхаючи перед собою човен, рятувальники Сергій Сороченко, Леонід Йорга та Геннадій Кокалко рушили по вулиці. Води - по груди, течія сильна.

Будинок замкнений зсередини. Доводиться вибивати двері плечима. В одній із кімнат у воді сидять мокрі, змерзлі старі. Бабуся тримає в руках велику коробку. Рятувальники намагаються зняти постраждалу з лежанки, але вона вимагає, щоб спочатку в безпечне місце евакуювали коробку. У ній…гусенята.

По дорозі до машини Леоніду розрізає ступню - чоботи він давно скинув, у них важко пересуватися по воді, і от наступив на вивернуту потоком арматуру. Рятувальника доставляють до лікарні…

Коротенько про ситуацію в районі. Від злив постраждали села Долинське та Лиманське. В останньому був град величиною з куряче яйце - усе зерно з колосся пшениці обсипалося. У Долинському змило водою 130 гектарів гороху, 130 - молодих виноградників, знищено 100 гектарів соняшнику та 150 пшениці. Змило асфальтове покриття, постраждали будинки дитячих садків. В інших селах району випало по 100-150 міліметрів опадів.

Закрито порт Рені. Це вже проблема міжнародного значення - вантажопотоки повинні перерозподілятися до інших портів. Після повені головне підприємство міста цілком знеструмлене, залито насосні станції, зафіксовано пошкодження газопроводу, територія завалена деревами, що впали. З наслідками стихії портовики борються самотужки.

Проблеми в залізниці: подекуди обвалився берег Дунаю, обриви по самі шпали.

Затоплено всю територію (24 га) нафтобази. Під водою опинилося все технологічне устаткування, оргтехніка, місткості на заправній станції. У деяких приміщеннях рівень води дотепер тримається на рівні метр-півтора. Екологи стурбовані: куди дівати зливові води, перемішані з ПММ?

Поруч - зі своїми проблемами елеватор, територію та склади якого з зерном також залило. Постраждав флагман виноградарської справи ВАТ “Придунайський” - залило розсадники, маточники, поля з зерновими.

***

…У ніч на тринадцяте.

Уже четверту годину Сергій і Геннадій ходять у воді, провалюючись до ям, випливаючи. Вони знають, що в інших мікрорайонах міста, промоклі до ниток, також в екстремальних умовах працюють усі їхні товариші.

Нарешті вдалося дістатися до будинку лікарні, у якій розташовані хірургічне та терапевтичне відділення. Медперсонал евакуював пацієнтів з першого поверху, залитого водою, на другий і третій. Ситуація спокійна, без паніки, вода потихеньку йде.

Сестричка виносить замерзлим рятувальникам “бойові сто грамів” ледве розведеного водою медичного спирту, - так би мовити, для профілактики. Хлопці відмовляються: на службі не належить, навіть у таких випадках…

- Уся справа в тому, що не укріплено балку Баланешти, - наступного дня висловлює своє бачення проблеми депутат Одеської обласної ради, директор Ренійського хлібозаводу Сергій Георгійович Арабаджи. - Глибини озера Кагул, у яке скидаються води по балці, 40 років тому доходили до 14 метрів, зараз - максимум 3 метри. Необхідно чистити балку та поглиблювати озеро - щоб уникнути повторення затоплення міста. Це питання неодноразово порушував наш мер Сергій Степанович Колевич, і він абсолютно правий. Сьогодні вже всім очевидно: усуваючи наслідки стихійного лиха (а в липні 2002 року в Рені вже була повінь, коли завалилося 36 будинків), ми лише боремося з наслідком. А треба знайти причину й усувати її.

Але ця розмова ще попереду. А поки що…

***

Ніч на тринадцяте.

Рятувальники на човні обстежують вулицю Озерну, рівень води тут сягає двох метрів. Намагаються зайвий раз не запалювати ліхтар, щоб остаточно не посадити батарейки. Пролунав самотній гавкіт собаки, хлопці вирішили посадити тварину в човен. З двору відгукнувся слабкий голос літньої людини. З води стирчала тільки голова. Витягли старого. У воді він простояв п’ять годин. Дідусь розповів: коли ринула хвиля, заклинило хвіртку. А через паркан перелізти не зміг. Діда трусило від холоду, але треба було на цій же вулиці врятувати ще бабусю. З нею на горищі був родич на ім’я Коля. Він заявив, що… залишиться стерегти будинок.

- Миколо, ну ти розумієш, що будеш сидіти на даху може тиждень без їжі та без води? - переконували домосида працівники МНС. Але той - ніяк!

- Не переживайте, - пробурчав сусід, - він може й тиждень без їжі, для нього не це головне.

І справді, коли в другій половині ночі рятувальники на човні ще раз прочісували затоплені вулиці, досвітню імлу розрізав гучний баритон: “Шумел камыш, деревья гнулись…”. Отже, Коля завбачливо забрався на горище зі “стратегічними запасами”, уже як слід зігрівся зсередини і на ту мить був цілком задоволений життям на своєму маленькому “острові”.

Мабуть, вночі на тринадцяте це була єдина людина, що не замислювалася про масштаби трагедії.