На черговому засіданні колегії облдержадміністрації було заслухано питання про хід виконання комплексних заходів для поліпшення медичного обслуговування сільського населення (відповідний план на 2002 – 2005 рр. було прийнято у березні 2002 року).
Коли затверджувалася обласна програма «Здоров'я», розрахована на 2002 – 2011 рр., основний наголос робився саме на поліпшення, підвищення якості, доступності медичного обслуговування сільських жителів і план комплексних заходів став природною складовою частиною програми. Нагадаємо, що було винесено тоді за основу: забезпечення пріоритетного розвитку мережі сільських амбулаторій і організація надання первинної медико-соціальної допомоги на принципах загальної лікарської практики, суть сімейної медицини; зміцнення матеріально-технічної бази сільських медустанов, у першу чергу – ФАПів, сільських лікарських амбулаторій аж до будівництва для них типових приміщень і придбання автотранспорту підвищеної прохідності; організація у поліклініках центральних райлікарень діагностичних відділень і оснащення ЦРЛ сучасною медичною апаратурою у першу чергу; розвиток стаціонарзамінюючих технологій; забезпечення консультативної та організаційно-методичної допомоги бригадами фахівців обласних і районних лікувально-профілактичних установ тощо.
Про те, які відбулися переміщення в складному (і далеко не рівнозначному у різних районах області) господарстві сільської медицини, доповідала на колегії заступник начальника управління охорони здоров'я і медицини катастроф Тетяна Кондратюк.
Відзначивши, що триває розвиток установ сімейної медицини (цього року додалися до діючих на 01.01.2005 р. 55 таких амбулаторій ще 32, причому 31 – у сільській місцевості), Т. Кондратюк назвала райони, де не створено жодної такої медустанови: Ізмаїльський і Красноокнянський. При Ізмаїльській ЦРЛ до того ж вже 2 роки немає поліклініки, яка повинна вести консультативний прийом сільських жителів: це суперечить статусові центральної райлікарні. Але, схоже, мало турбує місцеві влади.
Укомплектованість посад сімейних лікарів залишилася в районах на колишньому рівні і становить 71,4%: цей показник ставить нашу область на низьке рейтингове місце, тому що в 2/3 областей України він дорівнює 80%. Гостро не вистачає сімейних лікарів у Фрунзівському районі (27,6%), а в Білгород-Дністровському і Савранському районах амбулаторії сімейної практики і зовсім ними не забезпечені.
Потрібно сказати, кадрова ситуація з медперсоналом в області, хоча питання і віднесено до числа пріоритетних, залишається досить гострою досі. Так, не укомплектовано фахівцями 33 амбулаторії в селах, у 19 працюють лише стоматологи. Хоча кількість ФАПів, що залишаються поки що без медпрацівників, знизилася цього року з 65 до 27, посади заміщуються в основному за рахунок сумісників. До сьогоднішнього дня не укомплектовано кадрами ФАПи в 11 районах: наприклад, у Миколаївському – 6, у Комінтернівському – 5, у Роздільнянському, Березівському, Ширяївському – по 3, у Красноокнянському – 2 і т.д.
Забезпеченість районів лікарями становить 17,2 на 10 тисяч населення, як і півтора року тому, показник же забезпеченості середнім медперсоналом навіть трохи знизився в порівнянні з минулим роком.
У чому причина? На жаль, знову, вкотре, доводиться відзначати, що питання впирається у проблеми, пов'язані із соціально-побутовими умовами. Відсутність житла, невиконання обіцянок щодо погашення оплат за комунальні послуги, з іншого боку – низький рівень оснащеності медустанов у районах не сприяють закріпленню фахівців на селі. Пошук квартир для молодих фахівців перекладається на їхні плечі, а сільські голови фактично не беруть участі у вирішенні соціальних проблем медпрацівників. Далеко не перший рік чекає вирішення квартирного питання 21 працівник сільських дільничних лікарень, лікарських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів.
Вирішення кадрового завдання можливе лише спільними зусиллями місцевої влади і управління охорони здоров'я, підкреслила Т. Кондратюк. І логічним у цьому плані є пропозиція впровадити елементи соціального захисту і гарантії для медичних працівників на селі, тобто право на першочергове забезпечення житлом, пільги при оплаті комунальних послуг, шляхово-транспортних витрат, часткове погашення коштів на оздоровлення, у тому числі у санаторно-курортних умовах.
Відзначалося, що, незважаючи на труднощі з бюджетним фінансуванням, у сільських медустановах виконано поточні ремонти на суму в 2,48 млн грн. Відкрито пологові і дитячі відділення у Фрунзівській ЦРЛ, придбано для сільської медицини 15 одиниць фізіотерапевтичного устаткування, лабораторно-діагностичний пересувний кабінет (Болградський район), 4 стоматологічні установки, 16 електрокардіографів, 2 сухожарових шафи, тонометри, набори медичних інструментів для ФАПів та інше устаткування, а також 5 санітарних автомашин.
Додатково за 8 місяців року у районах області залучено на медичні потреби 3,2 млн грн. позабюджетних коштів, що допомогло вирішити деякі проблеми сільських медустанов.
Звичайно, не розпещені особливою увагою до своїх насущних потреб (серед яких, зазначимо, другорядних попросту немає) сільські медики раді будь-якому нововведенню. Але поруч з «плюсами» переважають поки що важкі «мінуси»: транспортом забезпечені лише 8 з 600 ФАПів, 65 автомобілів у районах не на ходу через зношеність, не телефонізовані 216 ФАПів (у Ширяївському районі, наприклад, 25 з 29, у Тарутинському – 22 з 33, у Миколаївському – 20 з 24 тощо), у неробочому стані велика кількість холодильників, встановлених у дільничних сільських лікарнях і амбулаторіях, а на 72 фельдшерсько-акушерських пунктах їх просто немає (як у таких умовах зберігати, скажімо, вакцини – питання болюче і відкрите).
Слабка матеріально-технічна база сільських медустанов, особливо 1-ї і 2-ї ланок, гострий брак сучасної діагностичної апаратури, морально застаріле рентгенологічне і лабораторне обладнання, – це фактори, які разом з нестачею кадрів, низькими темпами впровадження сімейної медицини негативно впливають на якість медичної допомоги і статистику захворюваності сільського населення, яке має тенденцію до зростання. Особливу тривогу викликають епідситуація, що склалася з туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, зростання онкопатологій. Про недоліки лікувально-профілактичної роботи у сільських медустановах говорять зростаючі показники первинної інвалідності (на 20,5% вище в першому півріччі ц.р. у порівнянні з аналогічним періодом 2004 року).
Звичайно, на перший план виходить питання фінансового забезпечення як програми впровадження сімейної медицини, так і інших цільових програм у галузі охорони здоров'я. Пропонується раціональніше використання виділених коштів і активніше залучення коштів позабюджетних. У вирішенні кадрового питання, без чого не налагодиш функціонування сімейної медицини і не зрушиш з місця будь-яку іншу проблему медичного обслуговування сільського населення, організатори охорони здоров'я розраховують і на взаємодію з Одеським держмедуніверситетом, і на більш скоординовану роботу, особливо в плані соціальних гарантій для лікарів, з місцевими органами влади і самоврядування.
Добре б при цьому, щоб пропозиції медиків, які прозвучали на колегії, не були відкладені на невизначене «завтра», а були розглянуті якнайшвидше у процесі формування бюджетів.
