Одеський міський палац дитячої та юнацької творчості – на порозі свого 70-річчя. Про його нинішню популярність у юних талантів свідчать цифри: у 144 гуртках і колективах художнього, декоративно-прикладного, тех¬нічного, спортивного і культурно-розважального напрямів займається понад 2000 дітей. Тобто тут можуть знайти себе любителі співати, танцювати, малювати, лицедіяти, фотографувати, конструювати різні моделі, вишивати, робити іграшки і так далі. Палац є методичним центром позашкільної роботи і дуже багато робить у цьому напрямі. Чого варта одна тільки “Школа позашкільника”, багатосторінковий звіт про діяльність якої показувала мені директорка Палацу Валентина Семенівна Остапенко.

Наша зустріч почалася з приємної інформації: Палац входить до числа семи засновників Асоціації позашкільних установ України і є кандидатом у члени Європейської асо¬ціації установ вільного часу для дітей і молоді. Це означає, що помічено і оцінено роботу викладацького колективу і творчі досягнення дітей. Цілком справедливо можна пишатися тим, що в Палаці працюють відмінники освіти України, фахівці вищої і першої категорій, нагороджені почесними грамотами; п’ять художніх колективів мають звання “Зразковий”, чотири – “Народний”.

Позашкільне навчання не повинно відставати від життя, і пріоритетами в роботі педагогів Палацу є: впровадження сучасних освітніх технологій, нестандартних форм освіти і виховання, модернізація інструктивно-методичної діяльності. Розроблено довгострокову програму розвитку Палацу “Соці¬ально-педагогічна підтримка дитинства в плані реалізації прав дитини на повноцінний розвиток і освіту, на дозвілля і відпочинок”. Особливо важливим у цьому зв’язку можна вважати те, що діти не тільки розвивають свої творчі здібності, але й здобувають знання за профорієнтацією. Багатьом це дозволяє визначитися у виборі майбутньої професії. Характерний і такий факт: з 2003 року сертифікат про позашкільну освіту одержав 71 вихованець Палацу.

…Розташована ця дуже шанована, улюблена кількома поколіннями одеситів установа, як відомо, у колишньому палаці ясновельможного князя М.С. Воронцова – па¬м’ятці архітектури першої третини ХІХ сторіччя. Уже протягом багатьох років будинок перебуває в аварійному стані, місто наводнюють розмови про небезпеку, – насамперед, для дітей, – перебування там. Після того, як міська влада розпочинає (нарешті!) ремонтні роботи, з боку обласного управлін¬ня охорони об’єктів культурної спадщини надходить заява, що провадяться вони непрофесійно, проектно-кошторисна документація, без якої неможлива реставрація па¬м’яток такого рівня, відсутня. Але в цьому випадку, уточнює В.С. Остапенко, йдеться не про комплексну реставрацію Палацу, але про ремонт фасаду і покрівлі, проведення багатьох внут¬рішніх робіт. І результатами вже зробленого працівники Палацу задоволені. А комплексна реставрація, на основі всієї необхідної документації і при наявності чималих коштів, справа неблизького майбут¬нього...

Є ще одне, непросте для Палацу, питання. Пам’ятаєте, як кілька років тому всерйоз пропонували розмістити там резиденцію для високих гостей? Інший варіант, набагато привабливіший, – створення музею одеської старовини (належу до прихильників цієї ідеї). Зараз, втім, будь-які розмови про те, що “палац у дітей відберуть”, втратили свою актуальність. Палац у дітей залишається, але, – запитую у Валентини Семенівни, – невже вистачає в ньому місця для всіх гуртків? Не вистачає! І багато гуртків і колективи “знімають куток” у школах, профтехучилищах, дитячих садках. Тобто Воронцовський палац – не ідеальне місце для такого великого Центру дитячої творчості, але доки немає прийнятного альтернативного варіанту, ні про яке виселення не може бути і мови! На жаль, неважко припустити, що такий варіант з’явиться нескоро. Будівництво нового будинку – кому під силу?.. При дуже великому бажанні в місті можна знайти придатне приміщення, але “ чи підніметься рука” віддати його дітям?..

Будучи “спадщиною соціалістичного минулого”, Палац зберіг такий його “пережиток”, як безкоштовне навчання дітей. Але не минула його характерна риса нашого часу: хро¬нічний дефіцит коштів, виділюваних на матеріальне забезпечення. З погляду технічної оснащеності, до сучасного рівня далеко. Працівники Палацу в розгубленості: під загрозою ліквідації естрадний оркестр – немає грошей на купівлю нових інструментів. Минулого року вдалося частково оновити меблі (було куплено столи і стільці). Як буде цього року, невідомо, – на збільшення бюджетних асигнувань особливої надії немає. На жаль, дефіцит коштів – спільне лихо наших установ культури, освіти і т.д. Лихо спільне, але шляхи виживання у кожного свої. Останнім часом у Палацу з’явився надійний помічник в особі Благодійного фонду “Милосердя Віктор” (президент – Л.С. Мороховська). Звичайно, Фонд не бере на себе його матеріальне забезпечення, але надає, зокрема, підтримку в придбанні подарунків, призів для переможців різних конкурсів тощо. Ну що ж, традиції меценатства відроджуються. І меценати повертаються – у даному разі, під дах палацу, де мешкали Воронцови – одні з найвідоміших добродійників Одеси.