Стандартно розпочався цей теплий квітневий день для працівниці однієї з со¬ціальних служб Білгород-Дністровського району. Жінка зайшла додому до 87-річної пенсіонерки, яка мешкала в курортному Кароліні-Бугазі, щоб вручити їй пенсію. Незважаючи на поважний вік, пенсіонерка була жінкою дуже активною. Невеликої пенсії їй на життя не вистачало, і вона приторговувала вирощеною на присадибній ділянці картоплею і домашнім вином.
Підійшовши до будинку на вулиці Лиманській, соціальна працівниця увійшла у двір і зупинилася, побачивши, що двері до будинку не просто відчинені, а явно зламані. В будинку перед нею постала жахлива картина. На підлозі закривавлена, з пробитою головою, лежала господиня будинку. Сякі-такі речі і домашнє начиння були розкидані по кімнаті, на ліжку лежав закривавлений табурет, яким, судячи з усього, і було скоєно вбивство. Буквально за кілька хвилин (добре, що сільрада поруч!) телефоном було викликано міліцію і “швидку допомогу”.
Доки лікарі оглядали нещасну жінку і констатували її смерть від безлічі переломів в області голови і закритої черепно-мозкової травми, місцева міліція шукала тих, хто міг стати свідком подій, які передували жахливому вбивству, пролити світло на його причини. Тим часом з Одеси до Кароліно-Бугазу вже їхали працівники обласного карного розшуку.
Через деякий час з’ясували, коли потерпілу востаннє бачили живою. Це було напередодні увечері, коли вона перебирала картоплю, відбираючи найбільш якіс¬ну для продажу. До речі, доріжка з картоплин (через кожні кілька метрів – по дві-три картоплини) вела з двору вбитої на вулицю. Вона й допоможе трохи пізніше знайти вірне рішення розшуку злочинця. А поки що працівники міліції вийшли на можливий мотив злочину. За чутками, у вбитої в будинку зберігалося близько 5 тисяч гривень, які мали піти на встановлення газового обладнання. Судячи з усього, їх і шукав невідомий злочинець, розкидаючи носильні речі, постільну білизну і посуд.
Міліція зайнялася подвірним обходом. Вулиця Лиманська, де мешкала вбита, невелика – лише 18 дворів. Практично ніхто з їх мешканців нічого цікавого розповісти не міг. Увійшовши до одного з останніх будинків, оперативники насторожилися: занадто тихо було на подвір’ї... Тут, за словами сусідів, теж мешкала самотня бабуся, але ніде її видно не було, і ніхто до незнайомих людей з будинку не вийшов. Коли працівники міліції опинилися в будинку, побачене їх шокувало. На підлозі лежав труп 71-річної господині будинку з пробитою, залитою кров’ю головою. На ліжку, як і в першому випадку, лежав стілець – знаряддя вбивства. Тут також панував безлад – було видно, що злочинець щось шукав, чи викрав він гроші тут – з’ясувати не вдалося. Але те, що вбивства двох жінок похилого віку в будинках, розташованих на відстані 300 метрів один від другого – справа рук того самого нелюда, сумнівів не викликало.
У квітні в дачному селищі живе не так вже й багато людей. Це – нечисленні дачники, будівельники, є й деяка кількість бомжів. Усіх їх було знайдено в найкоротший термін і, говорячи професійною мовою, відпрацьовано. Однак алібі в чоловіків було бездоганним, і свідків їхньої законослухняної поведінки у ймовірний час вбивства виявилося більш ніж досить. Отут хтось із сусідів і згадав, що в другої убитої, 71-річної Віри, останнім часом квартирував досить молодий чоловік. Літній жінці було важко впоратися по господарству, і вона взяла на постій чоловіка років 30 – 35, щоб він виконував необхідні роботи по будинку. Звісно, плата, внесена за житло, була символічною.
Сусіди вбитої змалювали зовнішність квартиранта. За їхніми словами, він був типовим уродженцем Кавказу, називався при знайомстві Ромою, працював за наймом і пропонував усім бажаючим послуги. До речі, під час подвірного обходу квартиранта ані в будинку, ані біля будинку Віри не було, і ніде поблизу він теж помічений не був.
Однак припущення про виїзд квартиранта кудись на заробітки розвіяла одна із сусідок. За її словами, близько 5-6 години ранку вона чула чоловічий кашель, який доносився із сусіднього двору. Отже, вранці квартирант ще був вдома. Знайшлися і сусіди, які бачили, як трохи пізніше Роман йшов на базар із двома відрами картоплі в руках. Отут-то оперативники й звернули пильну увагу на картопляну доріжку між будинками двох загиблих жінок...
Почався ретельний пошук квартиранта. Паралельно тривав збір інформації про останні події в житті загиблої Віри, її взаємини із квартирантом. З'ясувалося, що за день до вбивства між бабусею і Романом відбувся серйозний конфлікт. У будинку необхідно було зробити роботи, які жінці похилого віку елементарно не під силу. Вона попросила про допомогу квартиранта, дала йому грошей. Однак нічого зроблено не було. Гроші не повернуто, оскільки Роман їх буквально пропив. Довідавшись про це, жінка почала вимагати негайно звільнити житло. А доки квартирант збирався, пішла і розповіла про те, що сталося, сусідам.
Баритися було не можна: злочинець, що озвірів, цілком міг зробити ще не одне убивство. Паличкою-виручалочкою виявилася картопляна доріжка. Вона і вивела оперативників до місцевого ринку. Продавці розповіли, що підозрюваний залишив базар кілька хвилин тому, продавши останнє відро картоплі. Вказали і маршрут його проходження: до магазину, де продають вино. У магазині продавці підтвердили, що розшукуваний чоловік нещодавно залишив магазин. З цього моменту рахунок часу пішов на секунди: підозрюваний, можливо, збирався залишити селище і заплутати сліди.
Затримали Романа «голосуючим» на автотрасі. Будучи добряче п'яним, він назвався Михайлом і активно пручався працівникам міліції. А потім, незважаючи на виявлені на одязі сліди крові і те, що його впізнали сусіди, намагався заперечувати: мовляв, ніяких вбивств не чинив. Зізнавшися ж в одному, він відмовлявся від другого, цілком описуючи при цьому специфічні деталі обстановки в будинку другої вбитої. Однак спроби зобразити п'яного безпам'ятного дурня успіху не принесли. Міліція швидко встановила правду, заодно з'ясувавши низку цікавих фактів з біографії затриманого.
З'ясувалося, що той, хто називав себе Романом, насправді раніше судимий 38-річний Рахман, який звільнився торік з місць позбавлення волі. Вбивши Віру, яка, як він вважав, незаслужено вимагала, щоб він забирався з її будинку, Рахман пішов до будинку Марії, у якої, як він точно знав, є велика сума грошей. Впоратися здоровому чоловікові, що випив, з тен¬дітною бабусею труднощів не виникло. А картоплю він прихопив по дорозі – щоб добро не пропадало.
Кажуть, що самотні літні місцеві жительки, які вкрай потребують допомоги по господарству, зареклися пускати до будинків квартирантів, готових допомагати в домашніх справах. Чи надовго?
