Наближається до завершення 2006 рік. Кінець року – ще один привід для владних структур (і окремих громадян) підбити підсумки прожитого і зробленого. Яким був цей рік для Миколи Тіндюка як заступника голови облради і пересічного громадянина? Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з політиком.
– На мою думку, цей рік був визначальним, адже відбулися дуже бурхливі події в нашому суспільстві, насамперед пов’язані з виборами до Верховної Ради України та до місцевих органів влади, – говорить Микола Тіндюк. – Мені довелося займатися роботою, безпосередньо пов’язаною з виборчим процесом. Підтримуючи ту політичну силу, яку представляю (Партію регіонів), побував практично в усіх районах Одещини, особливо часто бував на півдні. До речі, саме південні та центральні райони області дали нам найвагоміші результати.
А далі – робота, пов’язана з формуванням органів центральної та місцевої влади. Це теж був важкий і цікавий період у моєму житті. Партія регіонів сформувала більшість в обласній раді, ми обрали керівництво. З першою сесією були пов’язані певні перипетії, але ми гідно вийшли з тієї ситуації. Сьогодні обласна рада працює повноцінно. Гадаю, що рішення, які будуть нею прийняті, підуть на користь всім громадянам нашого регіону.
– Наступний, 2007 рік багато політиків пов’язують з реалізацією другого етапу конституційної реформи, а саме – з розширенням повноважень рад, формуванням виконкомів… Наскільки органи місцевого самоврядування готові до взяття на себе такої відповідальності? Адже, як відомо, в результаті останніх виборів склад рад оновився більш ніж на половину.
– Така система влади вже була в нашій країні до 1992 року. Ми пам’ятаємо запровадження інституту представника Президента, діяли виконкоми, які формувалися за рішеннями обласних та районних рад... Власне, ми повертаємося до того, що вже роками було апробовано. І ця система працювала досить нормально. Інша справа, що зараз з урахуванням подій, які відбулися в Україні (пов’язаних з незалежністю та визначенням функцій центральної та місцевої влади) потрібно дещо переглядати повноваження місцевих органів влади на рівні районів, міст, області, з тим, щоб саме ця влада була ближчою до людей.
Ми згодні з тим, що на рівні держави необхідно прискорити здійснення другого етапу конституційної реформи.
Останнім часом в суспільстві точаться суперечки щодо доцільності перебування при владі представників опозиційних політичних сил. Ваша думка з цього приводу. Адже, як відомо, і губернатор, і більшість голів районних державних адміністрацій є представниками “Нашої України”, яка заявила про свою опозиційність.
– Йдеться про опозиційність не тільки “Нашої України”, а й Блоку Юлії Тимошенко... Загалом я не хотів би переносити на особистості цю проблему, адже вона закладена в самих принципах побудови діючої системи влади. Тому я абсолютно погоджуюсь з тією частиною наших громадян і політиків, які кажуть: “Людина, яка займає відповідні керівні посади в ієрархії політичної структури, не може бути в опозиції і, зокрема, представляти владу в тому регіоні, де перемогла інша політична сила. Це просто нерозумно і нелогічно”. Тому ми вважаємо абсолютно правильними думки з цього приводу керівника обласної організації Партії регіонів народного депутата України Леоніда Клімова, висвітлені у таких газетах, як “Деловая Одесса”, “Одеські вісті” “Заря региона”.
Команда, яка ухвалює рішення, має бути єдиною. І хоча у нас з керівництвом Одеської облдержадміністрації досить нормальні стосунки з питань розвитку регіону, але є й такі моменти, які дійсно потребують врегулювання. Насамперед – кадрові питання. На жаль, продовжується практика висування на керівні посади, скажімо, в районах без врахування думки обласної і районних рад. Я думаю, це не зовсім правильно. І дійсно, якщо представник НСНУ або БЮТ є опозиційним до діючої влади (Верховної Ради, Кабінету Міністрів), то чесніше було б заявити про свою відставку.
– Ваша оцінка нещодавніх подій у Комінтернівському районі, коли один депутат райради побив іншого, і це, власне, стало приводом для скликання позачергової сесії.
– На мою думку, ця ситуація не лежить в площині якихось політичних протистоянь. На жаль, подібні ситуації відбувалися і в Ананьївському районі. Бійки і таке інше мали місце і у Київській міській раді, і у кулуарах Верховної Ради. Проблема не в політичному протистоянні, а у відсутності політичної толерантності... або й моралі. Тому дуже добре, що в Одеській облраді такий склад депутатів, які нормально вислуховують один одного і співпрацюють незалежно від політичних поглядів.
– Події останніх часів засвідчили значне розширення зовнішньоекономічної діяльності обласної ради. Пам’ятаю, що Ви особисто мали зустрічі з делегацією іранських бізнесменів, італійцями, побували в Нідерландах, взяли участь у засіданні єврорегіону “Нижній Дунай” у Румунії. Депутати обласної ради ознайомилися з системою місцевого самоврядування Польщі. Що дає така співпраця обласній раді?
– Одеська область є членом шести впливових європейських інституцій, в тому числі і єврорегіону “Нижній Дунай”. Тому, звісно, потрібно не тільки “числитися” в цих інституціях, а й працювати, обмінюватися досвідом з нашими колегами в різних аспектах діяльності місцевого самоврядування. Ми повинні бути готові до проведення другого етапу конституційної реформи в Україні, а такий обмін думками лише сприятиме удосконаленню подальшої роботи.
Потрібно також зауважити, що останні два роки, коли в єврорегіоні “Нижній Дунай” головувала Румунія, темпи виконання спільних заходів дещо уповільнилися. В Україні для цього також були об’єктивні причини: і вибори Президента 2004 року, і вибори до Верховної Ради та місцевих органів влади... Але в лютому наступного року керівництво єврорегіоном “Нижній Дунай” перейде до Одеської області. Впевнений, що нашу роботу можна покращити. Ми знаємо, як це зробити.
– Миколо Андрійовичу! Серед запитань, що надійшли до нас, є й таке: “Чому Партія регіонів не відкриває соціальних магазинів для пенсіонерів?”
– Сьогодні обласна рада опрацьовує конкретну програму для підтримки соціально незахищених верств населення, яка буде передбачати не лише питання, пов’язані із створенням соціальних магазинів. Мені б не хотілося подавати це питання через призму політичної кампанії, бо я пам’ятаю, як одна з політичних сил організовувала подібні магазини, а потім забула про них. Ми не хочемо, щоб нас забули. Ми хочемо, щоб ця система дійсно працювала незалежно від політичних ситуацій в нашій державі.
