Одеський зоопарк був заснований у 1889 році за ініціативою міської влади. З того часу він постійно комусь заважав. Інакше чому ж весь час виникали ідеї щодо перенесення його в інше місце? Час від часу деякі з них здійснювались, і зоопарк переміщувався. Є припущення, що фатум переміщення сьогодні знову навис над звіринцем.
На даний час він розташований біля парку Ілліча. Але якщо заглянути до архівів, то у відповідності із початковим задумом його місце розташування повинно було бути на Поліцейській вулиці (зараз Буніна) біля урвища. Але об’єкт було визнано занадто дорогим. Та все ж, інтерес до тварин у допитливих одеситів не зникав. Тому в 1914 році Міська дума схвалює проект спорудження зоопарку на території Ботанічного саду. Але ці плани були відкладені через Першу світову війну та інтервенцію Антанти. Тільки в 1919 році з’явилася можливість розглянути пропозицію засновника товариства “Одеський зоологічний сад” Генриха Бейзерга до товариства “Югоклімат” про те, щоб віддати нижній сад Воронцовського палацу для розміщення там кліток з тваринами. У вересні 1922 року на схилах Приморського бульвару, у так званому Місячному, потім Піонерському парку були розпочаті будівельні роботи. Теплолюбні мавпи та папуги експонувалися безпосередньо в приміщеннях колишнього графського палацу. Кураж над спадщиною поверженого дворянства тривав до 1928 року, доки діяльним представникам культурної частини суспільства не вдалося довести, що будівля – історична пам’ятка. Після виселення макак та мавпочок з бальних залів з’ясувалося, що по зоопарку виникли великі борги. Тому за революційною традицією він був зруйнований. Сьогодні там збереглася тільки гірка для гірських козлів, грот для ведмедів та басейн для птахів. А самих тварин п’ять років перевозили з місця на місце як пересувний звіринець.
Ще через п’ять років невтомний Г. Бейзерг все ж таки домігся, щоб на частині парку Ілліча біля Привозу був організований новий зоопарк. Величезними зусиллями співробітників, які відмовилися залишати місто, його вихованці були збережені під час окупації. А потім почалось!..
Після війни з’явився проект перенесення зоопарку в район Аркадійської балки, потім до Дюківського парку. Була ідея перенести клітки в невдалий дендрарій (нині парк Перемоги). В парку Савицького (ім. Ленінського комсомолу) хотіли зробити вольєри для птахів, а на Червоному хуторі – сафарі-парк. За останньою версією 2004 року зоопарк потрібно було розбити на полях зрошування.
Під кожний з проектів виділялись певні кошти. Але влада змінювалась, і частина обіцяних грошей зникала разом з недосплаченими рахунками. А зоопарк мав досить непривабливий вигляд, і тваринам так само не вистачало простору для існування. Думка розширити площу зоопарку за рахунок території парку Ілліча ніколи не надихала депутатський корпус. Його зона використовувалася під чеські гірки, тири, каруселі. Роботу атракціонів допізна супроводжував гомін сотень голосів, виття сирен, сліпуче миготіння лампочок, сморід горілої олії від смажених чебуреків. Це лякало тварин і вкорочувало їм роки життя. Але розважальний комплекс був набагато вигіднішим, аніж скромний звіринець, що притулився за старою огорожею з довоєнного черепашнику.
Зараз екологів, любителів природи та усюдисущих мешканців міста, які живуть довкола Привозу, насторожує, що прибирають з парку всі споруди. Чи не для розширення меж тваринного царства? Чи це розчищення території перед виставлянням на аукціон? Зайві 6,5 га землі, яку займає зоопарк, можуть бути незайвими в будівничому бізнесі. Охоронною грамотою зоопарку поки що слугує статус заповідної території загальнодержавного значення, набутий у 1992 році.
Зараз тут утримується 252 види тварин. В “Червоній книзі”, куди занесена майже третина з них, написано про агресію людини стосовно до фауни. Бо нині є тварини, які існують на Землі тільки в розплідниках і вольєрах. В дикому світі вони знищені або близькі до вимирання. Так, двоє дитинчат леопарда, які народилися в Одеському зоопарку, – велика рідкість. Таких на Землі лічені екземпляри. Те ж саме можна сказати і про слонів, і про уссурійських тигрів. Користі від них, від мавпочки чи ослика – жодної. Але моральна сторона спілкування з ними не піддається вимірюванню у валюті. Заперечте: розумні люди, підприємці – гроші роблять? Так, у світі багато розумних людей! Але він від цього не став добрішим...
Тим часом, бюджетне забезпечення для зоопарку останні кілька років було злиденним. Дотації виділялись без урахування зростання цін на годівлю, на паливо. Але ж депутати можуть і не знати, що тварини розмножуються тільки за наявності кормової бази. Але можуть пам’ятати, як минулої суворої зими через відімкнення фази електропостачання не був створений примусовий наддув у котлі, який все ще працює на вугіллі. Тому не був забезпечений потрібний температурний режим і від обморожування загинуло семеро мавп. Виділити 200 тисяч гривень на резервний електропровід місто не знайшло можливим. Не усунена необхідність у вентиляції, підведенні нових комунікацій. Немає спеціальних очищувачів, і тварини п’ють нашу хлоровану воду.
– Але все ж таки зоопарк знаходить ресурси. Він розстається з пічним опаленням. Ремонтується найдавніший павільйон – кругла будівля для зимівлі птахів. Мавпам для утеплення покрили дахи вольєри очеретяними матами. Переведені в теплі приміщення індійські слони, кенгуру, пелікани, фламінго, нільські гуси. У цьому сезоні відреставровано фазанник, покращено умови утримання для зебр, оленя, кабанів, – говорить завідувачка науково-просвітницького сектору Світлана Курочкіна. – Окрім леапардят народилося двоє лошат Пржевальського. Плодяться ведмеді, лами, муфлони та камерунські кози.
Примножується і поголів’я кабанів, а також в’єтнамських свинок. На це потрібно звернути увагу, бо наближається рік Кабана (Свині). У тварин є символічна відповідність з типами людей. Порівняння людини із свинею не компліментарно лише в нашій традиції. Але в даоських притчах улюбленим персонажем нерідковиступає Мудра Свиня. В парах суперечностей вона завжди знаходить третє рішення і на життєві питання знаходить нестандартні відповіді. Можливо в новому році станеться реабілітація ні в чому не повинної свинки, ім’ям якої люди намагаються висловити зневагу один до одного.
А, між іншим, наші кабани вирізняються такою властивістю, як сила та здоров’я, а в’єтнамські свинки – немалою кмітливістю. В сучасній Англії, Німеччині, Австрії їх навіть використовують як службових тварин при пошуках наркотиків, зброї, вибухових речовин. Або для виявлення прориву в газопроводах: вони садяться у місцях, де є відтік. Поліцейські цінують їх чудове чуття, подекуди краще, ніж у собак. У крайньому разі, в зоопарку вони точно знають, який відвідувач буде їх годувати, і збігаються до нього із радісним хрюканням. А перед тим, хто хоче тільки на них подивитись, вони умудряються займати найневиразніші ракурси. Але взагалі вони люблять людей та братів-тварин.
У заможних жителів закордону заведено мати вдома тваринку. Зокрема, таку невелику за розміром, слухняну, яку легко дресирувати. Великі шанувальники в’єтнамських свинок Стас П’єха, популярний кіноактор Джордж Клуні. Прогулюватись з поросям, схожим на скарбничку, – ознака гарного світського тону. Це також взяли до уваги європейські опери. Мабуть, їм приємніше дотримуватись конспірації, хоча б тимчасово вдаючи з себе заможних людей. Утримувати пошукових свиней поліцейським дешевше, ніж породисту собаку. Адже свиня їсть все. Як людина!.. Кабани – ті забіякуваті. Відповідно до інстинкту, перед тим, як запліднити самку, сікач має за неї поборотися. (Приблизно як на виборах.) Тварини буквально страждають від відсутності поєдинку із суперником. Інтенсивний викид в кров гормонів спонукає їх проявляти сексуальну зацікавленість ще до появи статевої зрілості. Можливо, це знак родючості року Кабана (Свині), що наближається. І якщо в ньому будуть яскравіше виражені дружелюбність, товариськість, увага один до одного, то, певно, незабаром доведеться очікувати приросту населення.
