По-друге, у будь якому разі на наш зовнішній вибір будуть впливати наші внутрішні проблеми. Не секрет, що існують суттєві економічні, історико-культурні та ментальні розбіжності між різними регіонами країни, що, до речі, чітко виявилося під час президентських та парламентських виборів. Фактично в державі діють різновекторні сили, кожна з яких тягне у свій бік. Все це вносить зайвий розкол у суспільство, яке і так переобтяжене історичною спадщиною. За таких умов будь-яке форсування інтеграційних процесів, без врахування суспільної думки, спричинить загострення політичної ситуації. Це ми досить наочно бачили на прикладі питання про вступ України до НАТО.
Чи існує інший шлях? Переконаний, що так. Він полягає у використанні потенціалу регіонів. Наприклад, Одеська область є членом семи міжнародних організацій та об’єднань, має договори про співробітництво з регіонами країн як Сходу, так і Заходу, як Євросоюзу, так і Росії. Це добре підґрунтя для планомірної інтеграційної роботи.
На жаль, останнім часом цей напрям значною мірою ігнорується. В Державній стратегії регіонального розвитку він практично не згадується.
По-третє, на тлі протистояння, умовно кажучи, „східників” і „західників” поза увагою залишається такий важливий вектор зовнішньої політики, як південний. А саме тут зосереджені як очевидні переваги України, так і очевидні ризики. Через територію нашої країни, і, зокрема, нашого регіону, проходять транспортні комунікації світового масштабу. Значна частина з них безпосередньо пов’язана із Чорним морем та річкою Дунай. Використання транзитного статусу нашої держави може стати для неї джерелом серйозних прибутків.
Водночас, сьогодні ми відчуваємо зростання конкуренції з боку інших країн. З 2007 року Євросоюз отримає вихід до Чорного моря і стане серйозним економічним гравцем у цьому регіоні. Останнім часом з’являються нові проекти розвитку транспортної мережі та енергетичних комунікацій. Зокрема, існують проекти будівництва нафтопроводів з використанням турецьких, болгарських, румунських портів, які можуть скласти конкуренцію українському нафтопроводу Одеса-Броди. Нарощуються потужності чорноморських та дунайських портів.
Я недарма акцентую увагу саме на морегосподарському комплексі, бо саме в цій сфері формується головний фінансовий прибуток нашого регіону.
Яскравим прикладом відсутності державного підходу до південного вектора може служити ситуація з глибоководним судноплавним ходом Дунай-Чорне море. Його побудова має стратегічне значення для України. Це стало помітно з початку його роботи. Однак достатньо було одного року, коли було припинене фінансування робіт по розчищенню каналу, як він фактично перестав існувати.
Подібних прикладів можна навести багато. Адже і досі не вирішено питання про побудову залізничної колії та автотраси в обхід Республіки Молдова, внаслідок чого Одеська область, зокрема, дунайські порти стають заручниками протистояння між Тирасполем та Кишиневом.
Неувага до південного вектора може обернутися для нашої країни значними економічними втратами, а у стратегічному вимірі – зменшенням ролі України в Чорноморському басейні.
За таких умов ми повинні запропонувати як владі, так і жителям регіону чітку і зрозумілу програму дій. Вона, по-перше, має враховувати наявні проблеми у регіональному розвиткові, загрози національній та регіональній безпеці. По-друге, ставити перед собою цілі, які можна досягти в безпосередній перспективі, наприклад, на період каденції депутатського корпусу обласної ради.
Крім зовнішніх існуючих загроз національній та регіональній безпеці існують і внутрішні загрози. Зупинюсь лише на кількох з них.
Перше, це податкова система. Податок на додану вартість вже давно перетворився на системну загрозу національній безпеці і невичерпне джерело корупції. Це визнається керівництвом країни, у тому числі Президентом. Взагалі фіскальна система не виконує сьогодні в державі стимулюючої ролі, сприяє тінізації економіки. Можна навести приклад із значним податковим навантаженням на фонд оплати праці, яке перешкоджає зростанню реальних доходів. Податок з доходів громадян є єдиним, який залишається в місцевих бюджетах. Тінізація заробітних плат при існуючому податковому навантаженні призводить до того, що підривається фінансова основа місцевого самоврядування. Низькою залишається питома вага місцевих податків у місцевих бюджетах.
В області не зменшується, а збільшується заборгованість по заробітній платі, яка сягнула цифри у 45 мільйонів гривень. Збільшується і заборгованість Пенсійного фонду. Це, між іншим, також свідчить про якість влади.
Друге, сьогодні у повний зріст постає питання продовольчої безпеки. Україна має всі підстави знаходитися серед лідерів виробництва продовольства. Однак серйозних просувань в цьому напрямі нема. Реально розвивається лише один з секторів сільського господарства – вирощування зерна. У той же час без уваги з боку держави залишається кілька важливих галузей. Перша – це тваринництво із усім комплексом проблем, включаючи кормовиробництво і ветеринарію, друга – виноградарство та виноробство, третя – рибне господарство. Чи варто дивуватися після цього, що на ринках та в магазинах Одеси продають імпортовані м’ясо та рибу, вина сумнівної якості, в той час, як власний виробник перебуває не в найкращому стані. Цілком вірогідно, що вступ України до СОТ нанесе ще один удар по сільгоспвиробникам, відкривши ринки держави для іноземних товарів. Ми повинні подбати про конкурентоспроможність вітчизняного аграрного сектору.
Враховуючи важливість цієї галузі для національної економіки Народна партія розробила власну програму „Село для кожного і кожен для села”. Вона вам роздана і ви можете ознайомитися з нею. Гадаю, що низка її пунктів може бути врахована і при розробці регіональної програми дій.
Третє, це проблема житлово-комунального господарства. Ця сфера безпосередньо стосується кожного громадянина, кожної сім’ї. В той же час основні фонди зношені, зростає відсоток витрат, не впроваджуються енерго- та ресурсозберігаючі технології. Платити за все це доводиться нашим виборцям. Підвищення тарифів – це найпростіший шлях, але водночас він містить у собі небезпеку соціального вибуху. Нам потрібне не підвищення тарифів, а реформування галузі, перехід на нову якість надання послуг.
Із функціонуванням житлово-комунального господарства пов’язана ще одна серйозна проблема, вирішення якої безпосередньо залежить від діяльності місцевої влади. Це – безпека жителя міста. Вона стосується навіть не криміногенної ситуації. Сьогодні пересічний громадянин може загинути або зазнати тілесних ушкоджень через суто побутові причини. І часом кількість людей, що гине від них, дорівнює середній кількості загиблих у якому-небудь локальному конфлікті.
Про який рівень безпеки можна говорити сьогодні, коли в Одесі людина серед білого дня гине від рекламного щита, що впав? Це дійсно комплексна проблема, яка включає в себе санітарно-епідеміологічний стан, рівень забруднення повітря, безпеку дорожнього руху, цілісність будівель і споруд, не тільки житлових, але й тих, де розташовані видовищні заклади. Чи можна взнати, скільки разів за останні часи обстежували представники газової служби стан газового господарства в квартирах? Або хто контролює з точки зору безпеки стан електричної проводки, яка освітлює сьогодні рекламні щити, численні магазини та ресторани?
Все це – реальна загроза життю людини, яка, як відомо, визнана в Україні найвищою соціальною цінністю. І ліквідувати або попередити її і є завданням депутатського корпусу місцевих рад.
Четверте, продовжує турбувати скрутний стан української освіти та науки. Її високий рівень ще тримається внаслідок своєрідної інерції, однак з кожним роком ситуація в галузі стає все гіршою. Сьогодні потрібне створення державного механізму заохочення як викладачів, так і студентів до наукової діяльності. Без цього неможливі економічний та технологічний прориви, подолання прірви, що відділяє Україну від високорозвинених країн Заходу.
Шановні колеги! Сьогодні ми, як депутати, належимо до влади, ми відповідаємо перед своїми виборцями і повинні зробити все належне для виконання наших передвиборчих обіцянок.
Найважливіша з них – створення нової якості життя. Вам роздана програма партії. В ній визначено, що Народна партія пропонує Комплексну програму подолання бідності, забезпечення заможного життя кожного громадянина як ключову і невід’ємну складову української національної ідеї.
Програма, серед іншого, передбачає вироблення і встановлення науково обґрунтованих соціальних стандартів, які забезпечать гідний рівень життя людей, законодавче встановлення погодинної оплати праці, яка в сукупності не може бути меншою від середньої заробітної плати у країні, доведення частки оплати праці робочої сили у собівартості продукції до 30%.
Зрозуміло, що цю програму було б легше виконати, якби Народна партія була представлена в парламенті. Однак, маючи за собою потужний та професійний депутатський корпус, налагоджуючи конструктивну взаємодію з органами виконавчої влади на місцях, ми зможемо добитися її реалізації, так само, як і інших наших планів.
Присутність на нинішньому заході керівництва області та міста Одеси свідчить про їх небайдужість до питань, які піднімаються Народною партією. Ми налаштовані на конструктивну співпрацю і готові запропонувати як нашим колегам з інших партій та фракцій, так і виконавчій владі свою допомогу і свій професійний потенціал.
