Чи потрібна країні політреформа? Ця дискусія, до якої долучаються місцеві органи влади й сільради, переростає в полеміку. Голова Великомихайлівської райради Михайло Вишняков вважає, що обговорення варто перевести в площину: потрібна! Але в якому вигляді?
На його думку, за колишньої влади на всіх структурних етапах було чітко позначено субординацію. За такої вертикальної побудови управлінської системи було зрозуміло, хто кому й у чому підкоряється, були контроль та вимогливість у виконанні вказівок зверху.
– Сьогодні ця вертикаль також може бути виправданою. Але вона не буде хиткою лише у тому разі, якщо вибудувана на партійній основі, – вважає М. Вишняков. – Зараз впровадженню в життя будь-яких законів заважає двовладдя, що неофіційно склалося. На селі це особливо відчувається. Виходить, що регіонали займають керівні посади, а «жовтогарячі», які залишилися в управлінській системі на місцях, виконують їх розпорядження, скажемо так, неточно й без запопадливості. Позначаються ідеологічні розбіжності. Не можна домогтися своєчасного результату, якщо у керівника виникає внутрішній протест проти рішень, які він зобов’язаний виконувати тільки лише з адміністративного обов’язку, а не за переконанням або, як раніше говорили, за покликом серця.
Звичайно, так не має бути. В адміністративному устрої будь-якої країни шанують порядок. Але й себе не треба виряджати під законослухняних європейців, які звикли жити по-писаному: треба визнати, що нам до порядку далеко. Тим більше, що він взагалі маломожливий у країні, яка, подібно до України, переживає перехідний період.
– Однак перехідний період уже затягся. Тому реально зараз мати або суто парламентську, або лише президентську форми республіканської влади. І так має бути до того часу, доки економіка не одужає і не стане на ноги твердо й остаточно, – продовжує М. Вишняков. – Але знову ж таки, де та людина, якій можна довірити великі повноваження? Як бачимо, поки що час приходу історичної особистості на арену політичної сучасності не настав.
У нинішніх умовах, коли країна ступила на шлях побудови парламентсько-президентської республіки, необхідно, вважає він, щоб перші керівники району й області обиралися всенародно. Інакше ніхто з них не зможе уникнути залежності від тиску на нього політичних сил. Але й тут для уникнення перекосів було б правильно, щоб країною керувала одна політична сила. Без цього поняття службової дисципліни стає досить відносним.
Залишається тепер донести ці погляди до мас. Рівень світоглядних уявлень на селі формується не біля телевізора, не на мітингах, і навіть не завдяки газетним публікаціям. Селяни самі кажуть, що в них немає часу на одержання обсягів інформації, достатніх для аналізу. Польові роботи, подолання господарських проблем, розв’язання задач із десятком невідомих, як взяти в банку кредит або як вирощувати врожаї без нього, значною мірою поглинають увагу аграрія. Звичайно, серед сільських мешканців є чимало соціально та юридично грамотних людей. Їм не потрібно пояснювати, чим різняться функції президента й парламенту: вони самі кого хочеш просвітять. Але значна й категорія тих, кому не вистачає мотивації, щоб на цілковитих підставах ухвалити, відкинути або спростувати ту чи іншу точку зору. Є й такі, кому просто «усе по барабану». Цим нічого не пояснити!
– Бажано, щоб існуюча зараз ситуація якомога швидше закінчилася, – говорить М. Вишняков. – Одним із способів її подолання можна вважати залучення молодих фахівців до керівництва. Вони освічені, заповзятливі, із гнучкою психікою. Вони – впораються.
