Кажуть: «Здоров'я не купиш». Це справді так. Але за гроші можна купити ліки, медичне обладнання... І багато чого іншого з того, що визначає наше здоров'я. Саме у такому ключі – фінансове становище медицини в регіоні – відбувалася чергова телепрограма «Рада вирішила» за участю депутатів обласної ради Людмили Будяк та Вілена Степули. Людмила Сергіївна – голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров'я, сім’ї, материнства і дитинства, Вілен Васильович – член цієї ж комісії. Отож про «болючі місця» медичної галузі знають не з чуток.
– Напередодні нового року сесія облради затвердила бюджет регіону на 2007 рік. Мабуть, до цього документа ще вноситимуть певні корективи. Наскільки у першому варіанті бюджету були враховані потреби медичної служби?
Л. Будяк: Ні для кого не секрет, що якщо сьогодні сільський житель їде до обласного закладу охорони здоров'я, то він повинен мати при собі якусь суму грошей, щоб провести обстеження і лікування. Так відбувається, тому що наша охорона здоров'я досі фінансується за залишковим принципом, і населенню в більшості випадків доводиться поповнювати ті кошти, які недоотримані з бюджету.
Коли формувався бюджет області на 2007 рік, то у нас була надія, що він буде кращий за попередній. Адже торік провадилася інвентаризація всіх комунальних лікувальних закладів області. У підсумку ми побачили слабку матеріально-технічну базу, незадовільне технологічне оснащення, багато проблем із забезпеченням медикаментами тощо. Ми розуміли, що нормальне бюджетне фінансування повинно розпочатися з 1 січня, і голосували за ухвалення бюджету. Але тепер наша комісія обстоюватиме корективи, тому що цифри, закладені у початковому варіанті, не можуть нас влаштовувати.
Існує так звана формульна методика Кабінету Міністрів. Відповідно до цієї методики Одещина повинна була одержати під обласні лікувальні заклади 260 млн гривень. Нам дають всього 206. Це при тому, що обсяг заробітної плати збільшився на 17 млн гривень (хоча зарплата медиків – це, звичайно, окрема розмова). Збільшилися і платежі за комунальні послуги, а бюджет залишився на рівні минулого року. У підсумку на основні статті – медикаменти, утримання лікувальних закладів, обладнання, ремонти, зв'язок – практично залишаються копійки. Але ж лікарня – це дуже складний господарський інструмент. Люди там живуть, харчуються, лікуються, спілкуються, працюють – і все це в цілодобовому режимі. На нашій комісії ми дуже принципово обговорювали це питання і написали свої пропозиції щодо корекції на адресу губернатора. Сподіваємося, що вони будуть враховані – хоча б частково.
В. Степула: Раніше я навіть говорив на комісії: виходить, що нас, депутатів обласної ради, ввели в оману! Якщо за законом належить 264 млн, то нам повинні були сказати: ми поки що розподілили ось таку суму, а решту віддамо тоді-то. Фактично ж ми цього не знали, і лише пізніше (з інших джерел) одержали контрольні цифри. Так робити просто не можна.
– А як фінансується охорона здоров'я в інших областях?
Л. Будяк: Практично лише Одеська область не розрахувала витрати на медицину за методикою, запропонованою Кабінетом Міністрів. У середньому по Україні бюджет охорони здоров'я в областях збільшено на 27%. Наш обласний бюджет збільшився на 4%, але, з врахуванням зрослих комунальних платежів і заробітної плати, він на 13% знизився.
Скажіть мені, якщо сьогодні така позиція в облдержадміністрації, то як зроблять у районах і сільрадах? Якщо запропоновано певну суму грошей на одного мешканця, то вони можуть дозволити собі те ж саме, що й ОДА – обділити охорону здоров'я. І ми не зможемо нічого вимагати, тому що самі показали яскравий приклад... Для порівняння: місто Одеса за згаданою формульною методикою виділило 230 млн грн плюс 59 млн з фонду розвитку. Медики хоч трохи полегшено зітхнули. Отож наша комісія ще обстоюватиме питання фінансування.
– Нещодавно наш регіон з робочим візитом відвідав Голова Верховної Ради Олександр Мороз. Звертаючись до нього, голова Одеської облради Микола Скорик просив підтримати існуючий законопроект про введення в нашій країні системи страхової медицини. Ваша позиція у цьому питанні? Чи буде страхова медицина під силу всім мешканцям нашої країни? Чи існують ще якісь шляхи розв’язання ситуації?
В. Степула: Страхова медицина у чистому вигляді у нас поки що навряд чи вийде. Скоріше це буде бюджетно-страхова медицина. Тобто, як відзначав Микола Леонідович, певним пільговим групам населення медична допомога надаватиметься безкоштовно. Про це ж писала в одній із статей і Раїса Василівна Богатирьова – наш колишній міністр охорони здоров'я, а нині – керівник фракції Партії регіонів у парламенті. Тільки вона висловлювала ще й таку цікаву точку зору: низка категорій, які самі собі завдають шкоди (алкоголіки тощо) не будуть забезпечені безкоштовним фінансуванням.
Богатирьова також пише, що якщо така демографічна ситуація, як сьогодні, триватиме (великий відтік населення і велика смертність), то через 50 років на Україні залишиться 14 мільйонів чоловік. До чого ми йдемо? Не можна віднімати в охорони здоров'я, потрібно допомагати їй! Тому я з вдячністю згадую всіх меценатів, які нам допомагали.
Л. Будяк: Тут надійшло запитання від телеглядача: «Якщо буде платна медицина, то ми що – повинні будемо платити двічі – у лікарню і лікарям у кишеню?» Я хочу ще раз підкреслити: ми не говоримо про платну медицину. Якщо враховувати усі витрати по галузі (включаючи комунальні), то рядова людина зі своєї кишені фізично не зможе їх оплатити. Ми говоримо про бюджетно-страхову медицину. Як відзначив Вілен Васильович, діти-сироти, пенсіонери та інший пільговий контингент повинні страхуватися за рахунок держави, а роботодавець повинен страхувати своїх працівників і їхні сім’ї. Сенс страхової медицини саме у тому, що нікому не потрібно буде платити. І це краще, ніж так звані добровільні пожертвування. Візьміть такий яскравий приклад як обласна дитяча лікарня. До статті «медикаменти» входить все: реактиви, засоби для наркозу, рукавички... І якщо лікарня все це закупить, то справді на медикаменти на одного хворого залишиться 2 гривні. На реанімацію, на опіки... Що можна зробити за 2 гривні? Тобто знову медики стають заручниками і починають пояснювати громадянам, що потрібно купити медикаменти і зробити «добровільний» внесок. То про що ще можна говорити?
– Сьогодні ви виступаєте у двох іпостасях – як медики і як депутати облради. Чи не доводилося вам чути звинувачення, що ви якось лобіюєте «свої» особисті інтереси?
В. Степула: Справа у тому, що Людмила Сергіївна – головлікар Одеської міської лікарні № 1 імені академіка Рєзніка, а я – професор кафедри Одеського державного медичного університету. Ми не залежимо безпосередньо від обласного бюджету, це міське і республіканське фінансування. Отож подібні докори неможливі.
Л. Будяк: Ми «лобіюємо» інтереси всіх наших колег по галузі. Адже ми з Віленом Васильовичем вже не один рік у системі охорони здоров'я, колись обоє працювали в обласному відділі охорони здоров’я, я навчалася у нього... Отож ми не просто рафіновані, «чисті» медики, які знають лише своє вузьке коло обов'язків, а маємо уявлення про саму організацію системи охорони здоров'я. Наша комісія розглянула майже двісті заяв головних лікарів обласних лікувальних закладів, ЦРЛ, сільських дільничних лікарень, і ми провадимо виїзні засідання, розв’язуємо ці питання. Отож я вдячна всім представникам медичної громадськості, які разом з нами провадять цю роботу.
В. Степула: Говорячи про наші проблеми, не варто все-таки забувати і про досягнення. Багато іноземних фахівців, які приїздять до нас, стверджують: « У вас такі фахівці, у вас найкраща медицина у світі! Її б тільки трохи підправити…». Отож дуже важливо не розгубити досвід попередників.
Л. Будяк: Ну і, звичайно, не забувати про впровадження новітніх досягнень. Можливості біології, фізики, генетики сьогодні величезні. Так, це коштує великих грошей. Виходить, ми повинні сміливіше переходити на страхову медицину, використовувати залучені кошти. В усьому світі здоровий допомагає платити за хворого. Це нормально, це по-людськи, отож нам теж не варто винаходити велосипед.
