Після позачергового засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради довелося довго розмірковувати над тим, як поєднати в одній статті такі різні теми, як наочні недосяжні для багатьох міст і районів підсумки роботи мешканців міста Южного і непривабливу картину реалізації державної політики в сфері використання та охорони землі. І дійшов висновку, що це різні відтінки у спектрі нашого часу – його потенційні можливості і реальні плоди законодавчої невизначеності. Але почнемо з приємного...
НА ТРЬОХ КИТАХ
Коли був головою обласної ради, Володимир Миколайович Новацький любив організовувати виїзні засідання Координаційної ради, що завжди високо цінувалося депутатами місцевих рад, жителями області.
Тепер він як господар – мер міста Южного – сам зустрічав своїх колег і звітував про роботу за минулий перший рік роботи нової міськради. І з цією місією він упорався чудово, за що одержав подяку і від голови облради М.Л. Скорика, і від усіх колег.
Минулий рік для В.М. Новацького не минув даремно. Новий мер не просто встиг у деталях вивчити стан справ, але й визначити чіткі орієнтири подальшого розвитку міста. Під час поїздки по Южному, мер виглядав справжнім гідом, звертаючи увагу своїх колег на найрізноманітніші деталі. Ось споруджується новий будинок міськлікарні. Його незабаром здадуть до експлуатації. А ось тут виростуть ще два житлові будинки – це квартири для лікарів і вчителів. А всього їх буде п’ять, споруджується реабілітаційний центр для соціально незахищених категорій населення. Місто, де середній вік жителів становить всього 34 роки, думає вже про старих-пенсіонерів, про їхню забезпечену старість. І ця турбота проявляється з самого народження дитини, якій разом з першим у житті документом мешканця Южного вручається і повідомлення про те, що вона є клієнтом одного з банків і у неї на рахунку – перші 200 гривень. Це стартовий капітал, який потім поступово поповнюватиметься новими надходженнями з різноманітних джерел. А середня заробітна плата становить 2231,36 грн на місяць.
Тут сьогодні мешкає 26 тисяч чоловік. Кількість населення постійно зростає, а це потребує від міськради розширення соціальної інфраструктури і, насамперед, спорудження нового житла. І воно будується досить швидкими темпами. Причому нові будинки підвищеної комфортабельності, як правило, багатосекційні і заввишки у 9 – 16 поверхів! Тут вже навчилися економно витрачати кожен квадратний метр, який постійно зростає у ціні.
Сьогодні інфраструктури міста репрезентовані 4 школами, 4 дитячими дошкільними закладами, однією бібліотекою, Палацом культури, школою мистецтв “Дружба”, Палацом творчості для дітей і підлітків, спортивно-оздоровчим центром, фізкультурно-спортивним комплексом “Олімп”, декількома готелями – всього одразу і не перерахуєш.
Економіка міста тримається на “трьох китах”. Два з них добре відомі кожному: це Одеський припортовий завод і Южненський морський торговельний порт. Але є і третій, який постійно набирає сили і робить свої вклади до бюджету міста, що обчислюються 8 мільйонами гривень. Ідеться про розвиток малого та середнього бізнесу, чий вклад до дохідної частини міського бюджету зріс за останні роки з 15 до 24 відсотків. А ще – це нові робочі місця, яких за останній рік додалося ще на цілу тисячу і рівень безробіття доведено до рекордної цифри – 0,4 відсотка.
У квітні поточного року міська рада затвердила стратегічний план економічного розвитку Южного до 2015 року. Пріоритетними напрямами у ньому є розвиток малого та середнього бізнесу, залучення інвестицій, розвиток інфраструктури міста. У майбутньому Южне стане портово-промисловим вузлом півдня України з високим потенціалом розвитку високотехнологічного та екобезпечного виробництва. Це і місто-курорт – майбутній центр міжнародного туризму. А ще це чорноморське узбережжя “тисяч квітів і фестиваль фестивалів”. І, звичайно ж, сучасне молоде місто високої культури, освіти, яскравих досягнень у спорті і соціальній сфері.
Сказано, можливо, і дещо пишномовно, але інших слів і не добереш. Адже устремління справді високі і, головне, вже наочно втілюються у життя.
До речі, учасники Координаційної ради прибули на пленарне засідання, яке провадилося у формі “круглого столу”, після відвідання Одеського припортового заводу. Дехто був у явному сум’ятті почуттів від побаченого і почутого. З одного боку, вони познайомилися з підприємством з найсучаснішою технологією виробництва, яке успішно працює у наш складний час і забезпечує солідну частку як у державному, так і в місцевих бюджетах.
А з другого боку вони побачили те, як над заводом знову нависла біда. Його вкотре терзають намірами реструктуризації і вилучення з єдиного технологічного ланцюга найнебезпечнішого вузла – перевантаження аміаку. Не уникнути йому, мабуть, і долі інших підприємств країни, які були продано з аукціону. Працівники ОПЗ занепокоєні і тим, що така акція згубно позначиться і на долі мешканців міста. Адже, як показує практика, нові господарі найменше турбуються про соціальну сферу, її утримання і розвиток. Навіть якщо це передбачено договорами на найвищому рівні...
Ще про одне потрібно сказати особливо. І насамперед – про чудових трудівників підприємств, чиїми руками створюються ті багатства, якими так пишається місто. Всім же творчим процесом керує міськрада, у складі якої 36 депутатів. Їх обирали з майже двох сотень претендентів. Та й меру міста В.М. Новацькому довелося витримати конкурс серед семи кандидатів на пост міського голови.
Прийшли до управління містом нові люди, представники 11 (!) партій і блоків. Працювати з таким складом дуже нелегко. Це підтвердить кожен, хто хоч раз побував на сесіях міськради. Але у більшості своїй депутати не лише ухвалили стратегічну програму соціально-економічного розвитку Южного, але і крок за кроком здійснюють її на практиці. А це найголовніше.
ЗЕМЛЯ У П’ЯТИ ВИМІРАХ
Як вже говорилося, на пленарному засіданні Координаційної ради обговорювалося питання про роботу обласного Головного управління земельних ресурсів щодо реалізації державної політики в галузі використання та охорони землі. Доповідь була дуже докладною, але містила багато прописних істин і теоретичних положень. Проте це не приспало пильності присутніх, і вони після завершення звіту одразу розпочали атакувати запитаннями і конкретними справедливими заявами.
Воно і зрозуміло: земля була і залишається основним засобом виробництва, а для села – головним джерелом існування його мешканців. Головне джерело поки що малоефективне, воно приносить до місцевих бюджетів лічені копійки. У чому ж справа?
Земля так і не стала до сьогоднішнього дня не лише засобом накопичення капіталу, але й просто годувальницею для багатьох селян. Що з того, що вже видано 96,4 відсотка державних актів на право власності на земельні ділянки, і наша область з цього показника посідає третє місце в Україні. Процес цей відбувається дуже болісно з позовами у суди різних інстанцій, що не припиняються. Але головне, передача землі у приватні руки без відповідної матеріальної бази призвела до того, що багато тисяч гектарів вже заросли бур’янами. А ще на десятки тисяч чекає така ж доля, тому що багато колективних сільськогосподарських підприємств та фермери відмовляються від частини своїх пайовиків, особливо у зв’язку із посухою, що їх постигла, та відсутністю коштів на подальший розвиток виробництва.
Але є ще земля, яка виділяється для ведення садівництва, особистого присадибного господарства, дачного та гаражного будівництва. Її одержали 755 тисяч мешканців області. Й багато хто з них зовсім не поспішають одержати на неї державні акти. Поки що це зробила лише їхня скромна п’ята частина. А в окремих районах – Кодимському, Ананьївському, Котовському, Красноокнянському та деяких інших – до цієї роботи практично ще й не приступали. Причин на те багато, але одна з них пов’язана із високими цінами за послуги, які надаються землевпорядниками та представниками геодезичних служб.
Не поспішають місцеві ради і з встановленням кордонів своїх населених пунктів. Поки що цю роботу проведено у кожному третьому. Їх не мають два міста обласного значення, 11 міст районного значення (за винятком Біляївки). А в сільській місцевості робота ще лише розгортається й то не в кожному районі. І така картина буде ще довго спостерігатися, тому що у бюджетах районних рад цього року, за незначним винятком, кошти з цією метою не передбачено.
Чи слід нагадувати, що відсутність кордонів населених пунктів у натурі створює багато труднощів, породжує десятки конфліктів. А головне, не дає можливості провадити інвентаризацію землі та її оцінку.
Як провадиться інвентаризація землі, сказати важко, тому що дані з районів «кочують» з одного квартального звіту до іншого без усіляких змін. Тому лише умовно можна сказати, що таку вкрай необхідну роботу проведено щодо кожного шостого гектара.
А тепер про головне – про оцінку землі. Тут ініціатива місцевих рад, на жаль, майже рівна нулю й не випадково з цього показника область на останньому місці в країні. І це питання виникає практично лише тоді, коли йде купівля-продаж окремих земельних ділянок.
Але не слід думати, що місцеві ради до цієї важливої роботи байдужі. Ось Теплодарська міськрада котрий рік намагається навести у цій справі порядок й примусити багатьох орендарів, які прихопили великі земельні ділянки ще у далекі роки, платити відповідний податок. Але їхні пропозиції й рішення розбиваються об байдужість обласної та міської прокуратури, досить тенденційне рішення судів усіх інстанцій. Тому зрозумілим був емоційний виступ мера Теплодара Л.М. Печерського з яскраво висловленим проханням: «Допоможіть навести порядок!»
Чому на місцях не поспішають із оцінкою землі – цілком зрозуміло. Особливо тим, хто її купує або бере в оренду. Тут ціни встановлюються досить довільно, і оплата далеко не завжди надходить до бюджетів.
Повідомлення ж про те, що поточного року було продано 68 земельних ділянок на суму 157 мільйонів гривень не може нас заспокоїти. Швидше за все цей факт має призвести до думки про те, як багато бюджетних коштів область тут втрачає.
…Не можна було не помітити, з якою неприхованою заздрістю та подивом учасники Координаційної ради знайомилися із об’єктами соціального призначення у місті Южному. Подумки вони, звичайно, порівнювали свій злиденний бюджет, та й то дотаційний, із розмахом южненців, де на один бюджет розвитку виділено 12 млн гривень. Дистанція величезна, нічого не скажеш. Але і в районах, і в інших містах справи можуть йти значно краще. І головним джерелом доходів має стати земля, її господарське використання. Час відвикнути від думки, що вона державна, а отже нічия. А раз так, то багато хто продають за безцінь свої ділянки, просто кидають їх напризволяще. У приміських же районах, де ціна одного квадратного метра вимірюється тисячами доларів США, просто має сьогодні спостерігатися економічний та соціальний бум. Але його все немає й немає. Отже, питаннями регіонального використання та збереження землі треба займатися впритул.
