В’ЯЧЕСЛАВ ЕЙНГОРН: «ЗІТКНЕННЯ ЖІНОЧИХ ХАРАКТЕРІВ ЗА ШАХОВОЮ ДОШКОЮ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА СПРАВЖНЮ ДРАМУ»
Жіноча збірна команда України під керівництвом В’ячеслава Ейнгорна стала бронзовим призером першого командного чемпіонату світу, який проходив у російському Катеринбурзі.
Про цей виступ, свої спортивні досягнення, актуальні проблеми українських шахів та інше – В’ячеслав Ейнгорн розповів в інтерв’ю нашому кореспонденту.
Довідка «ОВ»:
Ейнгорн В’ячеслав Семенович.
Народився 1956 року в Одесі.
Гросмейстер СРСР, міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту України. Бронзовий призер першості СРСР 1984, 1986, 1989 рр., чемпіон Європи в складі збірної СРСР (1989 р.), бронзовий призер Олімпіади (2000р.), чемпіон світу в складі збірної України (2001 р.). З 2005 р. тренер жіночої національної збірної України – переможниці Олімпіади-2006, бронзового призера командного чемпіонату світу-2007.
– В’ячеславе Семеновичу, дозвольте Вас привітати із здобуттям бронзових медалей. Розкажіть, як команда прийшла до цього успіху?
– Насамперед відзначу, що така подія відбулася вперше. Точно такі ж змагання серед чоловічих команд вже давно проходять з інтервалом у 4 роки, а тепер і жінки теж будуть розігрувати командну першість світу. За ідеєю, в ній повинні брати участь тільки кращі збірні – призери олімпіад і чемпіони континентів, однак якість попереднього добору зараз явно не відповідала високому статусу турніру. Склад вийшов дуже нерівним і, як наслідок, тільки 4 з 10 команд реально претендували на призові місця. У нас були шанси здобути “срібло”, але в остаточному підсумку воно дісталося росіянкам, а чемпіоном світу заслужено стала збірна Китаю, чия блискуча гра й прагнення до перемоги нагадували виступ наших дівчат на Олімпіаді в Турині-2006.
– Тоді українська команда стала олімпійським чемпіоном – це був тріумф. Давайте згадаємо про це ще раз...
– Почну з того, що перші у своїй історії олімпійські медалі (срібні) жіноча збірна України з шахів здобула в Манілі у 1992 році. Потім, на жаль, протягом багатьох літ удача відверталася від наших дівчат – хоча на всіх олімпіадах і командних першостях Європи українки незмінно вважалися претендентами на призові місця, але не могли реалізувати свій потенціал. Але ж раніше Наталя Жукова (до речі, одеситка) і Катерина Лагно персонально ставали чемпіонками Європи, Інна Гапоненко завжди демонструвала стабільну гру високого рівня, і тільки Ганна Ушеніна формально могла вважатися в команді новачком. Усі дівчата – дуже сильні шахістки, вони справді здатні показувати найкращі результати і були готові боротися за перемогу. Залишалося тільки об’єднати зусилля – і в Турині нам це вдалося.
– Олімпіада чимось особливим запам’яталася?
– З одного боку – назавжди залишилися в пам’яті яскраві позитивні емоції від досягнутої перемоги, а з другого... Скажімо, у порівнянні з тим прекрасним прийомом, який зараз очікував учасників чемпіонату світу в Катеринбурзі, організацію Олімпіади в Турині можна сміливо назвати відвертою халтурою. У нас були серйозні незручності в проживанні (звичайний студентський гуртожиток блокового типу, проте під красивою назвою «Олімпійське село»), харчуванні (їдальня радянського типу з коротким меню і довгими чергами), а ще дуже допікали гуркоти електричок під вікнами і аматори нічного співу. Єдине, що було гарно – це турнірний зал, але до нього щодня доводилося крокувати під сонцем протягом півгодини. Вже потім ми жартували, що такі «спартанські» умови напевно стали одним із важливих факторів нашого успіху: розслабитися не вдавалося, і всі були дуже злі.
– Як же оцінили олімпійські досягнення вдома?
– Всі члени команди були нагороджені орденами України, їм присвоїли звання заслужених майстрів спорту і видали преміальні: 2000 доларів. Обговорювати розмір призової суми якось не хочеться – правда, до неї нам обіцяли додати ще дещо більш пристойне, але потім про це благополучно забули. А останнім відгомоном виступу в Турині стала урочиста церемонія «Герої спортивного року», яка пройшла 12 квітня в Києві і присвячена вшановуванню найбільш успішних українських спортсменів.
Одна з численних номінацій називалася «краща команда року», серед її претендентів була і жіноча національна збірна з шахів, як переможець Олімпіади. На жаль, перемогти в конкурсі Української Академії Спорту нам виявилося не під силу. Не мені судити про ті критерії, за якими академіки визначають лауреатів, але схоже, що в подібних заочних змаганнях перевага все ж так само традиційно віддається олімпійським видам спорту. І це мимоволі наводить на смутні міркування.
– Які?
Бачте, наші шахістки в Турині не просто виграли Турнір Націй, вони домоглися абсолютного успіху: 12 рядових перемог у матчах і нічия в останньому турі, що гарантувала золото. Повторити або тим більше перевершити такий результат навряд чи можливо – що ж ще, потрібно було зробити для того, щоб називатися кращою командою року? От і виходить майже як у байці Крилова: «а вы, друзья, как ни садитесь – в лауреаты не годитесь». Ну так Бог з ними, з почесними званнями – погано те, що в цілому ставлення до шахів в Україні, як і раніше, залишає бажати кращого, а без серйозної підтримки держави й суспільства навряд чи можна розраховувати на подальші успіхи.
– А як справи з розвитком шахів в Одесі?
– Безумовно, у нас з’явилися певні досягнення після того, як обласну федерацію очолив Вадим Мороховський. Правда, проведені банком «Південний» супертурніри з швидких шахів за участю найсильніших гросмейстерів світу слід віднести скоріше до розряду розваг і видовищ, але банк охоче підтримує також і деякі регіональні проекти. На жаль, у нашій країні немає загальнонаціональної програми розвитку шахів, тому більшості українських шахістів доводиться діяти відповідно до відомого гасла «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».
– В’ячеславе Семеновичу, поставлю традиційне запитання: у чому розходження між жіночими й чоловічими шахами?
– Із погляду глядача гра жінок набагато емоційніша, у них зіткнення характерів за шаховою дошкою часом перетворюється в справжню драму. Дозвольте мені процитувати думку гросмейстера Є Цзян Чуаня, багаторічного тренера китайської жіночої збірної: «Жінки – справжні бійці, вони дуже витривалі, борються до кінця. Для мене це цікавіше, ніж чоловічі шахи».
– Розкажіть трохи про себе: як Ви захопилися шахами?
– Я почав серйозно займатися цим видом спорту в 1968 році. Спочатку відвідував шахову секцію Будинку піонерів імені Якова Гордієнка, а потім тренувався в спеціалізованій дитячій спортивній школі. Звання кандидата в майстри спорту одержав у 1972 році. Перший значний успіх прийшов у 1984 році, коли в чемпіонаті СРСР, який проходив у Львові, я посів третє місце. Це був прорив. Після цього я брав участь у всіх першостях СРСР аж до 1991 року і ще двічі здобував бронзу.
– Чи доводилося Вам боротися за шаховою дошкою з Анатолієм Карповим, Гаррі Каспаровим?
– Із Карповим і Каспаровим я зустрічався одного разу у чемпіонаті СРСР 1988 року. Обидві партії зіграв унічию. До речі, роком раніше в міжзональному турнірі я програв одну партію Вікторові Корчному.
– Ви – професійний шахіст, визнаний майстер із багаторічним стажем. Чи робили Вам пропозиції попрацювати за кордоном?
– Подібні пропозиції періодично надходять. Зараз світ відкритий – можна їхати й повертатися назад, але приємніше, звичайно, працювати вдома. Взагалі – це окрема тема для розмови.
Зараз в Україні моя тренерська діяльність обмежується роботою з жіночою збірною командою. Поки що мене це влаштовує. У нас є гарні перспективи на майбутнє. А в найближчих планах – підготовка до командного чемпіонату Європи, який пройде наприкінці жовтня в Греції.
Розмовляв Євген НИЗОВ
РЕЗУЛЬТАТИ ВТІШНІ
Ялта приймала окремо учасників розіграшу Кубка України з легкої атлетики та чемпіонату країни серед молоді не старшої 1985 року народження.
Як розповів заслужений тренер України Микола Колодєєв, на ці змагання було відібрано спортсменів, що досягли стабільних результатів.
У бігу на 3000 метрів із перепонами серед претенденток стартували одеситки студентка Південноукраїнського педуніверситету Валентина Горпініч та студентка юридичного інституту Юлія Ігнатова.
Дуже цікавий забіг переможно з новим рекордом України завершила Валентина Горпініч, показавши 9 хвилин 43,48 секунди. Вона виконала норматив майстра спорту міжнародного класу і здобула право на участь в Олімпійських іграх-2008 у Пекіні. Друге місце посіла Юлія Ігнатова.
Свій майстерський клас підтвердила студентка політехнічного університету Ірина Ількевич, яка посіла в семиборстві у впертій боротьбі другу позицію.
Треті місця здобули – студентки педуніверситету Наталя Забродська (бар’єрний біг на 100 м) та Юлія Куркудим (стрибки з жердиною).
Знову у бігові на 400 метрів з бар’єрами не було рівних студенту-політехніку Станіславу Мельникову, який показав підбадьорливий на майбутнє результат – 51,8 секунди.
Бронзовими призерами стали Денис Грищук (400 метрів з бар’єрами) та Дмитро Тидень (потрійний стрибок).
До складу збірної України для участі в Кубку Європи у Мюнхені увійшли Горпініч, Мельников, Дехтяр, Карсак.
На молодіжному чемпіонаті країни золоті медалі вручено: бар’єристу Станіславу Мельникову, семиборці Ірині Ількевич та стрибуну в довжину Дмитру Тиденю.
У бігові на 1500 метрів студент педуніверситету Тимофій Тюменцев із результатом – 3 хвилини 44,94 секунди посів друге місце, вперше виконавши норматив у майстри спорту. Також «срібло» вручено Олені Бондар за друге місце у бігові на 800 метрів. Дмитро Мальцев удостоєний «бронзи» у бігові на 3000 метрів.
За результатами першості до збірної України для стартів на чемпіонаті Європи у Дебрецені увійшли одесити: Катерина та Павло Карсаки, Станіслав Мельников, Тимофій Тюменцев, Дмитро Тидень, Ірина Ількевич.
Євген ГОРЕЛЮК
УНІВЕРСІАДА ТРИВАЄ
l У Дніпропетровську завершилися змагання з веслування на байдарках та каное серед збірних команд вищих навчальних закладів України.
Посланці Одещини не залишилися без медалей, але в цілому виступили нижче за свої можливості, набравши 431 очко. На байдарці-одиночці на дистанції 200 метрів студент Південноукраїнського педагогічного університету Андрій Сапаров став чемпіоном Універсіади.
Потім він разом із майбутнім педагогом Олегом Благодатських, політехніками Євгеном Тернових та Андрієм Пивоваровим на байдарці-четвірці на кілометровій дистанції стали володарями «срібла».
До повного командного комплекту нагород студент педуніверситету Олександр Голубов на каное-одиночці на відрізку 200 метрів удостоєний бронзової медалі.
l За програмою Універсіади у Скадовську фінішував турнір з футболу серед жінок. У змаганні за п’яте місце одеситки поступилися тернопільчанкам – 0:2. Наші футболістки внесли до скарбниці 414 очок.
l У Євпаторії зупинено годинник командних змагань з шахів, де Південну Пальміру репрезентували майбутні юристи Дмитро Тишин, Володимир Єременко, Юлія Стасенко та архітектор-будівельник Олександр Пастух. У підсумку восьме місце – 118 очок.
У загальнокомандному заліку провідні позиції посідають Дніпропетровська, Харківська, Донецька області, Київ, Львівська та Одеська області.
Наш кор.
ПЕРЕМОЖЦІ ЗБЕРІГАЮТЬ ПОЗИЦІЇ
Фінішували XV спортивні ігри професійних технічних навчальних закладів Одещини, до програми яких входили дев’ять дисциплін. Стартувало 16 команд.
Серед юнаків, як і минулого року, перше місце посіли вихованці Іллічівського вищого професійного училища морського транспорту (керівник фізичного виховання Іван Єресько).
Вони передували – з волейболу, баскетболу, настільного тенісу, міні-футболу, легкої атлетики та тестування.
Знову, як і минулого сезону, друга--третя командні позиції відповідно належать: Одеському вищому професійному училищу морського туристичного сервісу (Марія Гребньова) та Одеському вищому професійному училищу автомобільного транспорту (Наталя Панфілова).
Також зберегли свої минулорічні призові командні місця дівчачі колективи навчальних закладів. А саме: Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу, Одеське вище професійне училище сфери послуг (керівник фізвиховання Артем Кизірян), Одеський професійний ліцей технологій та дизайну одягу (Світлана Стебліна).
Євген АЛЕКСАНДРОВ
