З 14 по 20 червня Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного гастролював у білоруському місті Вітебську в рамках обмінних гастролей з Національним академічним драматичним театром ім. Я. Коласа. У Вітебську були репрезентовані вистави «Бал на честь короля», «Дон Сезар де Базан», «Тристан та Ізольда», «Безіменна зірка». Всі вистави пройшли при повних залах і дуже тепло приймалися публікою й критикою. Дуже високу оцінку фахівців за «чудовий вокал і акторську майстерність» одержали всі провідні артисти театру. Була також відзначена постановочна майстерність заслуженого діяча мистецтв Росії режисера двох гастрольних вистав Володимира Подгородинського і сценографія заслуженого художника України Станіслава Зайцева.
Сьогодні для будь-якого театру повноцінні гастролі, коли виїжджає велика частина трупи з великими виставами, – рідкість. Тим більше, якщо гастролі передбачаються закордонні. Знайти кошти на поїздку, перебороти митні бар'єри рідко кому вдається. Проте як важливо для акторів вийти на іншу публіку, особливо якщо це – вихована на гарних традиціях справжня театральна публіка.
Одеському театру музичної комедії повезло. Волею випадку адміністратор Національного академічного театру ім. Я. Коласа Петро Магазінік захотів привезти свій театр до рідного міста – Одеси і запропонував обмінні гастролі нашому театру. Директор Одеського академічного театру музичної комедії О.Г. Редько побувала у Вітебську, перевірила, чи зможуть наші вистави відбутися на меншій за розмірами сцені, і домовленість відбулася. Однак те, що це рішення втілиться в реальність, не можна було стверджувати, практично, до самого кінця. І з тієї, і з іншої сторони виникло безліч організаційних і матеріальних проблем. І все ж таки диво сталося: Вітебський театр приїхав до Одеси, а одесити побували в Білорусі.
Якщо комерційному успіху гастролей білоруської трупи в Одесі перешкодили брак реклами, мовний бар'єр і літня спека, то Одеському театру і реклами було достатньо, і мову російську у Білорусі знають, і сезон відпусток для жанру музичної комедії найбільш придатний. Загалом, всі карти були в руках одеситів, і вони зіграли відмінно. Успіх адміністрації в тому, що при таких великих витратах (тільки оплатити поїздку понад 70 чоловік – солістів, артистів балету, хору, персоналу, який обслуговує цехи, – чого варте!) гастролі не були збитковими. Але найважливішим був успіх акторів, що у рідному місті недоодержують уваги й любові публіки, що частіше віддає перевагу халтурним виставам за участю зірок телесеріалів. У результаті всі актори й співробітники театру, які побували на гастролях, повернулися з найкращими враженнями: чисте місто, ріка, чудова природа, спокійні, доброзичливі люди, затишний театральний будинок, вихована публіка...
«Готель і через площу – театр, далі ріка, поруч відреставрована маленька церква XII століття – справжній рай», – відгукнулася про гастролі заслужена артистка України Наталя Завгородня.
«Коли ми увійшли на прохідну красивого, затишного театру, нас зустрічали привітаннями й побажаннями вдалих гастролей від вітебських артистів. Це було дуже приємно, у цьому місті театр шанують і люблять, і ми відчули на собі шану й любов до мистецтва, які там панують», – сказала заслужена артистка України Вікторія Фролова. А Володимир Фролов додав, що місто, яке подарувало світу видатних художників Марка Шагала, Хаїма Сутіна і багатьох інших відомих діячів мистецтва, вразило одеситів своєю культурою. «Хочеться приїхати туди знову!»
Заслужену артистку України Ольгу Оганезову найбільше вразила реакція публіки. «Вони реагують не на плоскі жарти, а на вдалі ігрові моменти, акторські знахідки і режисерські рішення. Вони усі свої емоції й вдячність виражають в оплесках після вистави, не заважаючи перебігу дії. Їхня похвала була дуже цінна для мене, тому що в Одесі ми звикли до небезсторонніх оцінок своїх рідних, шанувальників, недругів та друзів».
Заслуженого артиста України Сергія Лукашенка теж найбільше втішив теплий прийом інтелігентної театральної публіки. «Нас зворушило, що глядачі наприкінці вистав вітали нас стоячи». Цікаво, що вітебські театрали постаралися відвідати всі вистави одеського театру. Це стало зрозуміло наступного дня після величезного успіху першої вистави, «Бал на честь короля», який задав тон усім гастролям. Незайняті у виставі артисти вийшли в зал, щоб «послухати» реакцію публіки, але їх відразу впізнали у партері.
Володарку гран-прі Міжнародного конкурсу артистів оперети Ірину Ковальську, яка вперше виїжджала з театром на гастролі, порадувало відчуття згуртованості колективу, яке виникло в гастрольній поїздці, коли актори відірвалися від родин і домашніх проблем, займаючись тільки творчістю. Про виконання самою Іриною ролі Ізольди в рок-опері «Тристан та Ізольда» місцевий критик написала, що «від її голосу «мурашки толпами бегали по телу».
Втішних епітетів і особливих похвал у пресі й в усних привітаннях удостоїлися по черзі практично всі солісти нашого театру. Крім тих, хто поділився вище своїми враженнями про поїздку, це заслужені артисти України Микола Завгородній, Станіслав Ковалевський, Юрій Невгамонний і Юрій Осипов, Тимофій Криницький та інші.
Ветеран театру, начальник гримувального цеху Ніна Петрівна Щербініна брала участь практично у всіх гастролях театру, які були протягом її 60-річної історії. «Саме гастролі робили наш театр таким популярним. Якщо в Києві ми гастролювали рідко, і тоді він до нас ставився насторожено, як, утім, і сьогодні, то в Ленінграді ми побували незліченну кількість разів. Ми гастролювали в Мінську, Тбілісі і багатьох інших містах і столицях колишнього Союзу. Неодноразово виступали на найпрестижніших майданчиках у Москві, зокрема на сцені Кремлівського Палацу з'їздів, де до нас ніколи оперета не виступала. Бувало, гастролі театру тривали по 3-4 місяці. Я один раз повернулася з таких гастролей, і моя маленька дочка мене не впізнала. Але театру й акторам гастролі потрібні як повітря. Те, що ми знову, після довгої перерви, змогли поїхати – дуже добре».
Повернувшись з гастролей, театр із новими силами продовжив роботу. Дарувати радість, говорити і співати про любов, жартуючи говорити про серйозне, сумувати й сподіватися разом зі своїми глядачами – його призначення.
А тим, хто ще жодного разу не бував у цьому театрі, бажаємо знайти час і прийти на сучасний мюзикл, рок-оперу або класичну оперету (що вам ближче). Можливо, ви відкриєте прекрасні ліки для душі, і захочете приходити до театру знову й знову.
