РОБОЧІ ПОЇЗДКИ ГОЛОВИ ОБЛРАДИ
День почався з приємного – вручення багатодітній родині Юрія й Наталі Зелінських, в якій виховуються 11 дітей, (село Ганнівка Тарутинського району) ключів від нового будинку. І от голова Одеської обласної ради М.Л. Скорик – на землях Болградського району. Він оглянув поля ПСП «Агропродукт», що працює з застосуванням найпередовіших технологій. Досить сказати, що торік сільгосппідприємство, яким керує Георгій Калаянов, одержало прибуток у розмірі 2 мільйонів гривень. Нині на виконання агротехнічних заходів так само багато було вкладено сил і коштів – 5 мільйонів гривень. Але посуха зробила свою чорну справу. Щупла кукурудза, якій удалося сформувати тільки один малюсінький початок, та скорчений соняшник... За попередніми підрахунками тільки в господарстві Калаянова збитки цього року складуть 1,5 мільйона гривень. А за цією цифрою – необхідність скорочувати й відправляти трудівників на біржу.
Населення Болградського району з кожним роком скорочується – у пошуках кращої долі їдуть не тільки молодь, але і люди похилого віку. Колись благополучний район, жителі якого багато працювали й будували для дітей білокамґяні будинки, на очах занепав.
Сесія Болградської районної ради, у роботі якої взяв участь М.Л. Скорик, як у дзеркалі відобразила першорядні проблеми, що стоять перед 70-тисячним населенням.
Першим до порядку денного звичайно ж було винесено питання про стан справ у сільському господарстві. Як відзначив у своєму виступі депутат райради, заслужений працівник сільського господарства України Анатолій Білоус, «ми навіть не можемо уявити собі наслідки цієї посухи». Розвіялися останні надії на кукурудзу й соняшник. За цим піде стрімкий спад поголів'я, і, як наслідок – ціни на м'ясо будуть астрономічними. Посухою знищені не тільки посіви – починають засихати лісопосадки. Страждають і виноградники, площі яких завдяки державній програмі за останні шість років тільки в Болградському районі збільшилися на 2,5 тисячі гектарів. Але іспит посухою, на думку А.Білоуса, – ще не найстрашніше для галузі. Куди більше втрат приносить незахищеність вітчизняного товаровиробника – через кордон ллється потік виноматеріалів дуже сумнівної якості. Друга трагедія, яку позначив депутат, – озера Придунав’я, вони катастрофічно міліють, нависла серйозна загроза загибелі флори і фауни на тисячах гектарів водно-болотних угідь.
Друга проблема, що безпосередньо впливає на рівень життя й перспективи району, – газифікація. Тут багато питань. І головне з них – чому люди повинні вкладати особисті кошти в будівництво газорозподільних систем, а потім передавати споруди (читайте – дарувати) ВАТ «Одесагаз»? Так, наприклад, жителі села Городнє, що зараз газифікується, вклали в будівництво газорозподільної системи в цілому 4 мільйони гривень. Щоб у трубах з'явився газ, чинне законодавство вимагає передати мережі або державі, або у власність акціонерного товариства. Такою безпардонною постановкою питання обурювалися депутати Микола Карапетров, Микола Чепразов та інші.
Іншим змістом – оптимістичним був наповнений виступ директора Болградського відділення ТОВ «Агропрайм» Лариси Ігнат, що розповіла про роботу щодо відродження тваринницької галузі: сьогодні в селі Жовтневому споруджується племрепродуктор вартістю 17 мільйонів гривень і свинокомплекс на 17 мільйонів євро – підприємство планує виробляти на рік до 24 тисяч голів свиней. Якихось 15 років тому в Жовтневому і багатьох інших селах у радянський час не менш масштабно займалися тваринництвом, але після «перебудови» ферми були зруйновані. І от, схоже, настав час їх будувати знову.
Як знати, можливо, ще через 15 років виявиться затребуваним і Болградський аеродром, що «сильним світу цього» не вдалося продати за копійки на будматеріали – завдяки принциповій позиції депутатів районної ради й ветеранів ВВВ. Це підкреслив у своєму виступі депутат райради Олег Бабіч.
Дуже серйозну проблему порушив депутат Володимир Алавацький – про незаконну, на порушення 73-ї статті Конституції, передачі ділянки українського берега Дунаю Республіці Молдові, де сусіди у швидкому темпі спорудили нафтотермінал. Екологічні наслідки у випадку аварії на цьому підприємстві, що побудовано в дуже небезпечному місці, на закруті річки із сильним плином, можуть бути трагічними – під удар поставлене все українське Придунавґя.
Як пізніше на зустрічі з активом району зізнався Микола Скорик, у ході сесії йому ніяк не вдавалося визначити, до якої партії належить той чи інший депутат, що виступає з трибуни. Зазвичай, не складно здогадатися – за манерою громадського діяча будувати виступ і розставляти акценти. Але тут, у Болграді, всі депутати з таким болем і щиросердечним надривом говорили про життєво важливі проблеми, що геть-чисто зникало те, що від лукавого – поділ людей на кольори політичної веселки.
Після сесії М.Л. Скорик висловив своє бачення всіх тих проблем, що порушували депутати Болградської райради. Потім Микола Леонідович відвідав ті об'єкти, що потребують підтримки обласних служб і відомств. Це Болградська гімназія, що у жовтні 2008 року відзначить своє 150-річчя, це трьохпрестольний Преображенський собор, споруджений у 1838 році, це школа-інтернат для глухонімих дітей.
Не можна було не помітити, що Микола Леонідович дуже обережно давав обіцянки. На прийомі громадян йому довелося неодноразово говорити «ні», «при всьому бажанні, нічим не можу допомогти». Це стосувалося тих окремих питань, що вчасно не були вирішені міською владою за участю самих городян.
Голова облради взяв на себе два «залізні» зобов'язання: буде відновлено будівництво пологового будинку, і Болградський район забезпечити «власним» державним інспектором-екологом.
Завершився візит М.Л. Скорика на найпроблемніших об'єктах. Це – каналізаційно-насосна станція, на реконструкцію якої торік обласний бюджет виділив 1 мільйон гривень, роботи тут необхідно продовжити. Побував голова у військових містечках, доля яких після відходу аеромобільної дивізії залишається невизначеною – з усіма наслідками, що звідси випливають. Також Микола Леонідович оглянув школу в селі Василівка, будівництво якої має бути «розморожено».
Підводячи риску під робочим днем, керівництво області й району прийшло до висновку: попереду ще дуже багато роботи. І вибори, що нам нав'язав вітчизняний політичний бомонд, на жаль, тільки відвернуть сили й кошти, які так необхідні на якнайшвидше розвґязання всіх проблем. Ця думка в ході робочої поїздки М.Л. Скорика висловлювалася болградцями настільки часто, що її сміливо можна назвати твердою й однозначною громадською думкою.
