ОЛЕНА БАЛАН успішно закінчила десятий клас Ренійської загальноосвітньої школи № 3. До межі, за якою настане самостійне життя, залишився рік. Але вже сьогодні Олена вибудувала серйозні плани.
– Моя мета – вступити до Дніпропетровського або Київського національного університету, на факультет міжнародних відносин. Англійську мову я вивчаю з першого класу, а останні два роки за посиленою програмою. Зі шкільних предметів переваг немає. Захоплююся малюванням, на яке, на жаль, залишається все менше часу. У новому навчальному році, окрім шкільної програми, є намір займатися на заочних університетських курсах.
Своє повноліття, яке припадає на 24 серпня, Олена планує зустрічати, не відступаючи від традицій – спочатку у колі сім’ї, з батьками, двома старшими братами, хрещеною. Обіцяли приїхати родичі, що мешкають у Росії і Молдові. І, звичайно, 16-річчя буде відзначено у колі друзів.
У паралельному класі цієї ж школи навчається ще один ровесник незалежної України – Олександр Рищев. У колі своїх однолітків – великий авторитет. Для друзів Сашко готовий зробити все, а ця якість тепер зустрічається не часто. Ще діти поважають Олександра за його віртуозне володіння м’ячем – футболом він серйозно займається вже десять років, відвідуючи тренування у спорткомплексі “Водник”. Були у Сашка плани стати професійним футболістом, він навіть був на оглядинах у школі “Динамо”, але, помітивши необ’єктивність комісії, розчарувався.
– До отримання атестату про середню освіту залишився рік, – сказав Сашко. – Планую стати моряком. У наступному році буду вступати до морського училища.
Як нам стало відомо, 24 серпня під час святкових заходів, які відбудуться у Рені на центральній міській площі Свободи, Олені Балан і Олександру Рищеву за урочистих обставин будуть вручені паспорти громадян України. *** СЕРГІЙ ШЛАПАК, учень 11 класу Щербанської загальноосвітньої школи Роздільнянського району:
– Можливо, це і удача, що я можу віднести себе до ровесників нашої молодої, як і я, держави. Але хотілося б, щоб для молоді України були створені дещо кращі умови. Ось, наприклад, я, закінчив десятий клас. Замість того, щоб під час канікул відпочивати, як це організовано на Заході, доводиться працювати на 7-му кілометрі, щоб підзаробити грошей і купити собі насамперед все необхідне для навчання у школі. А хочеться і на дискотеку піти, і дівчину запросити, пригостити її морозивом. Але мені, як і багатьом іншим юнакам, не до відпочинку.
Моя мрія, що стосується майбутнього України, – щоб держава приділяла велику увагу молоді і турбувалася про неї не на словах, а на ділі.
