ІНТЕРВ'Ю З ВИКОНАВЧИМ СЕКРЕТАРЕМ МІЖНАРОДНОЇ КОМІСІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ДУНАЮ ПАНОМ ФІЛІПОМ ВЕЛЛЕРОМ
– Пане Веллере, не лише мешканці дельти Дунаю, але й усього півдня України із інтересом спостерігали за роботою Другого міжнародного спільного інспектування Дунаю. Їм, звичайно ж, буде цікаво довідатися про основні результати експедиції.
– Друге міжнародне спільне інспектування Дунаю повністю виправдало наші надії та сподівання. Експедиція викликала великий інтерес громадськості і засобів масової інформації. В усіх країнах, в усіх запланованих пунктах було взято проби води, вивчалися невідомі до цього види флори та фауни. Велику частину роботи виконали національні дослідницькі команди. Відмінно показало себе й вперше застосоване новітнє дослідницьке устаткування.
Упродовж усього Дунаю, ми, з одного боку, відчували величезний інтерес до нашої роботи, а з другого, на зустрічах із представниками уряду, політичних кіл та місцевої влади обговорювалися конкретні проекти, плани щодо поліпшення якості води та життєдіяльності Дунаю у цілому.
Для нас робота експедиції далеко ще не завершена. Триває інтенсивна обробка даних, триває дослідження проб і систематизація результатів. Узагальнений науковий звіт про роботу експедиції буде репрезентовано як урядам, так і громадськості усіх придунайських країн навесні 2008 року.
Говорячи про українську частину експедиції, я хотів би із задоволенням відзначити, що і наукову, й технічну, і офіційну частини було відмінно організовано. Митні та прикордонні формальності при перетині нашими дослідницькими суднами кордонів були виконані чітко й оперативно.
Велику частину роботи виконали: національна дослідницька команда України, працівники заповідника, гідрометеорологічного інституту, обласного управління водних ресурсів.
На політичному рівні інтерес був також високим.
Дуже важливий і інший аспект – у Вилковому відбулася зустріч представників Міністерства закордонних справ, вчених, дослідників, представників Міністерства захисту навколишнього середовища, місцевої влади, управління водних ресурсів. Тут також були і представники концерну Coca Cola, які інвестують величезні кошти у різних країнах на спорудження очисних споруд. Представникам Одеської обласної державної адміністрації та мерові Вилкового вдалося не лише ознайомити усіх учасників зустрічі із реальним станом в дельті Дунаю, але й переконати усіх у гострій потребі вжиття заходів щодо поліпшення якості води у регіоні.
– Науково-дослідні результати експедиції надійдуть лише навесні майбутнього року. Але ж мешканці регіону п'ють дунайську воду сьогодні. І їм, зрозуміло, дуже важливо уже зараз знати, чи становить вода реальну небезпеку для їхнього здоров'я?
– Перші результати говорять про те, що якість води не можна назвати поганою. Щодо присутності у воді різних шкідливих отруйних речовин та про їхній рівень можна буде говорити лише після одержання остаточних результатів лабораторних досліджень.
На жаль, на нижній ділянці Дунаю і особливо у дельті Дунаю на якості води позначається те, що багато великих міст на Дунаї та на його протоках, такі, як, наприклад, Бухарест, усі свої стічні води без попереднього очищення скидають прямо в Дунай. Тому, оцінюючи якість води з погляду мікробіологічних параметрів, її не можна назвати оптимальною. Така якість води цілком може викликати шлунково-кишкові інфекції та захворювання. Відповідно до вимог, які висуваються до якості води Європейським співтовариством, воду у дельті не можна віднести до категорій "питна вода" або "вода для купання". Не можна пити цю воду, не піддаючи себе небезпеці. Причому це відноситься не лише до України, але й до решти країн на нижньому Дунаї.
У таких містах, як Ізмаїл, Вилкове, Рені обов'язково мають бути побудовані очисні споруди та устаткування щодо очищення та підготовки питної води. З огляду на співпрацю із Європейським союзом, необхідно розглядати усі можливості та вишукувати джерела фінансування цих проектів. Так було із іншими країнами, наприклад, Румунією та Болгарією, які на той момент ще не були членам ЄС. Ми розпочали роботу щодо проектування та будівництва очисних споруд, і до того часу, коли ці країни стали членами ЄС і були зобов'язані довести якість води до стандартів ЄС, великі обсяги робіт було вже виконано. Я гадаю, що в України є усі шанси також одержати підтримку ЄС.
– Пане Веллере, Ви побували в гирлі Дунаю і ознайомилися із ситуацією на каналі "Бистрий". Чи становить канал та пов'язане із ним судноплавство реальну загрозу біосферному заповіднику "Дельта Дунаю"? Яка Ваша думка?
– Наскільки я маю інформацію із дуже різних джерел, які займаються моніторингом на Дунаї, я не можу цього сказати. Ми переконалися, що на каналі "Бистрий" і взагалі на нижньому Дунаї аспект збереження природної річкової структури виглядає набагато краще, аніж, наприклад, на верхньому Дунаї – у Німеччині та в Австрії. Побудовані там шлюзи, дамби та інші гідротехнічні споруди, які практично "забетонували" річку, набагато агресивніші. У цьому розумінні на нижньому Дунаї до річки поставилися співчутливіше. Це дуже цінно. Дуже багато, зрозуміло, зроблено екологами та різними природоохоронними організаціями. Сподіваємося, що природну структуру річки буде збережено і в майбутньому.
Ми не розглядали проект каналу "Бистрий" з позицій економіки: поганий він чи добрий. Нас більше непокоїло питання виконання українською стороною міжнародних домовленостей та конвенцій. На початковому етапі були випадки, коли вони не виконувалися. Зараз багато чого змінилося. Я висловив свій комплімент з цього приводу у бесіді із керівниками та учасниками проекту. Сьогодні уся необхідна інформація направляється до організацій та інстанцій, які займаються моніторингом. Сподіваюся, що і в майбутньому про усі будівельні роботи на каналі та взагалі у дельті Дунаю буде поінформовано Міжнародну комісію та румунську сторону, а також будуть дотримані міжнародні домовленості, які стосуються біосферного заповідника "Дельта Дунаю".
Існує інше питання, яке і Україні, й Міжнародній комісії щодо захисту Дунаю слід дуже уважно розглянути. Це питання будівництва за 6 кілометрів вище українського порту Рені нафтопереробного комплексу у Джурджулештах.
Сьогоднішні дослідження та моніторинг не виявляють якихось відчутних проблем. Але у кожному разі такого роду виробничий комплекс в безпосередній близькості від річки – це завжди велика небезпека для екології. У випадку технічної аварії або катастрофи саме українську частину Дунаю буде забруднено нафтопродуктами. Найбільше можуть постраждати міста Рені, Ізмаїл та Вилкове. Тому необхідно забезпечити абсолютну надійність устаткування, а також обладнати об'єкт найнадійнішими засобами захисту, системою оповіщення та швидкого реагування.
На мій погляд, цю проблему дотепер не було достатнім чином розглянуто на міжнародному рівні. І я впевнений, Україна знайде в цьому питанні цілковиту підтримку.
– Які проекти Міжнародна комісія щодо захисту Дунаю планує здійснити у найближчому майбутньому на українських ділянках Дунаю?
– У жовтні в рамках "Програми сусідства Румунії та України" було дано старт проекту "Розвиток прикордонної співпраці у сфері інтегрованого управління водними ресурсами у єврорегіоні "Нижній Дунай". Одне з головних завдань проекту – створення діючого моніторингу, який має допомогти в ухваленні обґрунтованих рішень у процесі управління водними ресурсами та попередження надзвичайних ситуацій. Понад 80% вартості проекту фінансує ЄС. Нам дуже приємно, що головна ініціатива в організації та провадженні проекту йде від України. Здійснюватися ж він буде разом із румунською стороною. Плани проекту повністю відповідають тим діям, які необхідно здійснити щодо поліпшення якості води. Провідна роль у реалізації проекту належить одеському виробничому управлінню водного господарства та Центру регіональних досліджень в Одесі.
Цього разу збір інформації та аналіз якості води буде здійснюватися на регіональному рівні. Секретаріат Комісії та наші експертні групи будуть долучатися до роботи на різних етапах і будуть координувати здійснення проекту на міжнародному рівні. Наприклад, наше завдання – допомогти представникам обох країн зустрітися за столом переговорів. Ми також надамо українським експертам сучасне вимірювальне устаткування та методики, надамо підтримку у менеджменті інформації щодо якості води.
Інший проект стартував також у жовтні в Карпатах, де бере свій початок річка Тиса. У ньому беруть участь п'ять країн, по територіях яких річка протікає.
Дослідження річки Тиси, виконані експертами Міжнародної комісії щодо захисту Дунаю, показали, що річку дуже сильно забруднено стічними водами, які скидають усі великі міста, що розташовані на її берегах. Це той випадок, коли очисні споруди вкрай необхідні.
Тому п'ять міністрів – із України, Румунії, Словаччини, Угорщини та Сербії, відповідальних за управління водними ресурсами, оголосили щодо своєї підтримки заходів, спрямованих на захист басейну Тиси від забруднень, повеней і посухи.
Таким чином, Комісія сьогодні працює на двох різних рівнях. Перший – загальна координація менеджменту річки на усій території дунайського басейну на міжнародному рівні. Другий – підтримка реальних проектів на регіональному рівні, головні виконавці яких – держави, що сусідять. В Україні – це спільний проект із Румунією в дельті Дунаю, а також проект за участю Румунії, Словаччини, Угорщини та Сербії на Тисі. Обидва проекти для України дуже важливі. Важливі вони у цілому й для розв’язання проблем Дунаю, тому що саме на місцевому рівні йде обмін інформацією, виробляється спільне бачення проблем і їхнього розв’язання. Така кооперація, взаєморозуміння та взаємодопомога – дуже істотний чинник.
