НОТАРІАЛЬНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЗА УЧАСТЮ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
У більшості своїй правила нотаріального посвідчення угод однакові для всіх, однак існують певні особливості посвідчення угод за участю юридичних осіб. Так, громадяни, як правило, приходять до нотаріуса із проханням підготувати проект угоди і стикаються з труднощами при самостійному складанні документів. Юридичні особи в більшості випадків представляють свої власні проекти, які майже завжди відрізняються від типових зразків. Громадяни звертаються за нотаріальним посвідченням угод, які за законодавством не обов’язково мають бути посвідченими у нотаріальній формі. Юридичні особи ж користуються послугами нотаріуса тільки в тих випадках, коли нотаріальна форма угоди прямо передбачена законодавством.
Вчиняючи нотаріальні дії за участю юридичних осіб, а саме – посвідчуючи правочини, нотаріус зобов’язаний перевірити обсяг цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочині. Такі вимоги містить Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України (далі – Інструкція). В п. 41 Інструкції зазначено, що нотаріуси при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичної особи мають ознайомитися з установчими документами, якими на сьогоднішній день є статут, рідше – установчий договір. Також нотаріусу надається свідоцтво про державну реєстрацію, видане державним реєстратором в межах Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” для встановлення факту створення та реєстрації юридичної особи.
Саме це свідоцтво підтверджує цивільну правоздатність юридичної особи. Бувають ситуації, коли від імені юридичної особи діє філія або представництво. В такому випадку перевіряються документи філії чи представництва. Але законодавство не визначає філію чи представництво юридичною особою. Наприклад, часто філія створюється як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі її функції або їх частину. Представництвом ж є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Нотаріальне посвідчення угод здійснюється шляхом здійснення на документі посвідчувального напису нотаріусом або іншою посадовою особою, що має право робити таку нотаріальну дію. Для нотаріального посвідчення угоди юридична особа представляє в нотаріальні органи наступні документи: установчі документи юридичної особи (статут або установчий договір); свідоцтво про державну реєстрацію; ідентифікаційний код за даними за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України; документи, що підтверджують повноваження особи, що буде в присутності нотаріуса підписувати договорі; та інші документи. Крім вищезазначених документів для різних видів угод потрібні додаткові документи (наприклад, при продажі нерухомості – технічний паспорт, реєстраційне посвідчення й т.п.). До здійснення посвідчувального напису на документі угоди нотаріус має перевірити відповідність угоди законодавству – зіставляє умови угоди з нормою права, що передбачає цю угоду. У випадку, якщо угода, проведена від імені юридичної особи, суперечить цілям і (або) предмету діяльності, зазначеним у його установчих документах, нотаріуси відмовляють у здійсненні нотаріальної дії. Якщо така угода пов’язана зі здійсненням діяльності, на заняття якої необхідне одержання ліцензії, то нотаріус перевіряє її наявність. Особистість представника юридичної особи встановлюється за паспортом (документом, що його заміняє). Крім того, нотаріус з’ясовує, на чому засновані повноваження представника. Якщо право укладання угод відповідною посадовою особою випливає з установчих документів, то необхідно представити документ, що засвідчує посадове положення представника юридичної особи. У зв’язку з цим не зайвим буде нагадати, що документом, що підтверджує повноваження керівника комерційної (некомерційної) організації, є посвідчення керівника, що видається органами, що здійснюють державну реєстрацію таких організацій. В інших випадках нотаріус має вимагати пред’явити доручення. При цьому треба мати на увазі, що доручення від імені юридичної особи видається за підписом його керівника або іншої особи, уповноваженого на це установчими документами, і має бути скріплене печаткою цієї організації. При посвідченні угоди за участю юридичної особи необхідно ознайомитися з установчими документами й відповідно до них і чинним законодавством визначити компетенцію органів управління юридичної особи, а також порядок прийняття ними рішень і здійснення дій. Правочин, що засвідчується нотаріально, підписується його учасниками, у тому числі й представником юридичної особи, у присутності нотаріуса. Про посвідченні угод за участю юридичних осіб також варто пам’ятати, що відповідно до діючого законодавства залежно від обсягу прав юрособи поділяються: на юридичних осіб, що володіють правом власності на їхнє майно; юридичних осіб, що володіють правом господарського відання майном, наданим їм власником для здійснення господарської діяльності; юридичних осіб, що володіють правом оперативного управління майном, яким вони наділені.
ПОРЯДОК ЗВЕРТАННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
Частина 3 статті 55 Конституції України закріпила право кожного громадянина після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за поновленням своїх порушених прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і, тим самим, визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини.
Перед тим, як звернутися зі скаргою до Європейського суду з прав людини, громадянин, насамперед, повинен використати всі доступні в країні, проти якої висувається скарга, засоби правового захисту.
По-друге, скаргу до Європейського суду необхідно подати у шестимісячний строк від дня винесення рішення національною судовою інстанцією, до якої може звернутись заявник з оскарженням порушеного права (в Україні відлік шестимісячного терміну починається від дати отримання рішення касаційної інстанції). Якщо скарга стосується судового вироку, тоді шестимісячний термін починається з моменту набрання вироком чинності.
Втретє, громадяни можуть надсилати скарги лише проти дій або рішень державної влади (парламенту, адміністрації, судів тощо) однієї з держав, які ратифікували Європейську конвенцію. Суд не розглядає скарги, що подаються на фізичних осіб, або на приватні організації (товариства).
Щоб подати скаргу до Європейського суду, необхідно заповнити спеціальний формуляр заяви та направити до Суду за адресою:
The Registrar European Court of Human Rights
Council of Europe
F-67075 STRASBOURG CEDEX
FRANCE – ФРАНЦІЯ
При цьому слід мати на увазі, що офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням заявник може звертатися до Секретаріату Суду українською мовою. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з заявником національною мовою. Але на наступних стадіях провадження Суд вестиме листування виключно англійською чи французькою мовами.
Відповідно до правила 47 Регламенту Суду, заява повинна містити: стислий виклад фактів, які особа бажає оскаржити, та сутність її скарг; зазначення прав, гарантованих Конвенцією, які були, на думку особи, порушені; відомості про засоби правового захисту, якими особа скористалася та перелік офіційних рішень у справі, із зазначенням дати кожного рішення, інстанції, яка його винесла, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень.
Процедура розгляду справи – безкоштовна. На початковому етапі процедура розгляду справ є письмовою, тому особиста присутність у Страсбурзі не потрібна. Заявника належно проінформують про будь-яке рішення, винесене судом у справі.
Відділ організаційно-аналітичного забезпечення діяльності управлінь, документування і контролю
ДОГОВІР ПІДНАЙМУ ЖИТЛА
Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ) передбачає право наймача на укладення договору піднайму житла. Згідно зі ст. 823 ЦКУ за договором піднайму наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом.
Договір піднайму є оплатним, розмір плати встановлюється за домовленістю сторін і є істотною умовою цього договору. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найма житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму.
Піднайм передбачений і житловим законодавством, де встановлено особливості договору піднайму в державному, комунальному та громадському житлових фондах. Так, згідно зі ст. 91 Житлового кодексу України (далі – ЖКУ) наймач має право надавати частину, а в разі тимчасового виїзду і все житлове приміщення у користування стороннім особам, якщо на це є згода усіх членів сім’ї наймача та згода наймодавця. Відносини з піднайму оформлюються відповідним письмовим договором між наймачем та піднаймачем з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній конторі.
Договір може бути укладений на певний або невизначений строк або до вимоги звільнити житлове приміщення.
Договір піднайму – оплатний договір, і однією з його істотних умов є угода між наймачем та піднаймачем про оплату за користування житловим приміщенням. Згідно зі ст. 95 ЖКУ розмір плати за договором піднайму хоч і встановлюється угодою сторін, але не може перевищувати розміру квартирної плати, яку сплачує наймач за надаване приміщення, і відповідно частини видатків на оплату комунальних послуг.
Стаття 93 ЖКУ передбачає умови, за яких не допускається укладення договору піднайму, а саме: якщо при вселенні піднаймачів на кожну особу, що проживає в даному житловому приміщенні, припадатиме менше норми середньої забезпеченості житлом у даному населеному пункті; якщо піднаймач, який вселяється у квартиру, де живуть два чи більше наймачів, страждає тяжкою формою хронічного захворювання, у зв’язку з чим він не може проживати у такій квартирі.
Договір піднайму припиняється після закінчення строку договору, і піднаймач не має права вимагати поновлення договору, а на вимогу наймача повинен звільнити житлове приміщення.
Договір піднайму може бути розірваний і достроково, якщо піднаймач та особи, що проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують житлове приміщення або використовують його не за призначенням, або, систематично порушуючи правила співжиття, унеможливлюють для інших проживання в одній квартирі чи будинку, а також у разі систематичної несплати квартирної плати (ст. 97 ЖКУ).
Якщо договір піднайму укладено без зазначення строку, наймач зобов’язаний письмово попередити піднаймача про припинення договору за три місяці. Якщо піднаймач відмовляється звільнити житлове приміщення, він та члени його сім’ї підлягають виселенню у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення. Піднаймач користується правом за згодою членів своєї сім’ї у будь-який час розірвати договір піднайму.
С. МАРТИНЕНКО, перший заступник начальника управління
