Біля високої прадавньої могили у селі Гвоздавка-Перша стоїть скромний обеліск з червоною зіркою. Так розпорядилася доля, що два захисники рідної Вітчизни – невідомий войовничий скіфський полководець і простий радянський солдат Георгій Дмитрович Федорцов – знайшли вічний спочинок біля знаменитої річки Кодими. Не відразу жителі села встановили ім’я загиблого солдата. Двадцять років тому місцеві слідопити разом з вчителем Марією Іванівною Іжевською з’ясували, що у цій скромній могилі похований уродженець Курської області (Росія) 32-річний рядовий Георгій Дмитрович Федорцов, який загинув 29 березня під час визволення нашого краю від фашистських загарбників.
Протягом багатьох років сільські краєзнавці листувалися з родичами загиблого солдата. Його сестра Марія Виноградова-Федорцова писала, що у їхній родині було п’ять братів і три сестри. Війна 1941-1945 років розкидала велику і дружню родину у різні боки. Наймолодший, Георгій, одним з перших пішов на фронт. Слідом за ним мобілізувалися ще два брати – Федір і Костянтин. Перший був поранений під Берліном за місяць до закінчення війни і невдовзі помер від гангрени у Польщі, похований у м. Познані. Костянтин воював від початку до кінця, у відставку пішов в званні полковника. Їхній старший брат Борис працював в тилу на одному з військових заводів у м. Свердловську, а Дмитро, військовий інженер, захищав далекосхідні рубежі.
Сестра також згадувала у своєму листі, що перші звістки з фронту почали надходити від Георгія в кінці 1943 року, а останній лист датується шостим березня 1944 року, зворотня адреса: Польова пошта № 71692-5...
Багато років педагог М.І. Іжевська разом з школярами доглядали солдатську могилу. Потім свій бойовий пост передала бібліотекарю Надії Іванівні Тоніній. І сьогодні гвоздавчани свято бережуть пам’ять про свого воїна-визволителя. А для фронтових листів-трикутничків односельчан, їхніх спогадів та фотографій земляків, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни, знайшлося місце в бібліотечній експозиції.
