Передплачую газету «Одеські вісті» з початку її випуску. Подобається, що в кожному номері висвітлюється життя і побут селянина-трударя, який, щоб прожити, в поті лиця трудиться на землі.
За спеціальністю я агроном. Освіту здобував в Одеському сільськогосподарському інституті, який закінчив у далекому 1964 році. Моїм першим місцем роботи став колгосп імені Свердлова Любашівського району. Тоді мене, молодого спеціаліста, до глибини душі вразило ставлення простих колгоспників до землі-годувальниці, вони всебічно турбувалися про родючість ґрунтів і безмежно раділи своїм успіхам. Адже це були не кращі землі в районі. Поля, з ярами та горбами, потребували від хліборобів суворого дотримання антиерозійної системи обробітку землі.
На превеликий жаль, сьогодні земля перетворилась на товар, втратила свою духовну цінність. Доморощені фермери намагаються витягнути з неї усі соки, не доклавши відповідних матеріальних затрат для відновлення її родючості. Разом з тим, грубо порушується сівозміна, що знекровлює землю. В результаті врожайність з кожним роком знижується. Це призводить до печального факту — дешевше переорати посіви і отримати якусь компенсацію за недорід, ніж випустити у жнивне поле комбайна. І найпечальніше те, що нинішні господарники не беруть до уваги чималий досвід попередників. Зокрема, з ліквідацією тваринницької галузі відпала потреба у багаторічних травах, які досить ефективно відновлювали плодючість ґрунтів, не кажучи про результати внесення органіки на поля.
Крається серце від того, що на очах знищуються результати колективної праці – багаторічні лісопосадки, висадку яких було розпочато у 1948 році і які захищали наші поля від вітрів, що видували плодоносний шар. Землезахисна робота продовжувалася і у 1970 році.
Після розпаювання землі та зубожіння сільського населення стали потроху зникати піввікові дерева. Їх досі продовжують вирубувати для опалення бідні селяни. А в цілому земельна реформа не покращила родючості наших українських чорноземів, а навпаки – знизила, що призвело до повального зменшення врожайності всіх сільськогосподарських культур.
