НА ЧЕСТЬ ЮВІЛЕЮ КОМАНДИ
У селі Червоноармійському Болградського району відбувся міжнародний турнір, присвячений 45-річчю місцевої гандбольної команди. В іграх взяли участь як юніори, так і ветерани цього виду спорту.
Змагання провадилися за ініціативою Одеської обласної федерації ручного м'яча, яку очолює Сергій Гриневецький, нині народний депутат України, за організаційної підтримки відділу молоді, спорту та туризму Болградської райдержадміністрації.
В них взяли участь збірні команди України, Молдови і, звичайно, господарі свята. Мешканці Червоноармійського неодноразово доводили, що люблять цей вид спорту і готують гідних спортсменів. Так, уродженець с. Червоноармійського, майстер спорту Петро Бааджи, який виступає у складі збірної України серед ветеранів, є бронзовим призером чемпіонату Європи 2007 року. І на цьому турнірі він одержав нагороду із рук президента федерації Сергія Гриневецького (на знімку) як кращий бомбардир. Також було відзначено нагородою заслуженого тренера України, майстра спорту Івана Фучеджи та інших ветеранів.
У цілому змагання показали, що з роками напруження на полі не слабне й не згасає бажання перемогти. Ну а переможцем турніру стала збірна команда України, друге місце здобула збірна Молдови, а бронзовим призером стала збірна Болградського району.
Спортивне свято стало яскравою подією для району, зібравши численних уболівальників та гостей. Після напружених ігор гості й учасники турніру відпочили на концерті артистів Одеської філармонії, який пройшов у Червоноармійському Палаці культури.
Тетяна МИХАЙЛОВА
ПЕРШІСТЬ З МІНІ-ФУТБОЛУ
Красноокнянщина часто стає господарем спортивних свят різного рівня, але офіційна першість Одещини з міні-футболу в Красних Окнах пройшла вперше.
Тут 15-16 травня відбулися змагання відкритої першості області з міні-футболу серед юнаків 1993-1994 р.н. У змаганнях взяли участь 10 команд: команда відділення Красноокнянської ДЮСШ при Ставрівській та Топалівській ЗОШ, команда ДЮСШ Красних Окон, Любашівської, Великомихайлівської, Миколаївської, Березівської, Роздільнянської, Котовської районних ДЮСШ, СК «Южний», ДЮСШ «Локомотив» м. Котовськ. Разом близько 120 юнаків.
Шляхом жеребкування команди були розподіленні на дві групи по п’ять команд.
Змагання почалися з параду команд та відкриття турніру. Слова привітання гості Красноокнянщини почули від голови районної ради Миколи Васильовича Лемищука, начальника відділу молоді та спорту Красноокнянської РДА Павла Володимировича Куликовського, заступника начальника відділу освіти Ольги Георгіївни Кучеренко, директора Красноокнянського НВК Валентини Степанівни Островської. Потім кращі учениці школи вручили представникам команд запашні короваї.
Ігри у групах пройшли в цікавій боротьбі, адже лише чотири команди потрапляли до півфіналу. Першу півфінальну пару склали футболісти Любашівської та Роздільнянської ДЮСШ, де сильнішими виявились вихованці спортивної школи м. Роздільної (рахунок гри 6:3). Вони і потрапили до фіналу. Другу півфінальну пару склали футболісти СК «Южний» та збірна Ставрівської та Топалівської ЗОШ. Абсолютним переможцем змагань стали вихованці Роздільнянської ДЮСШ.
До речі, дуже приємно, що всі спортивні заходи в Красноокнянському районі проходять за підтримки районного керівництва: голови районної ради Миколи Лемищука та голови районної державної адміністрації Василя Арнаута. Така підтримка надихає дітей до нових спортивних здобутків, а тренерів зобов’язує працювати на покращення результатів.
Максим МАКСИМОВ
ПЛАНЕТА-«М’ЯЧ»
ХТО НА СВІТІ НАЙМИЛІШИЙ, НАЙЗАМОЖНІШИЙ, СИЛЬНІШИЙ?
*Технічний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Стадіон «Шахтар» (Донецьк) Сергій Ісаков поділився з журналістами цікавою інформацією про нову арену клубу.
Він розповів, наприклад, що забезпеченням харчування високопоставлених гостей під час футбольних матчів будуть займатися три ресторани і чотири бари. Один з ресторанів має вид на футбольне поле. З його вікон також відкривається панорама парку імені Ленінського комсомолу. Зокрема, відмінно буде проглядатися центральна алея, що веде до пам'ятника Визволителям Донбасу.
Один з ресторанів буде функціонувати постійно і у неігрові дні, у двох інших можна буде святкувати різні урочистості, банкети, вечори під замовлення. Також для VIP-персон обладнуються гостьові ложі.
Для уболівальників футбольного клубу споруджується Фан-кафе поруч із музеєм «Шахтаря». Ще понад п'ятдесяти невеликих барів-буфетів розмістяться на всіх рівнях стадіону. Їхня конфігурація буде максимально зручною, а меню відвідувачі зможуть побачити здалеку на спеціальних табло. Так званий контроль черги дозволить спокійно, без штовханини і суєти підходити по одному і робити замовлення.
Окреме кафе передбачено для журналістів.
*Журнал «France Football» опублікував черговий список десяти найбільш високооплачуваних футболістів світу. Рейтинг граючих магнатів очолює, як і раніше, нинішній півзахисник американського клубу «Лос-Анджелес Гелаксі» англієць Девід Бекхем. Він заробляє близько 31 мільйона євро на рік. Друге і третє місця в цій класифікації посідають два південноамериканські гравці іспанської «Барселони» – опальний бразилець Рональдіньо – понад 24 мільйони і аргентинець Ліонель Мессі – 23 мільйони євро. Португальський півзахисник англійського клубу «Манчестер Юнайтед» Криштіану Роналду щорічно поповнює свій рахунок майже на 20 мільйонів. Далі йдують: француз Джон Террі («Челсі») – 13,9 мільйона, німець Міхаель Баллак («Челсі») – 13,8, бразилець Роналдо («Мілан») – 13,4, його земляк і одноклубник Кака – 12,9 і англієць Стівен Джеррард («Ліверпуль») – 11,8 мільйона євро.
А британське видання «The Sun» склало рейтинг найбільш... товстих гравців за всю історію футболу. Тут лаври першості дісталися бразильцю Роналдо. Услід за ним розташувалися Вільям Фолк, Нікі Куінн, Іан Молбі, Ференц Пушкаш, Невілл Саутхолл, Ніл Раддок, Енді Рід, Томас Брулін і Джон Харстон.
*На телеекранах СНД от-от повинні з'явитися рекламні ролики за участю головного тренера збірної Росії з футболу Гуса Хіддінка і нападника національної команди, спартаківця Романа Павлюченка. Обидва, на думку замовників, напередодні фінального турніру першості Європи будуть сприяти, як досить популярні особи, більш успішному продажу телевізорів південнокорейського виробництва на пострадянському просторі. Російські ЗМІ зустріли цю новину, м'яко кажучи, без особливого ентузіазму, відразу згадавши ряд історій, коли участь спортивних зірок у рекламних кампаніях напередодні важливих стартів оберталася провалом у ході турнірів для команд і окремих спортсменів.
Так, в 1996 році голкіпер тодішньої збірної Росії Дмитро Харін і нападник Ігор Добровольський (наш земляк з Роздільної) дружно рекламували шоколадний батончик, який нібито допомагає відновлювати сили після виснажливих тренувань (як тут не згадати наше «Не гальмуй! Снікерсуй!»). Росіяни тоді виступили провально, а Харін у матчі з німцями пропустив три м'ячі.
На корейсько-японському Мундіале-2002 російська збірна покладала особливі надії на Олександра Мостового, але йому в підсумку не довелося зіграти там жодного матчу. За офіційною інформацією, через травму, за неофіційною – через рекламний конфлікт: одна фірма уклала контракт зі збірною, друга – безпосередньо з форвардом. У підсумку – команда знову виступила значно нижче своїх можливостей.
Зірка санкт-петербурзького «Зеніта», який щойно блискуче виграв Кубок УЄФА, він же – нападник нинішньої збірної Росії Андрій Аршавін був рекламним обличчям однієї з компаній мобільного зв'язку, потім – політичної партії, тепер – взуттєвої фірми. І знову бізнес-активність обернулася спортивною осічкою. На превеликий жаль, Андрій, який перебуває в чудовій спортивній формі, пропустить через безглузду дискваліфікацію як мінімум два із трьох можливих матчів збірної своєї країни на Євро-2008.
Рекламні сесії обернулися невдалими спортивними результатами не тільки для футболістів Російської Федерації. Вони коштували олімпійських нагород різних ступенів фігуристу Євгену Плющенку, гімнастці Аліні Кабаєвій, тенісистці Олені Дементьєвій, стрибуну у воду Дмитру Саутіну, спортивній гімнастці Світлані Хоркіній...
Ось чому, розміщуючи повідомлення про рекламну діяльність Хіддінка і його підопічного Павлюченка, наші російські колеги молять Бога, щоб це не вплинуло на гру футбольної збірної їхньої країни.
За матеріалами вітчизняних і закордонних ЗМІ підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
Олімпійці Ігор РАЗОРЬОНОВ: «СЬОГОДНІ У НАС ДУЖЕ СИЛЬНА ЗБІРНА, І МИ НЕ БОЇМОСЯ КОНКУРЕНТІВ»
Довідка «ОВ»:
Ігор Разорьонов народився 25 березня 1970 року в селищі Червоний Лиман Донецької області.
Репрезентує обласну організацію ФСТ «Колос».
Тренер Юрій Кучинов.
Досягнення: бронзовий призер чемпіонату світу 1993 р., бронзовий призер чемпіонату Європи 1994 р., чемпіон світу 1995 р., 1998 р., бронзовий призер чемпіонату світу 2001 р., чемпіон Європи 2003 р., володар Кубка світу 1993-го і 1995 років.
Срібний призер Олімпійських ігор-2004.
Кількаразовий чемпіон України.
Сьогодні важкоатлет Ігор Разорьонов у складі збірної перебуває на олімпійській базі в Кончі-Заспі, де активно готується до Олімпіади в Пекіні.
– Ігоре, як відбувається підготовка до Олімпійських ігор?
– Дуже добре. Нам створили всі необхідні умови для проведення тренувань, і з усіма хлопцями збірної ми продуктивно тренуємося по кілька разів на день із невеликими перервами. Відзначу, що сьогодні у нас дуже сильна олімпійська команда з важкої атлетики, яка здатна здобути кілька медалей. Керівництво збірної в особі головного тренера Василя Кулака покладає великі надії, звичайно, не лише на мене, але й Артема Удачина з Маріуполя, Артема Іванова із Криму та інших хлопців. Ці спортсмени неодноразово здобували медалі на престижних європейських змаганнях. Взагалі ми не боїмося конкурентів, адже ми не гірші, а багато в чому й кращі за інших.
– А який результат на майбутніх Іграх Ви б повважали для себе прийнятним?
– Як мінімум виступити не гірше, ніж в Афінах. Як станеться, не знаю. Зараз я цілком зосереджений на тренуваннях. Відчуваю, що перебуваю в добрій формі, незважаючи на те, що торік мені зробили операцію на коліні. А до Олімпіади ще встигну перевірити свої сили на чемпіонаті України, який відбудеться наприкінці травня в Миколаєві.
– Ігоре, я пам'ятаю один неприємний епізод у Вашій біографії, коли Ви довго готувалися, але не поїхали на чемпіонат світу-2005 у Катарі. Чому це сталося?
– Це сталося не через травму і, не дай Боже, дискваліфікацію, а через нестачу ... медикаментів. Не подумайте, що мова йшла про якийсь допінг, ні. Ці медикаменти допомагають організму витримувати божевільні навантаження, яким піддаємо себе ми – важкоатлети, щоб приносити своїй країні олімпійські медалі. Коштують ці препарати багато, а грошей тоді на всіх і не вистачило. Я зрозумів, що до загального рівня нормальної підготовки не дотягнув, а повертатися без медалі не хотів. Тому із тренером Юрієм Кучиновим дійшов висновку, що той старт пропущу, дам дорогу молодим, а сам краще підготуюся до наступних турнірів. Хоча я міг би бути у трійці, але для цього треба було забрати всі препарати у інших збірників і все витратити на себе.
– Як сьогодні державні органи піклуються про важку атлетику?
– Я не можу сказати, що від нас відвернулися. Але у всіх країнах фармакологія для спортсменів – це турбота держави. Але навіть стипендій, які нам платять, не вистачає для серйозної підготовки. Перед Олімпійськими іграми увага, звичайно, підсилюється, але на початку спортивного чотириріччя підтримки бракує. Будь-який вид спорту зараз дуже залежить від фармакології. У всіх країнах це вже давно зрозуміли. У Росії, Білорусі із цим немає жодних проблем. А ми часом повинні думати, де чого дістати. Адже відновлювальні препарати коштують дуже дорого.
– Ігоре, сьогодні дуже гостро стоїть проблема допінгу. Ви постійно застосовуєте різні незаборонені препарати, але ризик опинитися дискваліфікованим все-таки є?
– Так, ще який! На жаль, у важкій атлетиці не виключена можливість випадкового вживання заборонених препаратів. Адже їх список постійно змінюється. Багато заборонених препаратів є частиною звичайних ліків. Але це не завжди можна стовідсотково визначити, та й їхня складова дуже мала. А взагалі всю антидопінгову політику треба переглядати і впроваджувати серйозні корективи. До речі, у важкій атлетиці дуже суворі покарання за застосування допінгу. Так, якщо на Олімпійських іграх спортсмена-важкоатлета викрили в його застосуванні, то на наступних Іграх він не має права брати участі.
– Ігоре, на завершення згадайте про свій виступ в Афінах, де Вам вдалося здобути «срібло»?
– Тоді мені випала велика честь вийти на поміст саме у День незалежності України – 24 серпня. Після першої вправи – ривка – я посідав 5-те місце. Потім була серія підходів, і перед останнім з них за сумою показників я вже забезпечив собі бронзову медаль, програючи друге місце угорцеві Ференцу Гурковичу за трохи більшою власною вагою – різниця становила близько 190 грамів. Якби я ще додав 5 кілограмів, то у сумі двоєборства виходило 425 кілограмів, і я ставав олімпійським чемпіоном, тому що обходив росіянина Дмитра Берестова за рахунок меншої власної ваги. Тому в останньому підході замовив 235 кілограмів, але, на жаль, не зміг впоратися із цією вагою, залишившись на третьому місці. На жаль, невчасно далася взнаки травма. Але в підсумку я здобув срібну медаль, тому що Гурковича дискваліфікували через вживання забороненого анаболічного стероїду. До речі, угорський спортсмен спочатку відмовився повертати медаль, подавши до суду на рішення допінгової комісії, але програв. І лише через два місяці срібну медаль було доставлено до Києва, де мені її врочисто вручив президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка.
Євген НИЗОВ
