Наша газета вже писала («ОВ», 3.04. ц.р.) про нагородження ветеранів культпраці дипломами «Майстер клубної справи», заснованими Одеським обласним центром української культури. Починаємо публікацію серії матеріалів про цих чудових людей.
ВСТИГНУТИ Б ЗРОБИТИ БАГАТО
…Крутий поворот змінив її життя назавжди.
– А було це так. Село Орлівка, що в Ренійському районі, практично нічим не відрізняється від інших сіл – там навіть немає інституту мистецтв, – жартує Марія Георгіївна Катаной, – але там народилася я.
У школі і після її закінчення вона була активною учасницею художньої самодіяльності. Юній Марічці найкраще вдавалося співати і танцювати. Минав час... Ким бути? Після закінчення педучилища в Кагулі вона працювала вчителькою молодших класів і вела хор. Творчість докорінно змінила життя, остаточно визначила долю Марії. Вона закінчила Кишинівський інститут мистецтв. З 1976 року родина Марії Георгіївни Катаной мешкає в Рені.
Її чоловік, Михайло Георгійович, 27 років працював директором районного Будинку культури. Це красиве подружжя, Марію і Михайла, поєднували дві любові: любов одне до одного і до спільної, улюбленої культпраці. Але Михайло Георгійович передчасно пішов з життя... Марія Георгіївна працювала далі, виховувала двох синів, а потім онуків. За довгі роки Марія Катаной працювала в багатьох сферах такої багатогранної культпраці. Керівниця хору, методистка РБК, художній керівник, солістка легендарного ансамблю «Извораш», начальниця районного відділу культури – перелік можна продовжити. Тільки людина, яка щиро любить свою професію, може так довго працювати на ниві культпраці за майже символічну плату. І сьогодні у Марії Георгіївни багато планів, нерозв’язаних проблем, що стосуються улюбленої роботи.
– Хотілося б багато встигнути зробити. Люблю вишивати, моделювати театральні костюми, але, на жаль, не завжди вистачає часу, – говорить Марія Георгіївна.
До речі, вона зібрала різноманітні чудові фольклорні матеріали і мріє видати їх окремою збіркою. Хочеться побажати Марії Георгіївні успіхів і здійснення цієї мрії.
