КОЛИ У ГОСПОДАРСТВІ ВСЕ НАДІЙНО
Для кам’янських хліборобів нинішні жнива – як друге народження. Давно вони не відчували себе справжніми господарями землі, а тепер, слава Богові, звершились їхні надії, і звершились завдяки людині, яка наважилася підняти з колін господарство, що гине, – Сергію Володимировичу Паращенку, нині керівникові одного із найбільших та успішних у Арцизькому районі та області господарств – «Агрофірма «Бургуджи». Створивши «на уламках» приватне сільськогосподарське підприємство «Россия-Юг», він вклав у його розвиток солідні кошти, погасивши усі минулі борги. Люди замали гідно оплачувану роботу та повну впевненість у завтрашньому дні. А в їхньому селі Кам’янському зовсім іншим руслом потекло життя. Як говорить виконавчий директор «России-Юг» Віктор Терентійович Петренко, «із приходом нового господаря справи стрімко пішли вгору».
Це підтверджують і нинішні жнива «России-Юг». За три дні було зібрано увесь озимий ячмінь із середньою врожайністю у 39,7 центнера з гектара. 1000 тонн намолоту за один лише робочий день – такої продуктивності праці тут давно не бачили. І не лише тут. Тому деякі скептики цьому навіть і не вірять. І дарма. Тут панує чітка організація праці. Коли на полях господарства «Бургуджи» пройшов дощ, усю техніку звідти терміново перекинули до «России-Юг». На одному полі працювало 16 комбайнів! Навіть старенькі «ниви» «СК-5» видавали високий результат. Утім, такому досвідченому комбайнеру, як Володимиру Ніколенку будь-яка техніка підвладна. Нинішні жнива у нього вже 26-ті.
– Як настрій? – запитала в нього у полі.
– Відмінний! Урожай радує. Тільки б погодка не підвела, а ми свою справу знаємо. Сергію Володимировичу спасибі, він життя в нас вдихнув.
На завтра загін переходив уже на зріле пшеничне поле. А вночі на повний хід збирали ріпак.
Перебуваючи у господарстві, я переконалася, що механізатори й водії тут справжні професіонали.
В «России-Юг» збиранню підлягають 2500 гектарів, і впоратися із усім тут мають намір за 12 днів. Віктор Терентійович із задоволенням коментує: «Хлопці буквально рвуться у бій».
Побували ми й на току. Зерно звідси возять своїм транспортом і прямо в порт – там ціна вища, і на зберігання на Аліягське хлібоприймальне підприємство.
Завідувач гарману, ветеран господарства Володимир Падура говорить:
– Не зерно – казка! Лише ціну не за вкладеною працею в нього дають.
Справді, із розрахунку нинішніх цін на пальне, зерно мало б коштувати не менше двох гривень за кілограм. А сьогодні треба продати його шість-сім кілограмів, щоб купити літр пального. Така ось арифметика.
Зі Степаном Івановичем Івановим – першим заступником голови Арцизької райдержадміністрації та начальником управління агропромислового розвитку ми об’їхали усі поля «России-Юг». І скрізь в усьому відчувається господарська рука. Просо дуже гарне. Але йому ще зріти до кінця липня. А взагалі, як пояснює Степан Іванович, ситуація складається таким чином, що пшениця, ярий ячмінь та ріпак будуть збиратися одночасно. І, звичайно, перш за все візьмуться за доглянуті, із вочевидь високою врожайністю поля.
– Нічого, впораються, – говорить він.
У цьому господарстві зараз усе надійно. І ферма ВРХ працює. Там зараз 160 корів. Кормів заготовили достатньо. Немає проблем із кадрами. На жнивах – повноцінна бригада обслуговування. Напоготові – трактор із бороною, пожежна машина, бензовозка із водою.
Ми усю цю «сторожову техніку» бачили. То ж НП – виключена.
Ну, а район у ці жнива має зібрати 52 тисячі гектарів зернових та зернобобових (без кукурудзи) і 19 тисяч гектарів озимого ріпаку. Своєю та залученою технікою мають намір зібрати усе за 18 робочих днів. Але, судячи з того, як розвиваються події на бойовищах за великий хліб, жнива завершаться раніше.
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», Арцизький район
КУРКА-ГОДУВАЛЬНИЦЯ І ПІВЕНЬ В ОРЕНДІ
– Як живеш, тітко Анюто?
– Та яке може бути життя у вісімдесят років?!. Із усього господарства в мене залишилася тільки одна курка. Ще, щоправда, є півень, але він найнятий... Чого смієшся? Зовсім не смішно. Усіх моїх курей покрали місцеві алкоголіки – працювати не хочуть, а смачно поїсти люблять. Хто мене, самотню пенсіонерку, захистить? На нашій вулиці вже майже нікого не залишилося, хати занедбані... Так от, одна курка від розбійників дивом залишилася. Але від туги нестися перестала. Я пішла до знайомої: «Дай, кажу, одного півня в оренду. Я твого Петьку-красеня і нагодую, і напою. Він буде в мене кукурікати і курку топтати. Вважай, що я його наймаю на роботу». Ну, чого ти знову смієшся? Справи пішли вгору! Тепер одна курка мене забезпечує – дає чотири яйця на тиждень. А скільки мені, пенсіонерці, треба...
Сумну історію сільської жінки про єдину курку-годувальницю і «найнятого півня» я згадала, як це не дивно, після розмови з головним агрономом управління агропромислового розвитку Кілійської райдержадміністрації Анатолієм Федоровичем Кривенком, а також його колегами-аграріями – начальником управління Іваном Дмитровичем Булгаровим і головою сільгоспкооперативу «Родина» Віктором Івановичем Носачем. А розмова була серйозна – про жнива. Який може бути зв'язок між орендованим Петькою і збиранням врожаю? Судіть самі.
Кор.: Сьогодні рясні кілійські ниви радують око. Але, як говорить народна мудрість, не той хліб, що в полі, а той, що в коморі. Чи вистачить сил, щоб без втрат зібрати такий чудовий хліб?
А. Кривенко: У наших Буджацьких степах такі врожаї справді бувають раз на тридцять років. У Кілійському районі почали збирати озимий ячмінь – виходить по 35 центнерів з гектара! Потім підуть ріпак, пшениця тощо. У сільгосппідприємствах району є 100 комбайнів, плюс до цього до збирання додатково залучені за договорами 42 зернозбиральні машини. Крім цього, у наш південний район підтяглися без запрошення ще близько сорока комбайнів – вони, якщо буде потреба, готові прийти на допомогу! З врахуванням всіх зосереджених сил на один комбайн припадає 200 гектарів, а отже, збирання повинно пройти в оптимальний термін. Комісія об'їхала всі зернотоки – вони готові до роботи. Кілійський елеватор може приймати зерно в необмеженій кількості, доводити його до кондиції.
Кор.: Техніка налаштована, а люди?
І. Булгаров: Напередодні жнив з ініціативи голови Кілійської райдержадміністрації Івана Івановича Поджарова пройшов День поля – семінар для керівників сільгосппідприємств і головних агрономів. Почався він на Кілійській сортовипробувальній станції, якою керує Галі Борисович Байбіков. Це – науково-виробниче підприємство, де працює колектив справжніх професіоналів. Вони допомагають аграріям району підбирати найбільш продуктивні і найстійкіші до наших степових посух сорти зернових і технічних культур. Учасники семінару подивилися досягнення таких підприємств району, як ТОВ «Лад-Агро», «Победа», СВК «Родина», «Маяк», «Россия» і багатьох інших, обмінялися досвідом роботи. Всі були приємно здивовані тим, який у нас багатий край. Хоча ще торік, після посухи, не знали, як встоїмо на ногах. Вважаю, що ми вижили завдяки мужності керівників підприємств.
Кор.: Хочу, щоб враженнями поділився і керівник сільгоспкооперативу.
В. Носач: Такі семінари мають велике значення, адже все пізнається у порівнянні. Кожен керівник мав можливість проаналізувати стан справ у своєму господарстві, почерпнути для себе щось нове. СВК «Родина», яке я очолюю, два роки тому стало насінницьким підприємством. По-перше, самим потрібен якісний насіннєвий матеріал, а купувати його – дуже дорого. По-друге, ціни на насіння значно вищі, ніж на звичайне зерно.
А. Кривенко: Хочу додати. Нещодавно у нашому районі, на базі СВК «Маяк», було проведено семінар щодо вирощування ріпаку. Фахівцям було показано різні гібриди цієї культури, які можуть дати з гектара по чотири тонни насіння, тобто в три рази більше, ніж ми збираємо зараз. Треба подумати: може, не варто засівати ріпаком 10 відсотків площ району? Є сенс скоротити їх вдвічі, просто користуватися гарним посівним матеріалом – ми повинні виходити на сучасний рівень господарювання.
Кор.: Залишилася позаду велика робота. У поля вкладені величезні кошти. Як селяни планують розпорядитися новим врожаєм? Як мінімум, треба оновлювати техніку.
І. Булгаров: По-перше буде зроблено розрахунок з пайовиками. За оренду землі люди одержать у цілому близько 15 тисяч тонн зерна. Краще буде засипано на насіння. Інше зерно піде на погашення кредитів. Будемо сподіватися, залишиться і на інші потреби.
Кор.: А кредитів сільгоспвиробники взяли багато?
А. Кривенко: Повний моніторинг ми провести не можемо, не кожен керівник буде розповідати про свої фінансові справи, це – комерційна таємниця. Офіційно кредитів у банках наші підприємства, на жаль, взяли небагато. Після торішньої посухи, що завдала сильного удару по економіці господарств, вони реально не могли взяти кредити. Банки їх просто не видавали. Щоб засіяти і обробити поля, багатьом доводилося брати товарні кредити. А це, як Ви знаєте, не кращим чином характеризує стан справ у нашій економіці. Але це – не для друку.
Кор.: Чому ж? Ми говоримо про реалії. Ось Ви, Вікторе Івановичу, зверталися по допомогу до банків?
В. Носач: Так. Але з кожним роком кредити брати все важче і важче. Відсотки ростуть. Ще недавно ми брали довгостроковий кредит під 17%, а зараз вже – 21%. Тим часом у цивілізованих країнах сільське господарство кредитується максимум під 4% – більше банкіри не мають права брати.
Кор.: Так, відрізати від короваю селянина п'яту частину – це «круто»... Скажіть, чи вдалося підприємствам району, щоб зібрати весь хліб, запастися достатньою кількістю пального?
А. Кривенко: Звичайно, ми його купуємо, тільки ось за якими цінами?!. Нам ніхто не пояснює, чому щодня дорожчають ПММ, але якщо булка хліба підвищиться в ціні на п'ять копійок, запитують на найвищому рівні.
В. Носач: Ще в січні ми брали дизпаливо по чотири гривні, зараз – близько семи. Цими днями пройшла інформація, що ціни на ПММ підвищаться ще на 29%. І із чим ми, селяни, залишимося? Зберемо врожай, віддамо борги, і знову починати з нуля?
І. Булгаров: Жнива стартували, а ціни на зерно поки що ні, і це нас дуже тривожить. Говорять, пшениця йде по 1,2 гривні за кілограм, але в тому-то і справа, що за такими цінами не беруть. Ми порахували: якщо цього року стартова ціна на хліб буде меншою 1,3 гривні, то навіть за такого високого врожаю селяни не поліпшать свого фінансового становища.
А. Кривенко: Великий вал зерна – це більші витрати на його перевезення, обробку. А скільки коштує збирання? Якщо торік за оренду залученого комбайна платили 100-120 гривень у розрахунку за скошений гектар, то зараз просять до 350 гривень, причому, орендовану техніку треба заправити своїм пальним. Порахували: зібрати один гектар орендованим комбайном – це віддати йому 5 центнерів від врожаю.
В. Носач: Як би там не було, а хліб ми зберемо. Потім посіємо озимі під врожай 2009 року. І... знову почнемо позичати. Врожай добрий, але райдужних планів ми не будуємо.
Кор.: І, все ж таки, хочеться сподіватися на краще. Успішних вам жнив! (А сама згадала розказану на початку історію про єдину курку...)
Антоніна БОНДАРЕВА, власкор «Одеських вістей», Кілійський район
