У СЛІД ЗА ТЕЗКОМ ЗІ США ПРЕЗИДЕНТ ІТАЛІЇ ТЕЖ ОБІЦЯВ УКРАЇНІ ПДЧ
Перебування Глави Української держави в сонячній Італії, на відміну від попередніх державних візитів Ющенка, в електронних і паперових ЗМІ майже не висвітлювалося. Вся увага електорату навмисно приверталася до телезвернення Віктора Андрійовича, записаного напередодні вильоту до Рима і присвяченого «проблемі Юлії Тимошенко».
Насправді ж на підготовку короткострокового вояжу на Апенніни українська дипломатія кинула, без перебільшення, величезні сили й фінансові ресурси. Дві основні теми високосвітських перемовин Віктора Ющенка з колегою Джорджио Наполітано й Прем’єр-міністром Сильвіо Берлусконі можна сформулювати приблизно так: «перевербовування» лідерів європейської держави з «пасивних спостерігачів» на затятих прихильників вступу України до НАТО – і «кардинальний злам» взаємовідносин італійської влади та численних українських «арбайтерів», що почали опановувати ці теплі й благодатні краї ще в період президентства Леоніда Кучми.
Виходячи з офіційних повідомлень, оприлюднених обома сторонами переговорів, можна зробити висновок про успішність візиту, що завершився. Президент Джорджио Наполітано чітко й однозначно пообіцяв підтримати на грудневій зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО прохання України про приєднання її до плану щодо членства в Альянсі. Тому що його співгромадяни «спостерігають за Україною з великою симпатією. Це великий народ з великими історичними традиціями». У період із січня 2005 року (тобто після приходу до влади Ющенка та його команди) товарообіг між Італією й Україною зріс у чотири рази, склавши за підсумками першого півріччя 2008 року $2,6 млрд. Італія, за словами Наполітано, повністю поділяє позицію України, що засудила «російську агресію в Грузії» (схоже, с-р Джорджио не обізнаний про наявність розбіжностей в українських «верхах» із цього приводу – авт.); принцип поваги до суверенітету й незалежності будь-якої країни для італійців є «важливим і основним». Ющенко у зв’язку із цим зауважив, наскільки благотворно для його країни «поширення зони безпеки на схід, що вважається одним з головних стратегічних інтересів країн Євросоюзу». Президент України підкреслив також важливість «забезпечення балансу безпеки в регіоні Чорного моря». Явно маючи на увазі при згадуванні про «баланс» недавні походи кораблів Чорноморського флоту РФ до берегів Грузії.
Такими ж результативними виявилися й прохання Ющенка легалізувати перебування в Італії значної частини української громади. Італійська сторона, з огляду на переважно «законослухняне» поводження українців-заробітчан, висловила готовність зняти чимало перешкод для узаконеного працевлаштування прибулих зі слов’янської держави, а ще пообіцяла сприяти «задоволенню їхніх культурно-освітніх потреб». Власне, і до цього в італійських коледжах і навіть вузах без проблем навчалися діти «східних робітників», хіба що плату з них стягували без належних місцевої молоді істотних знижок.
Протягом 10 найближчих днів у Римі, за участю високопоставлених чиновників з Міністерства у справах сім’ї, молоді й спорту, Мінпраці й соціальної політики, а також МЗС України буде доопрацьований проект угоди, що передбачає надання десяткам тисяч «українських італійців» достатніх гарантій і соціальних прав. Насамперед, зрозуміло, це стосуватиметься тих, хто безпосередньо допомагає зміцнювати економіку Італійської Республіки. Для наймолодших членів родин заробітчан у Вічному Місті відкриють наступного року українську недільну школу.
До слова, на початку червня Віктор Ющенко під час офіційного візиту до Португалії «випросив» у Президента Анібала Каваку Сілви й Прем’єр-міністра Жозе Сократеша солідний «соціальний пакет» для співвітчизників, що облюбували цю частину Піренеїв з тією же банальною метою – заробити на утримання власних родин.
