Дізнавшись про те, що Степан Герасим’юк, головлікар «Бессарабського лікувально-діагностичного центру», створив у Шабо благодійну організацію «Промінь надії», згадала історію його драматичного дитинства. Хлопчик залишився інвалідом внаслідок безглуздої випадковості. На чотири з половиною роки серйозна травма поклала його до дитячого санаторію у Затоці.
Одного разу для консультацій туди прибув київський професор-травматолог. Зупинився біля ліжка маленького Степанка, суворо запитав персонал:
– А цей козак чому не ходить?
– Безнадійний...– ховаючи очі, пояснювали медики.
Розгніваний професор звелів негайно викликати батька хлопчика:
– Поставимо хлопчика на ноги! Випадок вкрай занедбаний, кульгавість залишиться, але це вже півбіди. От тільки оперувати потрібно буде їхати до Києва.
Вранці батько поїхав продавати єдину корову-годувальницю, щоб виручити гроші на дорогу і лікування сина. А маленький Степанко, який не спав всю ніч, молився і обіцяв, що якщо зможе ходити, обов'язково вивчиться на лікаря, який "буде зрощувати зламані кістки".
Тепер про Герасим’юка – талановитого хірурга, спеціаліста екстремальної травматологічної та ортопедичної допомоги, добре знають за межами області. У Шабо він створив лікувальний центр, куди їдуть із сусідньої Молдови і навіть Білорусі.
Степан Павлович пам'ятає виконані обіцянки професора, які зблиснули для нього рятівним променем надії. Тому власні щирі обіцянки допомоги дітям, які перебувають в умовах життєвої кризи, також підкріплює реальними справами.
Благодійністю та соціальною підтримкою дітей з багатодітних родин, дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, інших соціально незахищених категорій керівництво "Бессарабського лікувально-діагностичного центру" займалося задовго до появи Указу Президента України щодо створення благодійної Національної ради "Зігрій любов'ю дитину".
З часу створення Центру у 2000 році, тут постійно оточували турботою і любов'ю дітей складної долі. Діти, почувши, що в лікарні їх можуть нагодувати, спочатку приходили спонтанно. З багатьма з них лікарі розмовляли, хоч якось полегшуючи тяжке життя дитини, у якого мати або батько, а то і одразу обоє, п'яниці або наркомани. Згодом дітей почали запрошувати їсти до певного часу, а до свят, з врахуванням потреб дітей, готували подарунки. Часто у Різдвяні канікули в сільському Будинку культури для шабівської дітвори влаштовували масові урочистості з врученням гостинців.
Сьогодні, коли головлікар Степан Герасим’юк третій рік офіційно керує благодійною громадською організацією "Промінь надії", його можливості щодо надання допомоги істотно розширилися. Згодом до ініціативи родини Герасим’юків, – Степана Павловича та його дружини, лікаря-терапевта Людмили Василівни, – долучилося багато небайдужих людей з Білгород-Дністровського району. Вони оточили дітей увагою, турботою і любов'ю. Дітям дарували взуття та одяг до сезону, шкільні приладдя, іграшки. Стало вже звичним: коли дитина підростала, батьки з малозабезпечених і багатодітних родин повертали до Фонду раніше видані, але збережені у доброму стані речі та іграшки. Як кажуть, на виріст.
Бездоганна репутація і хрис- тиянська щедрість сім’ї Герасим’юків багатьох до добра спонукала. До початку нинішнього вересня на підготовку дітей до школи «Промінь надії» зібрав понад п’ять тисяч гривень. Закуплено нове взуття, одяг, ранці, канцтовари. Сьогодні чотири групи благодійної організації «Промінь надії» – молодша, середня, старша та молодіжна, поєднують майже сто дітей не лише з Шабо, але й навколишніх сіл – Прибережного та Мологи.
Завдяки спонсорам, які, до речі, не поспішають афішувати добрі вчинки, справа успішно рухається. В суботу та неділю з допомогою семи педагогів з вищою гуманітарною, християнською і музичною освітою відкриваються творчі здібності у дітей різних вікових груп. Крім духовного виховання, діти опановують творчі навички. Для роботи вокально-інструментального ансамблю закуплена чудова апаратура та інструменти. За допомогою педагогів діти наочно знайомляться з державною символікою,пізнають багато нового про устрій держави, навчаються любити свою країну. Головне, кожний з вихованців здобуває реальний шанс для розкриття індивідуальних творчих можливостей і віру у власні сили. За час регулярних занять багато з них досягли чудових результатів. Самодіяльні артисти із задоволенням виступали з концертами на Різдво і Новий рік, 8 Березня, на День Перемоги та Міжнародний день захисту дітей не лише перед односельцями, але і в інших селах. Їздили і в сусідні райони.
Важливо і те, що тут дітей добре годують. Голодних не залишається, на всіх вистачає і м’ясних бутербродів, і какао з молоком. Найменші люблять посмакувати, дивляючись мультфільми. Старші з дітей, з ким мені довелося поспілкуватися, відверто зізнавалися, що тут їм дуже цікаво. Але сюди вони приходять і тому, щоб і самим поїсти і нагодувати своїх молодших братиків і сестричок.
Ідея морального навчання і об- ’єднання дітей зміцніла. Тому засновники «Променя надії» звернулися до районної влади з проханням оформити оренду кінотеатру «Ювілейний», де вони, паралельно із заняттями, могли б налагодити безкоштовну демонстрацію художніх фільмів, зокрема з шкільної програми. До цього будинок кінотеатру через недобру славу стояв пусткою два роки.
Білгород-Дністровська райрада, у комунальній власності якої перебуває даний об'єкт, не перешкоджала. Заручившись підтримкою голови та багатьох депутатів райради, засновники "Променя надії" почали переговори з колишнім орендарем "Юності", виплативши господареві колишнього бару понад 43 тисячі гривень за залишене майно. Пізніше, пройшовши належну за законодавством тендерну процедуру, "Промінь надії" серед трьох претендентів, виграв конкурс оренди. Здавалося, благородна справа увінчалася успіхом, і райрада заготувала орендний договір.
– Мене, як одного з постійних благодійників "Променя надії" здивував небувалий розмір встановленої орендної плати, – розповідає депутат Білгород-Дністровської райради Дмитро Барвіненко. – Оренда під час перебування у "Юності" бару становила 200 гривень на місяць. Для нас же, неприбуткової благодійної організації, яка піклується про знедолених дітей, її збільшили до 1700 гривень, тобто у вісім з половиною разів! Пізніше, після багаторазових переговорів суму знизили до 1382 гривень на місяць (як з'ясувалося за існуючою методикою постанови Кабміну). Директор Герасим’юк на знак згоди поставив під договором свою печатку і підпис. Але ми з іншими депутатами райради вважаємо таку плату занадто завищеною для благодійного фонду. Тому вирішили розглянути питання зниження на профільних комісіях.
У Шабо, щоб докладно ознайомитися із справою, приїздили депутати райради, спеціалісти відділів культури, освіти, сім’ї та молоді, інших профільних відділів Білгород-Дністровської РДА. Нас активно підтримали.
Але пізніше почали відбуватися дивні речі! До порядку денного минулої сесії це питання так і не включили. У жодному з кабінетів райради слідів підписаного договору знайти не вдається. А на підготовку будинку до зими часу практично не залишилося! На сьогодні відчутно протікає дах кінозалу, у будинку розпочато ремонт туалетів, інші роботи. Коли "Промінь надії" приймав майно колишнього бару, ми просили представників райради взяти участь в інвентаризації, і дуже розраховували, що майбутні витрати щодо обсягів ремонтних робіт істотно вплинуть на розмір орендної плати. Сьогодні ж, коли орендна плата затверджена, райрада призначає день і час інвентаризації, на яку ніхто із чиновників Білгород-Дністровської райради, як і Шабівський сільський голова, не з’являється. Мабуть, ці люди забувають, що йдеться не про тривіальний бізнес, а про дітей, які надзвичайно потребують нашої опіки і допомоги.
