Одеська філія Грецького фонду культури провела у меморіальному будинку Г.Г. Маразлі «Треті Маразліївські читання».
Завідувач кафедри нової і новітньої історії ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор історичних наук, професор Олег Дьомін розповів про підприємницьку діяльність Г.Г. Маразлі, про те, з якими труднощами довелося йому зіткнутися у 1862 році при спробі прибудувати до питійного закладу, яким володіла їхня родина, прибудову на 100 квадратних метрів. Якби сьогодні всі масштабні будівництва так само швидко привертали увагу влади, найвірогідніше, самовільно побудованих об’єктів, та і бажаючих їх споруджувати в Одесі було б набагато менше.
Член-кореспондент Російського генеалогічного товариства Сергій Решетов свій виступ присвятив фактам біографії Г.Г. Маразлі, пов’язаним з пожалуванням йому дворянського звання.
Перша спроба датована 1848 роком. Тоді генерал-губернатор Воронцов направив на ім’я міністра юстиції прохання про присвоєння Г.Г. Маразлі дворянського звання. У 1853 році він вступає на роботу до канцелярії Воронцова, стає дійсним статським радником. І у 1875 році сенат Російської імперії затверджує Григорія Григоровича у званні дворянина Херсонської губернії. Правда, у Національному архіві Молдови є дані, що аналогічне прохання він подавав і у дворянські збори Бессарабії. Адже родина Маразлі мала там земельні володіння (тисячі десятин), будинки в Кишиневі. Дворянські збори Бессарабії позитивно розглянули прохання, але Г.Г. Маразлі відкликав його.
Прагнення купців Маразлі увійти у дворянський стан було цілком зрозумілим. Це відкривало нові можливості з погляду суспільної ієрархії.
Заслужений архітектор України, дійсний член Української академії архітектури, професор Володимир Глазирін свій виступ присвятив Г.Г. Маразлі і архітектору Ю.М. Дмитренку.
Юрій Дмитренко, як і Григорій Маразлі, народився в купецькій родині. Малювати його вчив сам Борис Едуардс.
Дмитренко став будувати великі й протяжні об’єкти в Одесі (по 4-5 поверхів), яких раніше в місті не було. Він любив насичувати їх дрібними деталями.
При Г.Г. Маразлі завершилося формування архітектурного ансамблю вулиці Пушкінської, з’явився готель Лондонська, нинішній Палац студентів. Це саме ті будинки, які проектував Ю.М. Дмитренко. Перша пересувна художня виставка теж відбулася з ініціативи Г.Г. Маразлі.
Підбиваючи підсумок, слід сказати: Треті Маразліївські читання додали багато цікавих фактів про історію нашого міста, про внесок у його становлення і розвиток Г.Г. Маразлі та його сучасників.
