Осінні польові роботи в Одеському регіоні практично завершено. Зібрані пізні зернові і виноград, закінчується збирання овочів і фруктів. Сільгосппідприємства області вже посіяли близько 700 тис. га озимих зернових культур. У нинішньому році наш регіон значно перевиконав планові показники програми «Зерно Одещини».
Однак, як відзначали учасники засідання постійної комісії Одеської обласної ради з питань аграрної політики, що відбулося наприкінці жовтня, крім успіхів, в агропромисловому комплексі регіону існує ще чимало проблемних питань, пов'язаних з низьким рівнем цін на сільгосппродукцію, зберіганням зерна і переробкою цукрового буряку, скороченням виробництва в сфері тваринництва тощо.
УРОЖАЙ-2008
І ПЕРСПЕКТИВИ
НА МАЙБУТНІЙ РІК
І все ж таки хочеться почати з позитиву. За інформацією начальника Головного управління агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації Анатолія Новаковського, при передбачуваних програмою «Зерно Одещини-2005 – 2010 роки» 2 млн 310 тис. тонн зерна, за прогнозами цього року залікова цифра по Одеській області складе не менше 3,5 млн тонн зерна. За станом на 24 жовтня господарствами області посіяно 697 тис. га. озимих зернових (104% від плану). Крім того, посіви ріпаку теж перевищують планові показники. Йде оранка на зяб. Вирішуються питання щодо підготовки насіння ярих культур.
– Ми із задоволенням сприймаємо цю інформацію, тому що, незважаючи на складні економічні умови, у яких опинилися наші сільгоспвиробники, всі головні показники дотримані. Можна говорити про те, що закладено основу врожаю 2009 року. Сподіваємося, що зима буде м'якою, а з весняними роботами ми завжди справлялися, – зауважив із цього приводу голова постійної комісії Олександр Каштанов.
Але є і друга сторона медалі. Низькі ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію і складнощі з її реалізацією в нинішній час є основною проблемою галузі як нашого регіону, так і країни в цілому. Втім, як зауважив секретар постійної комісії Анатолій Возіян, у нас існує парадоксальна динаміка – ціни на зерно і сільгоспсировину знизилися на 20 – 30%, а ціни на готові продукти харчування в супермаркетах зросли на 20 – 30%. Але ринок, як відомо, диктує свої правила. Так, Україна зібрала рекордний не лише за роки незалежності, але і за роки Радянської влади врожай – близько 52 млн тонн зерна. Так, у світі існує світова продовольча криза, і за оцінками деяких аналітиків у наступному році від голоду може померти 100 млн жителів планети. Але це ті люди, які не мають золотого запасу, тобто, вони не можуть бути покупцями нашого хліба. Реальна ж ситуація на світовому ринку полягає в тому, що зернотрейдери не мають контрактів на купівлю зерна.
– Це стосується не лише зерна, але і насіння соняшнику, цукрового буряку, винограду тощо. Нестабільна економічна ситуація у світі привела до того, що ціни на основні види сільгосппродукції стрімко знизилися. На жаль, за винятком деяких урядових заходів щодо врегулювання ситуації на ринку зерна через структури аграрного фонду, виділення додаткових коштів на заготівлю зерна до Державного продовольчого резерву, ні на ринку соняшнику, ні на ринку інших сільгоспкультур активних дій, на жаль, у цей період не здійснюється, – констатував Анатолій Новаковський.
Заступник голови облдержадміністрації Микола Кісеолар відзначив, що сьогодні існує проблема з перевалюванням і зберіганням зерна. Наші елеватори і перевалювальні термінали технічно не пристосовані для тривалого зберігання зерна. Багато елеваторів обробляють свої обсяги і категорично відмовляються від обробки зерна, що закуповується до Державного аграрного фонду. Тому зараз йде робота над тим, щоб збільшити обсяги перевалювання зерна. Микола Кісеолар вважає, що з реалізацією сільгосппродукції слід почекати до середини листопада. За прогнозами аналітиків до цього часу ринкові ціни на зерно повинні стабілізуватися.
Досить проблем і у цукровій галузі регіону. Сьогодні не працює жоден цукровий завод. Виробникам цукрового буряку, що займає близько 1,5 тис. га площ, доводиться возити його на переробку до сусідніх областей – Кіровоградської, Вінницької, Черкаської, а це додаткові витрати за рахунок того ж сільгоспвиробника. Вирощування цукрового буряку в Одеському регіоні вважається нерентабельним. Сьогодні реалізація всього комплексу робіт і щодо вирощування 1 га цукрового буряку коштує від 8 до 10 тис. грн, залежно від рівня технологій. За словами Анатолія Новаковського, для того, щоб одержувати в цій галузі прибуток, врожайність буряку повинна становити близько 500 центнерів з гектара. Але зараз у господарствах Одещини вона становить 160 – максимум 220 центнерів з гектара. У зв'язку з цим, член постійної комісії облради Дмитро Українець порушив питання про необхідність розробки регіональної програми щодо розвитку цукрової галузі.
– В Україні діє державна програма підтримки галузі, відповідно до якої з держбюджету господарствам, які займаються вирощуванням цукрового буряку, виділяється дотація – 750 грн на 1 га, але це теж не рятує ситуацію. З врахуванням того, що наша держава вступила до СОТ, фактично всі програми, зокрема і програма розвитку цукрової галузі зазнають значних змін. Зокрема, відповідно до однієї з умов вступу до СОТ, цього року Україна повинна прийняти на ринок 260 тис. тонн цукру-сирцю. Це певний тиск на наш ринок, відповідно підвищується рівень конкуренції. З огляду на географічне розташування Одеської області, близькість до портів, ми могли б відкрити, принаймні, одне підприємство, яке б обслуговувало імпортний цукор-сирець, – відповів Анатолій Новаковський.
– Я вважаю, що на рівні області треба розробляти не програми, а нарощувати обсяги виробництва цукрового буряку, для того, щоб мати врожайність і запускати цукрові заводи. Сьогодні в нас одне з головних завдань – зробити так, щоб область, особливо північні й центральні райони, які займалися цукровим буряком, не забували цю культуру. Якщо і ухвалювати програму, то її потрібно розробляти разом з виробниками. Щоб вона була ефективною і мала результати, нам потрібно мати 2 тис. га посівів і врожайність не менше 350 центнерів з 1 га, – вважає заступник губернатора Микола Кісеолар.
ПРОБЛЕМНА ГАЛУЗЬ
Неоднозначна ситуація склалася також у тваринницькій сфері. Доповідаючи про хід виконання Програми стабілізації і розвитку тваринництва Одещини на 2005 – 2010 роки, начальник Головного управління агропромислового розвитку ОДА навів невтішні цифри. У порівнянні з минулим роком за 9 місяців поточного року в області скоротилися обсяги виробництва молока на 11,7 %, яєць – на 8,9 %, реалізація живої ваги м'яса тварин і птиці – на 21,6 %.
– Через нестабільність ситуації на ринку, на жаль, ми маємо показники з виробництва основних видів продукції тваринництва і з поголів'я нижчі передбачуваних програмою. Хоча на сьогодні в господарствах області і у населення є певний приріст на рівні 10%, зокрема, з поголів'я овець і птиці, але з поголів'я ВРХ і свиней ми маємо мінус у порівнянні з минулим роком. Ця ж ситуація простежується і на рівні держави, – підкреслив Анатолій Новаковський.
Начальник управління нагадав, що на початку року була збільшена державна дотація виробникам на м'ясо, що реалізується на переробних підприємствах – до 2,15 грн/кг свинини і 2,9 грн/кг яловичини. Крім того, за програмами у галузі тваринництва господарства області одержали цього року в цілому понад 30 млн грн.
– З урахуванням існуючих проблем ми будемо пропонувати на перспективу внести певні корективи у фінансування галузі тваринництва в плані того, щоб не лише здешевлювати купівлю племмолодняка, але і надавати допомогу господарствам з придбання фермерського обладнання як простого, так і високотехнологічного (типу доїльних залів тощо). Більш того, гадаю, стратегічним питанням для розвитку тваринництва є відновлення або спорудження з нуля великих комплексів з високим рівнем поголів'я, із завезенням туди високопорідної худоби, модернізацією виробництва, організацією менеджменту. Для цього потрібні величезні капітальні вкладення. У нас виникає питання про те, як залучити до цього бізнес, оскільки тут виникає низка нюансів, пов'язаних з бюджетним законодавством. Зокрема, зараз реалізуються проекти щодо спорудження таких тваринницьких комплексів у Балтському, Арцизькому, Болградському, Кілійському районах, куди завозиться в основному імпортне обладнання, і це вже суперечить Бюджетному кодексу. Нам треба передбачити перспективи галузі і фінансову допомогу, зорієнтувати якісь суми грошей на здешевлення кредитів тим інвесторам, які залучають кредити в розвиток тваринництва, – вважає Анатолій Григорович.
Заступник голови постійної комісії Зінаїда Гришко запропонувала спрямувати частину бюджетних коштів на дотацію господарствам щодо багаторічних кормових культур.
– Тваринницька галузь України перебуває в тому стані, що незабаром корів і телят будуть показувати у зоопарках. Ті бізнес-структури, які зайшли в село, не хочуть займатися тваринництвом, тому що ця галузь потребує великих затрат. Знову ж тут виникає проблема нестачі робочих рук. Тому що, на жаль, гідну заробітну плату господарства не те, що не хочуть, а просто не можуть платити. І знову ж виникає дивна ситуація. Сьогодні ми говоримо, що кількість корів, молока зменшилося, а продукції тваринництва в супермаркетах – усяких йогуртів, сиру тощо збільшилося. Ми вкладаємо гроші в медицину, але що їсть наше молоде покоління, яке молоко п'ють наші діти, це нікого не хвилює, – в емоційному пориві відзначила Зінаїда Михайлівна.
І все ж таки є позитивні зрушення в одній з раніше відстаючих галузей тваринництва – рибному господарстві. Як відзначили учасники засідання, після багатьох років злиднів до цієї галузі зайшов серйозний бізнес зі своїми коштами. Інвестори навели у водоймах порядок, відвадили браконьєрів, почали запускати цінні породи, годувати, доглядати за рибою, лікувати її. Тепер проблем з якістю і кількістю продукції немає. Але знову ж, все частіше виникає питання щодо її реалізації.
ЗА НАШІ
ЗРОШУВАНІ ПОЛЯ!
На розгляд чергової сесії обласної ради, що відбудеться 14 листопада, постійною комісією з питань аграрної політики виноситься проект звернення до Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів на проектування і спорудження комплексу водопостачальних споруд для подачі дунайської води на Дунай-Дністровську зрошувальну систему. З відповідним клопотанням до обласної ради звернулися органи виконавчої влади і місцевого самоврядування Татарбунарського і Саратського районів.
Щоб читачеві було зрозуміло, звернемося до історії. Дунай-Дністровська зрошувальна система (ДДЗС), розташована на території Білгород-Дністровського, Татарбунарського і Саратського районів, споруджувалася і вводилася в експлуатацію з 1980 по 1991 роки. Джерелом водопостачання гідромеліоративної системи було визначено штучне озеро Сасик, створене шляхом відділення солоного Сасикського лиману від Чорного моря за допомогою 14 кілометрової дамби. Передбачалося, що за 1-2 роки водоймище Сасик буде опріснено за допомогою відкачування високомінералізованих вод у Чорне море і подачі якісної дунайської води через канал Дунай–Сасик. Але внаслідок відомих політичних і економічних умов спорудження каналу не відбулося. Зрошувані землі загальною площею 47,209 тис. га, що входять до ДДЗС, були віддані на милість природи.
– На жаль, у перші роки було полито лише близько 70% цих площ. Потім через незадовільну якість води озера Сасик як основного водного джерела для подачі води на Дунай-Дністровську зрошувальну систему, йшло осолонцювання ґрунтів, порушувалася їх структура, і поливи були припинені. Ці зрошувані землі практично понад 10 років вже не використовуються. На сьогоднішній день у цих районах фактично зведено до мінімуму тваринництво, тому що в таких посушливих кліматичних умовах мати кормову базу, не маючи зрошення, неможливо. Тут також майже відсутнє овочівництво, значно знизилася врожайність зернових, – звернув увагу членів комісії начальник Одеського обласного виробничого управління з водного господарства Михайло Мойсеєнко.
За його інформацією, 99% обсягу мереж меліоративної системи було передано на баланс сільських територіальних громад, які сьогодні ініціюють питання про використання даного держмайна за призначенням. Йдеться про фінансування проектно-дослідницьких робіт і початок поетапного будівництва споруд для подачі води на Дунай-Дністровську зрошувальну систему безпосередньо з Дунаю без участі в цій системі озера Сасик. На сьогоднішній день фахівцями інституту «Укрпівденьдіпроводгосп» Держводгоспу України розроблено кілька варіантів подачі дунайської води для поливу земель, що входять до ДДЗС. За словами Михайла Мойсеєнка, є дорогі варіанти проектів, вартість яких буде становити близько 300 – 400 млн грн, і є більш ощадливі – до 100 млн грн. Втім, багато депутатів облради заздалегідь сумніваються в тому, що Кабінет Міністрів України відгукнеться на дане звертання і виділить у наступному році кошти хоча б на економ-варіант.
– Ще більш кричущі звертання, які були спрямовані від обласної ради до Кабінету Міністрів, не знайшли свого відгуку і уваги. Але все ж таки правовий нігілізм, що зараз присутній у всіх гілках влади, не дає нам підстави не брати участі у громадському житті області й не вживати заходів щодо розв’язання існуючих у регіоні проблем, – зауважив голова постійної комісії Олександр Каштанов.
Члени комісії одностайно доручили йому виступити з доповіддю з цього питання на сесії.
Що ж стосується долі озера Сасик, то зараз розглядається питання про доцільність його роздамбування. Його вивчають науково-дослідні інститути і екологічні організації регіону. На одному зі своїх засідань профільна комісія планує також розглянути питання про залучення до досліджень міжнародних експертів.
