У багатьох з цих дітей доля склалася трагічно вже з самого народження. Одних непутящі мами-зозулі просто залишили в пологовому будинку. Других довелося забирати до районного притулку після позбавлення батька і матері батьківських прав.
Але як би там не було, діти в тому не винні і не повинні зазнавати жодних матеріальних труднощів. І душевних теж. Хоча дуже важко замінити дитині батьків. Для неї-то вони єдині й неповторні.
Розповідає про притулок «Надія», що в селі Троїцькому Біляївського району, начальник служби у справах дітей райдержадміністрації А.Г. Гутовська. Вона дуже переймається долєю кожної оселеної там дитини, і це відчувається в її голосі, у неприхованому хвилюванні. Хоча собі, як кажуть, дорікати нема в чому. Всі діти в притулку доглянуті, вчасно одержують їжу, одяг, не обділені й іграшками. І, переважно, завдяки численним спонсорам, які часто відвідують притулок і приходять сюди не з порожніми руками.
Цими днями у дітей були представники місії «Добрий самарянин». Вони принесли багато подарунків, організували для дітей виступи лялькового театру. А ще діти довідалися, що у них з’явилася нова покровителька з далекої Англії, яка вже надіслала дітям свої перші подарунки.
Але основні спонсори – поруч, у районі. Це вони провели до Міжнародного дня захисту дітей благодійну акцію «Переступи поріг з добром». У ній брали участь голова райдержадміністрації М.А. Андріяшенко зі своєю дружиною, інші працівники районних служб, багато сільських голів.
Тут не обійтися без добрих слів на адресу Троїцького сільського голови М.С. Комарова, який з часу свого недавнього обрання постійно піклується про дітей у притулку. Було ухвалено рішення про збільшення території дитячого закладу, що дало можливість облаштувати дитячий спортивний майданчик. А представники спортивних організацій передали до притулку необхідний інвентар.
З особливою вдячністю працівники притулку відгукуються про Біляївську районну спілку ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яку очолює О.Е. Авакян. Вони подарували притулку таку необхідну газову плиту. А ще вони закупили 10 путівок для лікування дітей з притулку в реабілітаційному центрі «Шураві».
На жаль, діти, які потрапляють до притулку, переважно, хворі, вони страждають на деякі успадковані хвороби. Для їхнього лікування спонсорська допомога дуже необхідна. І притулок не одержує відмови від тих, до кого звертається по допомогу. Скажімо, та ж благодійна місія «Добрий самарянин» допомогла влаштувати влітку десятьох дітей до оздоровчого табору у селі Маяки. Адміністрація заводу «Стальканат» виділила до дитячого табору «Юний романтик» п’ять путівок, кожна з яких коштувала 1600 гривень.
А ще 17 дітей пройшли лікування в санаторіях міста Одеси, 7 – в оздоровчому таборі «Чайка» ТОВ «Сонячний берег», що в селищі Сергіївці Білгород-Дністровського району. І цей список добрих справ можна продовжити.
У них беруть участь також представники громадської організації «Жінки Біляївщини», яку очолює депутат облради С.О. Дігуляр, багатьох місцевих партійних організацій, виробничих колективів. Завдяки їхній допомозі стали можливими упорядкування території притулку, ремонт самого приміщення, поповнення дитячих кімнат інвентарем та іграшками, спорудження гарної огорожі.
І все-таки проблем теж вистачає. Враховуючи специфічний контингент дітей, тут потрібен лікар-педіатр. Та і сам будинок притулку не дозволяє належним чином розмістити всіх, хто прибуває. Крім того, діти у притулку, відповідно до положення, можуть утримуватися лише три місяці.
– Це дуже малий термін, – пояснює Алла Григорівна, – адже багато малят прибувають до притулку без якихось документів. Навіть свідоцтва про народження доводиться відновлювати місяцями.
Тому в районі назріло питання про створення інтернату для таких дітей. Спеціальна комісія навіть нагледіла з цією метою будинок колишнього дитячого садка в селі Кагарлик. Але пропозиція біляївців не знайшла підтримки в обласних інстанціях.
– Тому, – далі розповідає Алла Григорівна, – після тримісячного перебування ми направляємо дітей до різних інтернатів, відриваємо їх від звичних умов, до яких вони після сімейних драм п’яних батьків ледве встигли адаптуватися. І знову моральний удар... Діти часто телефонують до притулку і зі сльозами благають забрати їх назад. Тут ситуацію не можна вирішувати, виходячи з кон’юнктурних міркувань. Тут потрібно, щоб серце заговорило...
А потім наша розмова перейшла у іншу площину. Звідки у наш мирний час, який не знає голодних потрясінь, з’являються притулки, інтернати, діти-сироти при живих батьках?
Насамперед, вважає співрозмовниця, у цьому винне законодавство, яке не передбачає жодної відповідальності батьків за долю дітей. А заклики до совісті, до материнських почуттів – безрезультатні. Вони у горе-батьків давно притуплені зловживанням алкоголем або наркотиками.
– Незрозуміло, – говорить далі співрозмовниця, – як на територію району проникають люди з Придністров’я, Молдови, з інших країн без паспортів, необхідних документів. Вони працевлаштовуються у приватників-городників, живуть у жахливих умовах, народжують нездорових дітей і зникають невідомо куди. А нам потім доводиться разом з районною лікарнею відновлювати документи, брати на себе піклування про залишених малят.
Але вони не винні у своїй нещасній долі. І працівники притулку на чолі зі своєю новою завідувачкою Н.А. Пироговою, численні спонсори роблять все можливе, щоб діти не відчували себе самотніми. Однак тут необхідне і вагоме слово держави – не тільки у видачі допомог, але й підвищенні законодавчої відповідальності батьків за долі дітей.
