Для хліборобів області весна прийшла не за календарем, а значно раніше. На полях з'явилися перші посівні агрегати. Деякі господарства Ізмаїльського, Кілійського і Татарбунарського районів уже почали сіяти ярий ячмінь. До них долучаються і інші південні райони.
Коротко кажучи, на селі настала гаряча пора весняних польових робіт. Як вона пройде цього року, чи усе готово для проведення посівної кампанії? Ці та інші питання аграрії області обговорювали на традиційних тижневих курсах підвищення кваліфікації. У завершальний день занять перед ними виступив губернатор М.Д. СЕРДЮК.
Результати численних дискусій і виступів, особистих розмов з керівниками господарств, фермерами, представниками науки і галузевих управлінь облдержадміністрації малюють нам досить тривожну картину. І пов'язана вона далеко не із кліматичними умовами!
Більш того, тепла зима і минулі рясні дощі, іноді і з мокрим снігом, дозволили практично зберегти весь клин озимих культур. За оперативним даними 93% цих посівів перебувають у доброму і задовільному стані. А це, нагадаємо, 468 тисяч гектарів пшениці, 341 тисяча гектарів ячменю на зерно і 180 тисяч гектарів ріпаку.
Але, як відомо, до справжнього врожаю ще далеко. Його треба ще виплекати багатьма обов'язковими і досить бажаними агротехнічними заходами. Тут і починаються перші тривожні сигнали, що надходять з різних районів області.
Перша і головна турбота сьогодні – це підживлення озимих. Уроки минулого року нагадують, що можна за сприятливих умов одержати досить високий врожай, але без внесення добрив зерно виходить дуже низької якості і потім кваліфікується як фуражне, шостого класу.
Цю обставину вже врахували в Арцизькому, Білгород-Дністровському, Болградському, Кілійському і деяких інших районах, де завчасно запаслися необхідною кількістю «вітамінів родючості». Але, на жаль, поки що не квапляться із придбанням добрив в Іванівському, Комінтернівському, Балтському, Великомихайлівському районах. У результаті потреби в області задоволені лише на три чверті, а в окремих районах менше ніж на половину.
Це викликає тривогу ще і з тієї причини, що восени сівба в багатьох господарствах провадилася теж без необхідного підживлення. І якщо прогаяти ще і друге, то про повноцінний врожай залишається лише помріяти. Тим часом, незважаючи на сприятливу погоду, поки що підживлено лише більше 1,5 відсотка посівів.
Друга проблема полягає у врятуванні майбутнього врожаю від різних шкідників і хвороб. За даними науки на посівах озимих нагромадилося значне інфекційне тло грибкових і бактеріальних захворювань. Особливу небезпеку становить клоп-черепашка, з вини якого велика частина торішнього врожаю продовольчого зерна значно втратила свої якості. Залишається сподіватися, що подібна картина не повториться.
Але доводиться знову називати ті ж Балтський, Великомихайлівський і Роздільнянський райони, які недостатньо дбають як про захист рослин від захворювань, так і від бур'янів, яких у відсутності зимових холодів навесні проросте більше ніж зазвичай.
До тривог за долю озимих сьогодні додаються і нові, пов'язані з початком весняних посівних робіт. Хоча їх і доведеться провадити на меншій, ніж торік, площі – у 814 тисяч гектарів, але і це потребуватиме чималих витрат матеріальних і фінансових ресурсів.
І перша тут турбота – насіння. Хоча загальна статистика за цим показником благополучна, але недостатньо посівного матеріалу до цього часу заготували в Іванівському, Ананьївському і Миколаївському районах. А якщо вести розмову про необхідну якість насіннєвого матеріалу, то список аутсайдерів можна продовжити.
Але ж сівба ранніх ярих – ячменю і гороху практично вже почалася, і час на пошук насіння, на їх «доведення» до посівних кондицій просто не залишається.
Друга проблема – це виконання вимог з дотримання сівозмін. Розмова ця ведеться рік у рік, але в практичній діяльності агропідприємства все ж таки далі дотримуються ринкової кон'юнктури. Тим більше після торішнього обвалу з реалізацією озимої пшениці. Ось чому знову з'явиться і ярий ріпак, що у наших умовах дає низький урожай, і соняшник на великих площах, і багато технічних культур, які аж ніяк не сприяють підвищенню родючості землі.
На цьому тлі можна лише привітати ті великі і фермерські господарства, які все ж таки знайшли можливість виділити 65 тисяч гектарів під горох, не забули і про багаторічні трави.
– Ми давно відмовилися від ріпаку і сіємо на великих масивах горох, – розповідає фермер з Комінтернівського району Г.М. Совсун. – І земля при цьому оздоровлюється, і прибуток одержуємо не менший.
Для проведення весняних польових робіт в області буде задіяно 12,5 тисячі тракторів, майже 16 тисяч грунтообробних і посівних агрегатів. Якщо судити за оперативним даними, то начебто тут особливо хвилюватися нічого. Але справжній іспит готовності машинно-тракторного парку все ж таки пройде під час самих робіт. Отоді і з'ясується, хто по-хазяйськи ремонтував цю техніку, а хто більше дбав, щоб у звіті була «справна цифра».
Як відомо, щорічно перед початком будь-якої сільськогосподарської кампанії нерідко зростають ціни на пально-мастильні матеріали. Навчені гірким досвідом, багато аграріїв воліють запастися ними ще із зими. Багато хто, але далеко не всі. У результаті напередодні посівної є менше половини потреб у дизпаливі і бензині. Звичайно, хлібороби добре це знають і без наших нагадувань. Так от лихо – немає необхідних оборотних коштів, щоб купити ці дорогі енергоресурси.
І тут ми підходимо до головної проблеми весняних польових робіт – одержання кредитів і обіцяної допомоги уряду.
– Державної допомоги, – зауважив директор СВК «Прогрес» Тарутинського району В.Д. Узун, – ми поки що не відчули. А що стосується кредитів, то от буквально хвилину тому мені по мобільному телефону повідомили, що згодні видати позику лише під 40 відсотків річних. Та ще за таких же умов пролонгувати наявні торішні борги. Нас просто хочуть заганяти в тупик.
Після цієї розмови досить песимістично вимальовуються бажання наших банкірів виділити 400 млн кредитів на посівну та відстрочити повернення наявних боргів.
До речі, із заявлених на пролонгацію понад 220 млн гривень банки дали поки що згоду лише на половину цієї суми. А що стосується кредитної ставки цього року, то вона буде не нижчою 30 відсотків. Ось чому багато наших співрозмовників заявили, що вони постараються обійтися без кредитів і кабальних відсотків.
– Вимагати 30 відсотків – це пограбування серед білого дня, – заявив один керівник господарства, який попросив не називати його імені, – такого ніде у світі не зустріти. Ось недавно по телевізору бачив, як фермери Франції влаштували масовий страйк із вивезенням на траси сільськогосподарської техніки і спробами її підпалити. Але ж їхня вимога досить для нас недоступна: не збільшувати кредитну ставку до 5 відсотків! На цьому тлі добре видно, як банкіри далі наживаються на бідних селянах. Причому з кожним роком усе більше і більше.
Для проведення весняних польових робіт за нинішньої кризи буде потрібно до двох мільярдів гривень. Половину з них хлібороби мають намір покрити за рахунок своїх внутрішніх нагромаджень. Ще 400 мільйонів, як вже говорилося, обіцяють видати комерційні банки. А решта? Ось чому росте тривога, що деякі поля можуть так і залишитися незасіяними.
Хоча ми добре знаємо психологію справжнього хлібороба. Він віддасть останнє, як кажуть, сорочку із себе зніме, але не залишить, щоб земля «прогуляла» рік.
У такій ситуації знову доводиться згадувати, що в області на складах далі лежить зерно минулого врожаю. Усілякі політичні «ігри» із закриттям і відкриттям його експорту, скажений тиск зернотрейдерів і їхніх покровителів в органах влади залишили селян при великому врожаї без гроша в кишені.
Але сьогодні багато чого ще можна виправити і закупівлі повести у великих розмірах. Але тут хліборобам самим не впоратися. Немає у нашій у країні потужної захищеної законом цивілізованої торгівлі зерном. Тому потрібне владне слово і конкретні дії з боку державних органів влади.
Невже і цього разу вони підведуть?..
