Справа, приємна господу

В Ізмаїлі сталася подія, яку цілком можна назвати знаковою для міста. Відбулися громадські слухання з приводу будівництва нової церкви, яка буде мати ім'я Святого Георгія-Побідоносця. Вона вознесеться у парковій зоні головного проспекту міста, що носить ім'я Суворова, на одному із віддалених від центру перехресть.

За словами парафіян, у тридцяті роки минулого сторіччя неподалік звідси, фактично на тодішній околиці, будувалася церква. Та недобудоване приміщення було зруйноване. За десятиріччя, що минули після війни, місто значно розрослося саме у напрямку церкви. За найскромнішими підрахунками живе у цій окрузі сьогодні не менше 15 тисяч городян, добра частина яких – парафіяни, зокрема й літні. От і звернулися люди до служителів церкви із проханням побудувати храм.

Добра справа, приємна Господу, знайшла підтримку серед більшості городян, про що свідчило те, що на слухання прийшло понад триста чоловік, приїхали люди і з багатьох сіл району.

Як розповіла автор проекту, представник ПП "Еленсан" Ганна Блошенко, це буде храм із хрестильнею та бібліотекою загальною площею ділянки близько 3000 квадратних метрів. За найскромнішими підрахунками, на будівництво буде потрібно не менше, а можливо, значно більше 3 мільйонів гривень. Будинок передбачається споруджувати так, щоб не порушити вікових дерев, за винятком декількох сухостійних. Необхідні документи переважно зібрані. Збір їх, за словами настоятеля майбутнього храму о. Віталія, розпочався на початку нинішнього року. А у травні, після того, як на місці будівництва було встановлено хрест, тут же розташували великий шатровий намет.

– У церкви дуже багато помічників і спонсорів не лише в місті, – розповідає о. Віталій.

До речі, заявив про своє бажання допомогти в організації робіт і збиранні коштів на будівництво житель Лощинівки орденоносець Іван Степанович Маринов, який у минулому керував одним із найзаможніших колгоспів "Знамя Октября". У нього, нині голови місцевого болгарського товариства ім. Святої Софії, вже є подібний досвід. Він планує укласти договір із будівельною організацією в Болгарії, тією самою, котра реставрувала церкву в селі. Є спонсори і серед городян. І мені довелося спостерігати, як несуть і несуть гроші на будівництво храму парафіяни.

– Церква нам дуже потрібна, – говорить парафіянка, добровільна помічниця о. Віталія Ганна Іванівна Малахова, – потрібна усім – і старим, і малим. А ви знаєте, скільки людей приходить сюди під час служби? І дуже багато молодят вінчається саме у нас. Можливо, у цьому початок очищення суспільства від скверни, початок майбутнього відродження міста?

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті