Уроки Островських: «А Українською кажуть так…»

Іменники дієслівного походження

ДРУГИЙ СПОСІБ боротьби з немилозвучними надміром -нняі -ттяпереносить нас у площину не іменника, а того дієслова, від якого цей іменник походить. Це означає, що речення слід будувати щоб у ньому взагалі не було віддієслівного іменника, а лиш дієслово. Стилістично це дуже поліпшує фразу. Скажімо, ось так: Відомо чимало способів підвищувати продуктивність праці, замість канцелярсько-чиновницького способів підвищення; має властивість притягувати сонячне проміння,замість притягування проміння,що своїми двома -нняв одному реченні аж ніяк не тішить слуху; є різні методи збирати матеріали,а не збирання матеріалу.

Завдяки дієсловам, поставленим на місце віддієслівних іменників, речення набувають приємнішого ритму. Ритму, можна сказати, суто українського, бо наша мова дуже любить дієслова і має їх набагато більше, ніж російська. Це помітив іще такий видатний знавець слов’янських мов, яким наприкінці XIX та на початку XX століть зарекомендував себе П.Г. Житецький (1836-1911). Аналізуючи переклади Євангелія українською мовою, він відзначив роботу Пилипа Морачевського: «Ми бачимо, що Морачевський тягне до розімкненої мови, де дієслівні елементи мають перевагу над іменними, а сурядні речення над підрядними – це цілком відповідає складові української мови».

Потяг нашої мови до розімкненості, відкритості до творення своїх форм у запозичених словах, і побудов саме за вимогами нашої стилістики, на яку вказує видатний філолог, загрунтував і відмінності між українською та російською манерами в ужитку віддієслівних іменників. Найістотніша з них така: українська поправна стилістика НЕ ДОЗВОЛЯЄ ставити прийменника ПРИ поруч з віддієслівним іменником. Російська навпаки: «отглагольные сушествительные» просто не можуть знайти собі місця в реченні без при(або после). Приклади: при исследовании этого вопроса, при определении направления ветра, при приспособлении к новому образу жизни, после окончания работ, после исследования.

Що ж робити самоперекладачам, які вже, даймо на те, засвоїли правило, що наші віддієслівні іменники не в’яжуться з при? Дехто замість приставить під час, керуючись, очевидно, настановами тритомного перекладного Словника, де записано: при исполнении служебных обязанностей – під час виконання, при подписании договора – під час підписання. Це правильно. Але хіба під часзамість приробить фрази справді українськими? Хіба в них «дієслівні елементи мають перевагу над іменними.., що відповідає складові народної української мови», як твердить Житецький? Допоможе тут лише перебудова. I то дуже гарна, бо духові нашої мови природна. Наприклад, така:

рос. укр.

при исследовании досліджуючи

этого вопроса он це питання, він

при определении

направления ветра визнаючи напрямок

используют вітру, використовують

при приспособлении пристосовуючись (достосовуючись)

к новому образу до нового способу життя,

жизни люди люди

после окончания закінчивши роботи,

работ они вони

после окончания закінчивши

десятилетки она десятирічку, вона

после исследования дослідивши явище,

явления стало ясно всі зрозуміли

Що тут зроблено? Замість віддієслівного іменника з прийменниками приі після, що породжувало суто канцелярські побудови, вжито дієприслівник. Дієслівний елемент узяв гору над іменним, і фрази стали ритмічно злагодженими, нормалізованими, українському духові рідними. Та й надокучливе -ннядесь поділось...

Щодо віддієслівного іменника з прийменником для, що вказує на мету дії, то тут казенному -нняз цілком поправним наслідком (не порушуючи змісту) може протистояти конструкція зі сполучника щобта інфінітива: для дослідження цього питання – щоб дослідити це питання; для запобігання розсіюванню бур’янів – щоб запобігти розсіюванню бур’янів, щоб не дати бур’янам розсіюватись.

Окремого розгляду потребує переклад російського віддієслівного іменника неимение, точніше, фразеологічного зворотуза неимением. В українській мові йому відповідає фразеологізм не мавши:

Перекладацькі паралелі (для кращого запам’ятовування) з Ф. Абрамова:

рос. укр.

Он не сделал этого Не мавши часу,

за неимением времени він цього не зробив.

За неимением денег Не мавши грошей,

старик в чайную не пошел старий до чайної не пішов

В школу не ходили почти всю Не мавши валянок, до школи

зиму – за неимением валенок не ходили майже всю зиму.

Третю з наведених фраз можна було б скомпонувати ще й так: До школи не ходили майже (мало не) цілу зиму, бо не мали (бо не було) валянок.Але якщо вже автор ужив фразеологізм, то перекладачеві теж треба знайти відповідник фразеологічного плану, а не переповідати авторську думку своїми словами. Отже, треба сказатине мавши. А може, комусь забагнеться вжити вислів не маючи? Не робіть цього. Адже не маючи– це сьогодні, тепер, а не мавши– це вже довго або й узагалі. Як-от відтворює цей відтінок (узагалі) Марко Вовчок: Тяжко жити на чужині, родини не мавши.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті