Здається, нікого не потрібно переконувати у тому, яким важливим резервом для хліборобів посушливого Буджаку є зрошення. Адже не з доброго дива за часів, які тепер називають радянськими, держава вклала багато мільйонів рублів у спорудження зрошувальних систем, які охопили солідну частину оброблюваних площ Ізмаїльського району – понад 30 тисяч гектарів. Аграрії, які пам'ятають ті часи, говорять про одне – про цілеспрямовану політику тодішньої держави щодо підтримки сільського господарства. Але що вже сьогодні говорити про те, що було, тепер на першому місці в аграрія нинішні проблеми. Землекористувачі відмовляються від поливу, тому, що на нього просто не вистачає коштів, оскільки держава фактично селянина не підтримує, допускаючи те цінове свавілля, яке дозволяють собі влаштовувати трейдери. Але ж полив передбачає і витрати на виконання цілого комплексу супутніх агрозаходів.
Проте, є в районі господарства, які віддають нині пріоритет зрошенню. Одне з них – ТОВ "Перша плодоовочівницька компанія". Як розповів при зустрічі заступник її керівника, він же гідротехнік господарства, Д.В. Кукурузов, "Перша плодоовочева" активно відновлює зрошувальну систему, розташовану на оброблюваних нею землях. І в цьому велику допомогу одержує від Ізмаїльського управління водного господарства.
– Під поливом в нас у нинішньому році 900 гектарів, – розповів Денис Валерійович. – Це – майже п'ята частина земель господарства. Причому лише нинішнього року збільшили площу поливу фактично утричі. І це – далеко не межа.
– Ви йдете на збільшення зрошення, коли чимало ваших сусідів активно цьому опираються.
– І даремно. Пам’ятаєте, яким посушливим було нинішнє літо? Повинні знати і те, що багато хто зазнав чималих збитків, не одержавши тієї кількості хліба, яку планували. Та ще й відсутність належної цінової політики зіграла свою роль. А ми, за найскромнішими підрахунками, лише завдяки поливу змогли одержати того ж ячменю у півтора рази більше, ніж у середньому по району – в межах 35 центнерів на круг. За умовами нинішнього року дуже навіть непогано. На поливі в нас розташовані також соя і, частково, соняшник. Будемо сподіватися, що й тут зрошення себе виправдає. До речі, соняшник на богарі виглядає набагато гірше, що переконує керівників компанії у необхідності й надалі вкладати кошти у розвиток зрошення. Причому, знову ж таки, пріоритет буде віддаватися найсучаснішим способам поливу, зокрема краплинному зрошенню. У перспективі сподіваємося, що воду буде одержувати більша частина оброблюваних площ. От якби ще державні мужі в Києві були мудрішими...
Разом із представником господарства побувавши на насосній станції, яка подає воду господарству, прибули на поле № 1. Тут працює декілька "фрегатів" на поливі сої. Загадувати, звичайно, рано, але, якщо визначити на око, то види на врожай непогані. За словами Д.В. Кукурузова, звичайно ж, краще було б використати сучаснішу техніку, ніж "фрегати". Але обирати не доводиться: і навіть це господарство, одержавши у нинішньому році непоганий урожай ранніх зернових та зернобобових культур, багато чого собі дозволити не може. Причина усе та ж, про яку ми згадали спочатку – "здирщина", на яку закривають очі ті, кому давно пора їх широко відкрити. Додамо: у нинішньому році подорожчали послуги електроенергії, і тому вартість кубометра води зросла ледве чи не удвічі. Так, держава оплачує низку видаткових статей, та, проте, дотування, за словами аграріїв – мінімальне, достатньої фінансової підтримки немає. За словами представника господарства, якщо минулого року держава надавала компенсацію з поливної техніки та електроенергії, то у нинішньому році компенсація за техніку припинена, наполовину скорочена компенсація за електроенергію.
– Спасибі фахівцям управління водного господарства, яке надає допомогу слушною порадою. На насосних станціях встановлені розмінні агрегати, ультразвукові витратоміри, що дозволяє чітко враховувати витрату води як удень, так і вночі. Причому нічні тарифи набагато дешевші, – говорить Денис Валерійович. – Ну, а ми намагаємося особливо не скаржитися, прагнемо виконувати відповідно до науки усі необхідні агрозаходи. Щороку перед сівбою і одночасно з нею вносимо мінеральні добрива – із урахуванням необхідної кількості поживних речовин в ґрунті. Адже прийшли ми сюди не на один рік, і наше завдання – використати землю найраціональніше, із урахуванням сівозміни. Я працюю тут практично з перших днів, господарство починалося з 20 гектарів, сьогодні в ньому понад 5000 га орендованих земель та земель пайовиків.
Денис Валерійович розповів і про те, що початковим задумом в організаторів "Першої плодоовочевої" було вирощування овочів – адже кліматичні умови підходять як для цих культур, так і для багаторічних насаджень найбільше – лише поливай! Зокрема, вирощували й цибулю. Але перший млинець, як кажуть, вийшов грудкою. Через труднощі зі збутом чимала частина продукції загинула. Не змогли організувати і належного збуту томатів.
– Запитайте у будь-якого аграрія не лише у нашому районі, але й у нашому краї, і він скаже вам, що фактичне знищення Ізмаїльського консервного заводу, який був спроможний "поглинати" усю городню продукцію, що вирощувалася у Придунав’ї, це просто злочин, за який так поки що ніхто й не відповів, – поскаржився представник "Першої плодоовочевої компанії". – Малі обсяги продукції вирощувати невигідно економічно, а великі – невигідно через необхідність транспортування з нашого, як ми говоримо, "апендициту".
На поливі цілком можна було б вирощувати й великі обсяги кормів. Але тваринництво, за великим рахунком, у районі підтримують теж лише у декількох господарствах. Поголів'я набагато менше, ніж років 20 тому. Причина та ж – проблеми із переробкою... То ж, говорячи про воду, доводиться говорити і про усе інше, що останнім часом було просто втрачено.
Цю розмову ми продовжили у кабінеті начальника Ізмаїльського управління водного господарства П.І. Жечкова:
– Якби у місті була переробка, сьогодні багато хто б вирощував городні, кормові культури, – вважає Афанасій Іванович. – Але скажіть, хто в керівництві нашої держави у цьому зацікавлений? Крім розмов на рівні нашого уряду, майже нічого не спостерігається. Не спрацьовує Комплексна програма розвитку зрошення у регіоні, яка ухвалювалася на термін до 2013 року. Програма була розроблена спільно і з фахівцями Ізмаїльської райдержадміністрації. Є й чітке взаєморозуміння із керівництвом райради. Але немає достатнього державного фінансування. І що далі? Адже на місці навряд чи ми щось вирішимо. Немає й, на мій погляд, нормальної системи кредитування аграріїв. Ось і виходить – маючи таку велику зрошувальну систему, район її використовує далеко не повністю. Маючи природні можливості вирощувати культури, які могли б давати вищий доход господарствам, селяни переважно вирощують зернові. За такого розкладу – у нинішньому році пан, а на наступний – пропав.
...Але ми вирішили все ж таки завершити розмову на оптимістичній ноті. Завдяки тому, що ІУВГ йде назустріч водоспоживачам, їхня кількість зростає. Зараз тривають переговори із користувачами земель, розташованих на Кислицькій рисовій зрошувальній системі. Так, сьогодні вже визнали помилкою, що розпаювали землі цільового призначення, призначені для вирощування рису – культури дорогої та такої, що має постійний купівельний попит. Але землю ж назад не повернеш. Однак з'явилися перспективи створення тут об'єднання фермерів щодо вирощування даної культури. Всі умови для цього створені, система збереглася добре. ІУВГ гарантує тим, хто укладає договори, певні знижки.
Розповів А.І. Жечков і про перспективи, пов'язані з подальшим розширенням краплинного зрошення, садів та виноградників, назвав цифри, які переконують – аграрії потроху повертаються до зрошення. Плюс до цього сьогодні ІУВГ подає технічну воду до низки сіл району – Кислиці, Старої Некрасівки, Нової Покровки, Лощинівки, селища Суворового. Почато переговори про можливості подачі технічної води до Каланчака, Озерного.
– Підприємство живе, люди працюють, – завершив свою розповідь начальник ІУВГ. – Сподіваємося, звичайно, на краще, але склавши руки ніколи не сиділи і не будемо сидіти. Робимо усе можливе, щоб успішно завершити і нинішній поливний сезон.
