Якмивжеповідомляли, 24 вересня, підпатронатомНаціональноїюридичноїакадеміївідбулосявідкриттящорічнихВсеукраїнськихгромадськихслухань«Політико-правовезабезпеченнядержавноїслужбитаслужбиворганахмісцевогосамоврядування». Слуханнябулирозрахованінадвадні. УнихбралиучастьначальникГоловногоуправліннядержавноїслужбиУкраїниТ.В. Мотренко, ректорНаціональноїакадеміїдержавногоуправлінняприПрезидентовіУкраїни(НАДУ) В.А. Приходько, головаОдеськоїобласноїдержадміністраціїМ.Д. Сердюк, першийзаступникголовиОдеськоїобласноїрадиМ.А. Тіндюк, директорирегіональнихінститутівдержуправління, директориобласнихцентрівперепідготовкитапідвищеннякваліфікаціїпрацівниківорганівдержслужби, органівмісцевогосамоврядуваннятапредставникидержавнихпідприємств, установіорганізацій, провіднівченіНАДУприПрезидентовіУкраїни.
Із чого ж усе почалося? Чому саме в Одесі вирішили провадити слухання? Яка їхня мета? Як живе сьогодні державна служба та органи місцевого самоврядування? З якими проблемами стикаються держустанови і підвідомчі їм навчальні заклади? І як ці проблеми розв’язуються?
Отже, спробуємо розібратися в ситуації по порядку.
Задум створити такі слухання виник давно. Але ініціював їх і фактично перевів зі стадії задуманого у ретельно спланований захід начальник Головного управління державної служби України Т.В. Мотренко. Рік тому він почав переговори із головою Одеської обласної ради Миколою Скориком, головою Одеської обласної держадміністрації Миколою Сердюком та президентом Національної юридичної академії Сергієм Ківаловим. Ідея була сприйнята з ентузіазмом.
– Ми вдячні керівництву області, – підкреслив Тимофій Мотренко, – за те, що нам надали такий майданчик. Незабаром Одеса стане міжнародним майданчиком для таких обговорень. І це головне.
Чому саме в Одесі? Уявіть собі, що ми організували такі слухання, наприклад у Донецьку. Одразу виникли б альтернативні слухання у Львові. Якби почали у Львові – аналогія повторилася б у Донецьку, та й в інших великих містах.
Одеса в Україні, та й у світі, вважається толерантним містом. Містом, у якому люди поважають один одного, незалежно від їх національної, культурної, релігійної та іншої приналежності. Одеса сприймається, як своєрідне порто-франко на території України і саме тому наш вибір припав на неї. І саме тому на емблемі слухань зображений Дюк де Ришельє. Крім того, Одеса – це носій європейської адміністративної культури.
– Головна мета слухань, – підкреслив Тимофій Валентинович, – нові ідеї в державному управлінні. Ми в Головному управлінні державної служби відчуваємо недостатність двох головних ресурсів: інтелектуального та кадрового потенціалу.
Своє бачення ситуації висловив і голова Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк:
– На мій погляд, державній службі та органам самоврядування не вистачає високого професіоналізму на регіональному рівні. Тому я сподіваюся, що ми разом із представниками керівництва держслужби порушимо і обговоримо ці питання. Країною повинні керувати професіонали на усіх рівнях влади. Я гадаю, що відсутність діючої системи підготовки таких професіоналів є однією з причин тих проблем, які ми сьогодні спостерігаємо.
Погодився з думкою Миколи Дмитровича і перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк і додав:
– На жаль, ми були свідками, та й сьогодні бачимо, що на окремі керівні посади державних адміністрацій в управління призначаються люди, які мають досить нечітке уявлення про свою подальшу діяльність, і їхня підготовка не відповідає вимогам, які сьогодні висуває життя саме для такої діяльності. Якраз система захисту висококваліфікованих фахівців, які працюють на цих посадах, повинна бути одним з розділів цих слухань. Є й інші аспекти діяльності. Це й вирішення питань з приводу застосувань трудового законодавства, соціальних гарантій. На жаль, склалася така тенденція, що при вживанні слова "чиновник" (навіть якщо мається на увазі людина дуже високого рангу) – це слово сприймається, як клеймо. А я вважаю, що чиновник – це високопрофесійний фахівець, який чи то в районі, чи то в області старанно та чесно виконує державну службу.
Державна служба і служба місцевого самоврядування, безумовно, потребують правового забезпечення. Але виникає запитання: до чого тут політика? Чому назва слухань починається зі слів "Політико-правове забезпечення..."?
Тимофій Валентинович пояснив і цей факт:
– Будь-яке законодавство може розроблятися ким завгодно, але ухвалюється політиками. Реформувати державну службу, створити для чиновників правила гри, змусити їх грати за цими правилами – може лише закон. А закон ухвалюється внаслідок політичних рішень. Саме тому "Політико-правові аспекти".
Після урочистого відкриття учасники слухань працювали далі в п'ятьох секціях. У результаті плідної дводенної роботи, було заслухано близько 130 доповідей на такі актуальні теми, як: роль права в державному управлінні, професіоналізація служби в органах місцевого самоврядування, ефективність та результативність діяльності органів влади, підходи до визначення кількості рівнів державного керування тощо.
Безсумнівно, від державних службовців сьогодні залежить і добробут простих громадян. А те, як керівники виконуватимуть свою службу, безпосередньо залежить від їхньої освіти. Але навіть за відмінної теоретичної підготовки у будь-якій сфері діяльності виникають труднощі з практичним застосуванням знань. Як же майбутні керівники опановують професію на практиці, розповів директор Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, кандидат економічних наук Микола Іжа.
– У центрі підвищення кваліфікації ми домоглися такого показника: із усіх викладачів інституту 64% – це практичні працівники. Більша частина з Одеської області, але ми запрошуємо фахівців із Криму і з того регіону, що обслуговуємо. Навіть модулі на наших заняттях читають практики. Наприклад, майстерність публічних виступів у нас читає доцент кафедри філософії та соціально-політичних наук, редактор газети Одеської обласної ради "Одеські вісті" Іван Нєнов. Також у нас викладає заступник голови Одеської облради Георгій Арабаджи.
Виходячи із сьогоднішньої політреформи, в усіх областях діяльності передбачаються скорочення. Чи торкнуться вони державної служби? Чи не передбачається у зв'язку із цим надлишком кадрів? Чи будуть працевлаштовані випускники цих навчальних закладів?
– Як свідчить світова практика, будь-яка спроба скорочувати державний апарат закінчується невдачею, – заявив Тимофій Валентинович. – А якщо серйозно, то ситуація виглядає так. У ліберально-демократичній державі це неможливо в принципі.
Далі дозволю собі невелику ремарку. Щоб читачеві було зрозуміліше, спробую спростити будову апаратів двох типів держав. Є держави авторитарно-тоталітарні та ліберально-демократичні. Основні розходження у тому, що в авторитарній державі населенню надаються лише ті послуги, які держава бажає йому надати. А щоб населення не страйкувало, країна утримує потужний апарат репресії та невеличкий управлінський апарат. Ліберально-демократична держава орієнтована на потреби суспільства. Тобто, скільки суспільство хоче послуг, стільки держава зобов'язана йому надати.
У демократичній державі, – звучало на слуханнях, під кожну послугу потрібний чиновник, сектор, відділ, управління, міністерство. Така логіка. І що краще розвивається демократичне суспільство, то більше послуг воно вимагає від держави. Тому будь-яка спроба в демократичній державі скоротити апарат вступає у протиріччя із потребами суспільства.
На засіданні однієї із секцій були озвучені такі статистичні дані. У результаті опитування на тему "Чи довіряєте ви Верховній Раді України?" більше 70% респондентів відповіли "ні". За подальшого дослідження цієї ситуації з'ясувалося, що не довіряють не стільки Раді у цілому, скільки окремим її представникам. Так, саме деякі чиновники своєю поведінкою та вчинками ставлять хрест на довірливому ставленні населення до управлінського апарату країни.
За словами організаторів, громадські слухання, які, до речі, уже йменуються Ришельєвськими, спрямовані на пошуки та культивування нових ідей із вдосконалення функціонування державної служби та служб місцевого самоврядування. Кращі з пропозицій та ідей, які надійшли, обговорюватимуться і, можливо, реалізовуватимуться на практиці.
І якщо врахувати, що за навчання та працевлаштування майбутніх працівників державної служби можна бути спокійними, зігріває надія, що прийдешня когорта державних мужів змінить на краще наше ставлення до слова "чиновник".
