На початку жовтня в Одеському національному університеті імені Мечникова пройшла 12-та Міжнародна наукова конференція на тему «Русистика та сучасність». Присвячена вона була 200-річчю з дня народження Миколи Васильовича Гоголя – літературного класика, у творчості якого органічно поєдналися традиції української та російської культур. На пленарному і секційному засіданнях обговорювалися актуальні питання функціонування російської мови, проблеми її вивчення у школах та вузах, зокрема і як іноземної мови. Про її перспективи говорили понад 40 професорів та докторів наук у галузі лінгвістики і філології, які приїхали із 17 країн світу. Судячи з доповідей та їхніх обговорень, проблем у російської мови в сучасному світі чимало. Це і засилля його американизмами, і ненормативна лексика, і політичні мотиви, які використовують деякі високопоставлені чиновники на території пострадянського простору, чомусь намагаючись боротися з російською мовою, вважаючи це вищим проявом патріотизму у відношенні до своєї власної національної мови.
Історія та географія конференції
Конференцію заснували 12 років тому за ініціативою трьох університетів – Петербурзького педагогічного ім. А.І. Герцена (Росія), Жешувського (Польща) та Одеського ім. І.І. Мечникова (Україна). В Одесі форум проходить кожні три роки і є чимось на зразок курсів з підвищення кваліфікації, оскільки участь у ньому беруть провідні фахівці у галузі російської мови та літератури, кандидати і доктори філологічних наук. На нинішню конференцію приїхали понад 250 вчених. Це представники Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Естонії, Польщі, Греції, Італії, Ізраїлю, Китаю, Японії, Чехії, Швейцарії, Фінляндії, Вірменії та Узбекистану. А також 130 учасників із 22 міст України, з яких 60 – одесити.
«Вау, онуче!»
Серед найрізноманітніших питань вчені торкнулися і тих, які, на їхню думку, найнегативніше позначаються на чистоті російської мови. Наприклад, доктор філологічних наук, професор Ксенія Смоліна (Москва) впевнена, що «мову Пушкіна і Достоєвського, Чехова і Толстого» поступово вбиває бездумне вживання людьми американизмів. Вона навіть навела досить комічний приклад, свідком якого стала, стоячи на сходовому майданчику біля своєї квартири. Сусідка, бабуся, проводжаючи онука до школи, виряджала його, мовляв, не пустуй там, Михайлику. На що онук зреагував – «О’кей». Бабуся не розгубилася і одразу відповіла йому: «Вау». Ось такі діалоги «суто російською» мовою сьогодні можна почути і в центрі Москви...
– Навіщо потрібно вживати іноземні слова, коли є свої? – запитують себе філологи-русисти. – Наприклад, модне «омбудсмен» – це уповноважений з прав людини. Або «степ бай степ» замість «крок за кроком»? У результаті катастрофічно падає культура мовлення. Варто прислухатися до того, які помилки допускають журналісти на одному з популярних російських телевізійних каналів – «НТВ»: «Шествие с факелами», «мы не залазим наверх»... Микола Васильович Гоголь сказав про російську мову: «Он может восходить до высоты, недоступной никакому другому языку...» Але, на жаль, висока лексика майже зникла з нашого мовлення.
Це, на думку російських філологів, відбувається через те, що з життя суспільства зникають високі моральні ідеали, що могли б співвідноситися із цією лексикою та контекстом, у якому вона може бути використана. Зниження рівня володіння російською мовою, а також перекручування літературних норм і культури мовлення серед політичних діячів, чиновників, працівників культури та ЗМІ відзначають не лише вчені-лінгвісти, але й уряд Російської Федерації. Тому вивчати англійську та інші іноземні мови, звичайно ж, необхідно, але лише не на шкоду російській, – заявляють учасники конференції.
Нецензурні слівця – дурна спадковість
Не обійшли русисти й тему так званого мату. Як виявилося, від використання цих специфічних слів страждає не лише російська мова, але й здоров’я самого промовця.
– Вчені провели експерименти і з’ясували, що ДНК людини болісно реагує на нецензурні слівця, що вимовляються, у результаті чого поступово у людей з’являється негативна спадковість на генному рівні, не говорячи вже про те, що у чоловіків подібна лексика викликає проблеми з потенцією. Мат – це вибухівка уповільненої дії, – стверджує Ксенія Смоліна.
Незважаючи на проблеми російської мови як всередині самої Росії, так і за її межами, російська мова продовжує розвиватися, а інтерес до неї стрімко зростає не лише в Росії, але й далеко за її межами.
Незвичайна людина з Токіо
– З великою повагою в Японії ставляться до російської мови та літератури, – говорить професор Токійського університету «Софія» Іноуе Юкіоші. На конференцію пан Іноку привіз свою доповідь на тему «Фонетика та стилістичний аналіз повісті Миколи Гоголя «Нос».
– Чому «Нос»? Цей твір не дуже вивчений навіть з точки зору його незвичайної ритміки, яка у читачів викликає велику емоційну напруженість, – пояснив свій вибір японський вчений.
А на запитання, кого знають і люблять із російських класиків у Японії, професор назвав, насамперед, Федора Достоєвського та Антона Чехова.
– Російську мову та літературу як майбутню професію я обрав ще років тридцять тому, коли навчався у школі. Тоді мені дуже подобалися твори Ґете та Достоєвського. Дуже добре подумавши, я вирішив, що така незвичайна людина, як я, має обрати незвичайний шлях, і після закінчення школи почав вивчати російську літературу, – посміхаючись, відзначив русист із Токіо.
«Мова – це товар?»
Ганна, Наталя та Ніна – студентки п’ятого курсу філологічного факультету. Одна з дівчат після одержання диплому хоче залишитися на кафедрі і стати викладачем російської мови. Інші не виключають як свою майбутню професію і журналістику. Іти викладати до школи студентки не збираються хоча б тому, що, як розповіла одна з них, її мати – викладачка російської мови у середній школі, а там сьогодні години викладання російської літератури урізані до мінімуму. Сам предмет – «Російська література» – діти змушені вивчати українською мовою...
Усе це ніяк не приваблює майбутніх випускниць університету...
– Роботу ми собі знайдемо, – впевнені студентки. – Те, що обрали як свою спеціальність російську мову та літературу, не жалкуємо. Це наша рідна мова. Її приємно та цікаво вивчати. Ми здобули відмінні знання. Прочитали багато чудової класичної літератури.
Людмила Юріївна Астахіна приїхала до Одеси із Москви, а її колеги Лариса Вікторівна Ненашева, Тетяна Вікторівна Савельєва та Марія Сергіївна Горбунова – із Архангельська.
– Усі ми беремо участь у подібній конференції вперше, – говорить Лариса Ненашева. – Одесу ж давно любимо. Багато про неї знаємо, навіть пісні співаємо і хотіли, нарешті, побачити місто «наживо». Одеса чудова, особливо розкішні у вас дерева...
Людмила Юріївна, працівник словника «Русский язык 11-17 века»:
– Ці словники створюємо на основі картотеки, яка існує з 1925 року. Її засновник – академік Соболевський. Там зустрічаються дуже цікаві слова і терміни типу «поручик Киже», значення яких майже нікому не відомі. Вже дійшли до букви «с». Залишилося випусків 12 до закінчення.
Представники Польщі, говорячи про роль російської мови у сучасному світі, відзначили, що сьогодні більшість їхніх співвітчизників знову почали активно вивчати російську мову, бо зрозуміли, що без її знання їм не вдасться знайти для себе добре оплачувану роботу...
«Кому зараз важливо, що російська мова – мова Пушкіна? Навряд чи це справить враження на іноземних студентів. Але якщо ви скажете їм, що, володіючи російським мовою, ви приїдете до Росії і одержите зарплату на 20 відсотків більшу, ось це набуде величезного ефекту», – так думка деяких фахівців у галузі російської філології, які порівнюють російську мову із товаром, який можна вигідно продати. Але більшість вчених-русистів не згодна з таким підходом: «Чому треба забувати про те, що це справді мова Толстого і Достоєвського, Пушкіна і Гоголя? Мова – це моральність, якої і так не вистачає в нашому суспільстві. І спільними зусиллями ми будемо домагатися того, щоб російська мова залишалася саме тим, що говорив про неї Микола Васильович Гоголь.
