Кілька днів тому довелося мені поїхати на редакційній машині ізмаїльської районної газети «Придунайские вести» до одного з дальніх сіл – Комишівки.
– Знову по-заячи доведеться петляти, – сказав Наумович, редакційний водій. – Дивіться – яма на ямі.
– Так, нібито, недавно ремонтували.
– Та що це за ремонт – жорстви та гравію підсипали, а на бітум, кажуть, грошей не вистачило. Машини проїхали, гравій вибило, яма лише збільшилася...
Їздячи в тих місцях, про одвічні дорожні проблеми ми розмовляли із сільськими головами Комишівки та Муравлівки – Михайлом Дреглею та Сергієм Скориком. Про те, як зношується транспорт, скільки проблем виникає, коли селянам доводиться добиратися до районного центру. Після приїзду до Ізмаїла про те ж саме розмовляв із представниками ВАТ «Ізмаїлавтотранс», що здійснює пасажирські перевезення на даному напрямку. І цілком логічним було продовження розмови уже із головою Ізмаїльської районної держадміністрації Сергієм Афанасійовичем Ніколаєвим у його робочому кабінеті.
– На території Ізмаїльського району, – сказав він, – розташовано понад 50 кілометрів доріг державного, понад 220 – районного, понад 250 – комунального значення у межах населених пунктів.
Державні ділянки перебувають у доброму стані, здійснюється їхня планомірна підтримка Ізмаїльською дорожно-експлуатаційною дільницею Одеського облавтодору, яку очолює депутат райради Василь Антонюк.
А ось дорогам районного значення я з великою натяжкою поставив би трійку. Так, їхній стан де гірший, де кращий. На деяких напрямках цілком придатний. Але ділянка, яка пов’язує села Кислицю та Комишівку, справді, залишається для нас, мабуть, найпроблематичнішою. Так само, як і дороги, які пов’язують села Кирнички та Нову Покровку, Стару Некрасівку та Дунайське. Трохи підремонтована дорога від селища Суворового на Першотравневе. Але ж автобус до цього села теж проходить нещасливою найрозбитішою трасою. Втім, ні. «Найрозбитіша» та, що йде від Кислиці на Кілію...
– І що заважає упорядковувати дороги?
– Відсутність необхідних коштів. А грошей тут потрібно дуже багато. Порахуйте. У середньому за нинішніми цінами один кілометр капітального ремонту траси коштує півтора мільйона гривень, поточний – півмільона. Порівняно нещодавно із профільними фахівцями ми об’їхали увесь район і переконалися – капітального ремонту потребує половина районних доріг. Це – не менше 150 мільйонів гривень. Це – великі гроші, яких, на жаль, нам виділити не можуть, пояснюючи, що такої суми і область не потягне. Але уся біда у тому, що затримки з ремонтом призводять до подальшого руйнування доріг і, відповідно, до значного подорожчання ремонту.
Говорити про те, що в Ізмаїльському районі самозаспокоюються, було б вкрай неправомірно. Питання про дороги під постійним контролем служб РДА. Додамо: це питання неодноразово розглядалося і на сесіях районної ради. Але що може зробити район там, де необхідні цілеспрямована державна підтримка та значні кошти?
Ось витяг з листа, підписаного Сергієм Афанасійовичем Ніколаєвим і надісланого наприкінці жовтня ц.р. до облдержадміністрації:
«Дороги не ремонтувалися поточним (легким капітальним) ремонтом протягом 15 – 20 років. Практично по усій площі покриття доріг місцевого значення утворилася сітка малих та великих тріщин і розламів, що свідчить про руйнування покриття.
Фінансування експлуатації та ремонту доріг загального користування Ізмаїльського району у 2008 році склало 12,9%, у 2009-му – 10,1% від необхідного рівня. Крім доріг, і всі мости потребують капітального ремонту із виконанням робіт щодо розчищення та зміцнення русел, посилення фундаментів, опор та конструкцій прогонів. На ремонт автомобільних мостів району необхідно 2,5 млн грн.
На 2009 рік Ізмаїльська райдержадміністрація разом із районною радою дала пропозиції щодо виконання поточного ремонту доріг загального користування Суворове – Першотравневе на суму 1 млн 700 тис. грн. Профінансовано і освоєно було 700 тис. грн. Із держбюджету було передбачено спрямувати 1 млн 600 тис. грн на поточний ремонт дороги ст. Дзінілор – Приозерне – Комишівка – Муравлівка, у межах села Муравлівка довжиною 3 км. За станом на 1 серпня 2009 р. профінансовано та освоєно 421 тис. грн. Більше фінансування не було. Стан доріг у зв’язку із недофінансуванням або через відсутність фінансування ставить під загрозу автобусне сполучення сіл із м. Ізмаїла.
Тривалий час не вирішується питання спорудження об’їзної дороги навколо села Броски у рамках дороги державного значення Одеса – Рені, що на даний час проходить через усе село, створюючи умови для руйнування та деформації житлових будинків жителів села».
У листі говориться також про те, що із 2005 року в Ізмаїльському районі не було побудовано жодного кілометра нової дороги. Це йде врозріз із реалізацією державної програми «Розвиток Українського Придунав’я».
І ще кілька даних із документів обстеження доріг району. Для входження до 10-річного міжремонтного періоду необхідно щороку провадити поточний ремонт 22,7 км доріг, на що потрібно 8200 тис. грн за цінами вересня поточного року. На експлуатаційне утримання доріг із ямковим ремонтом необхідно 2160 тисяч гривень щороку. Разом із поточним ремонтом – 10360 тисяч. Фактично, як було сказано вище, фінансується десята частина від потреби або близько того. У зв’язку із вкрай недостатнім фінансуванням за мінімумом провадиться і ремонт відповідної техніки.
Отже, програма буксує, кошти у належному обсязі не виділяються, а в підсумку і те, що надходить, не приносить користі, витрачається, по суті, вхолосту! Чи не простіше було їх хоч якось акумулювати? До речі, саме так чинять керівники сільських громад, не спроможні зробити усе й одразу. Вони накопичують кошти для того, щоб потім виконати більш-менш солідну частину роботи.
І все ж таки в Ізмаїльському районі сподіваються, що почнеться послідовне розв’язання однієї з основних проблем, і тому знову звертаються до керівництва облдержадміністрації, до Служби автомобільних доріг. Тому що те, що не зроблено сьогодні, завтра обернеться набагато більшими витратами.
Так, є й певний позитив, якого вдалося домогтися переважно завдяки наполегливості районної влади та підтримки депутатів облради. У 2008 році було розроблено проектно-кошторисну документацію реконструкції дороги напрямку з Ізмаїла на приміську Матроску. На це із районного бюджету витрачено 21,6 тисячі гривень. У жовтні нинішнього року підрядник – управління капітального будівництва облдержадміністрації та субпідрядник – Ізмаїльське ДЕУ виконали намічені роботи, на що обласний бюджет виділив 840 тисяч гривень.
І все ж таки, за великим рахунком, це поки що крапля в морі.
– Як відомо, програма остаточно забуксувала з початку 2004 року, за багатьма позиціями, а не лише з дорожнього будівництва, – висловив свою думку голова Ізмаїльської райради Сергій Мазур. – Так, сьогодні нам говорять, що немає коштів. Чому ж вони були раніше, за колишнього уряду та Президента, коли, взагалі ж, програму було розроблено й введено у дію? У чому провинилися бессарабці? Можливо, у своїх політичних симпатіях, які не завжди збігаються із симпатіями нинішнього керівництва країни? Ось вам і наочна картина: не лише скоротили кошти на ремонт доріг, але й затягли із початком будівництва траси міжнародного значення Одеса – Рені, а також залізничної вітки від Ізмаїла до цього міста. Але ж перед нами – наочний приклад – сусідня Молдова. Розуміючи важливість та перевагу транспортного сполучення, тут не лише облаштували морський порт на крихітному відрізку Дунаю, але й підвели до нього шляхи сполучення. А що в нас? Передвиборні обіцянки тих, хто хоче утриматися при владі?
Дозволю собі власний висновок. Пригадується весна нинішнього року, коли жителі селища Суворового очікували на приїзд Президента на відкриття районного притулку для дітей. Довідавшись, що Президент не приїде, жителі селища особливо не засмутилися. Адже головне було зроблено, відремонтували в’їзну дорогу до селища. Тоді гроші на це швидко знайшлися.
Хто знає, можливо, тому й мало в нас добрих доріг, бо рідко бувають у глибинці перші особи країни, заради яких, як і за потьомкінських часів, такий лиск наводять?
